Реферат: Облік нематеріальних активів та довгострокових зобов’язань
Відповідно до параграфу 60 Концептуальної основи МСБО зобов'язання визначаються як обов'язок чи відповідальність діяти або робити певним чином. В ширшому розумінні зобов'язання - це теперішня заборгованість підприємства, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди.
Для кращого розуміння необхідно нагадати, що подія, яка спричиняє до виникнення зобов'язання, - це подія, що створює юридичне чи конструктивне зобов'язання, яке призводить до того, що підприємство не має реальної альтернативи щодо погашення цієї заборгованості. Прикладом теперішньої заборгованості у результаті минулої події, яка створює зобов'язання, можна назвати продаж продукції покупцеві з гарантією, яка призводить до виникнення юридичного зобов'язання.
Зобов'язання виникають у результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так, наприклад, придбання товарів і отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості (якщо вони не були попередньо сплачені або сплачені після доставки), а одержання позики банку призводить до зобов'язання повернути її. Підприємство може також визнавати зобов'язанням майбутні знижки, що ґрунтуються на щорічних закупках покупців; в такому випадку реалізація товарів у минулому є операцією, внаслідок якої виникає зобов'язання.
В Росії прийнято підхід, відповідно до якого зобов'язання розглядаються як джерела коштів.
Канадський інститут присяжних бухгалтерів (ЮПБ) вдався до циклічного формулювання: у загальному випадку зобов'язання - належний до сплати борг, що підлягає сплаті; в бухгалтерському обліку - вартісне вираження витрат по виконанню зобов'язання, що підлягає стягненню [6, с. 26].
В ЗПБО США зобов'язання, або пасиви, визначаються як можлива відмова від економічних вигод в майбутньому, зумовлена нині існуючими зобов'язаннями організації по передачі активів або наданню послуг іншим організаціям в майбутньому в результаті операцій або подій, що мали місце в минулому. Основними характеристиками зобов'язання є наступні:
- наявність у компанії зобов'язання, виконати яке можна лише шляхом передачі активу або надання послуг іншій організації в майбутньому;
- господарська подія, що призвела до виникнення даного зобов'язання, вже відбулася;
- виникнення зобов'язання повинно бути, принаймні, ймовірним.
Необхідно розрізняти дійсні та майбутні зобов'язання. Рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньому саме по собі не веде до виникнення зобов'язання. Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. В останньому випадку невідмовність угоди означає, що економічні наслідки невиконання зобов'язання, наприклад, у зв'язку зі штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.
Погашення існуючого зобов'язання, як правило, означає, що підприємство віддає ресурси, які втілюють економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони. Погашення існуючого зобов'язання може здійснюватись різними способами, наприклад, шляхом сплати грошових коштів, передачі інших активів, надання послуг, заміни даного зобов'язання іншим зобов'язанням, перетворення його на капітал.
Визначення вартості зобов'язання здійснюється на основі даних про господарські операції, що призвели до його виникнення, та визначається основною сумою зобов'язання, на яку нараховуються відсотки.
Для цілей бухгалтерського обліку в закордонній практиці залежно від терміну погашення зобов’язання поділяються на короткострокові (поточні) та довгострокові. В одних країнах (наприклад, у Великобританії) короткострокові зобов'язання - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом одного року. З іншої точки зору, акцент робиться на "узагальненість" зобов'язань, і тоді короткостроковими вважаються вже зобов'язання, які погашаються протягом операційного циклу [1, с. 53]. Тому на практиці вироблено наступне правило:
короткостроковими вважаються зобов'язання, які будуть погашені чи ліквідовані протягом одного року (з дати складання річного балансу) чи операційного циклу залежно від того, що триваліше. Такий підхід прийнятий, зокрема, в США. Відповідно всі інші зобов'язання вважаються довгостроковими.
Найголовніша відмінність поточних зобов'язань від довгострокових полягає в тому, що їх погашення вимагає використання тих ресурсів, які за відсутності останніх могли бути використані в поточній діяльності компанії. Ще одна відмінна ознака поточних зобов'язань полягає в тому, що вони обертаються в грошові кошти чи використовуються протягом одного циклу діяльності компанії чи протягом року після дати складання балансового звіту (залежно від того, який з даних проміжків часу довший). Нормальний цикл діяльності організації являє собою середній проміжок часу з моменту витрачання грошових коштів на придбання товарів чи послуг до моменту, коли ці товари чи послуги знову обертаються в грошові кошти (після їх продажу, переробки). Даний цикл включає наступні фази: витрачання грошових коштів на придбання запасів, їх переробку в готову продукцію, продаж продукції в кредит (шляхом відкриття дебіторської заборгованості), погашення дебіторської заборгованості покупцем і надходження грошових коштів.
У Франції зобов'язання поділяються залежно від строків погашення (один рік, від двох до п'яти років і більше п'яти років); причому їх поділ наводиться в примітках до річної звітності, а також за видами їх розбиття за строками (поточні борги, банківські овердрафти, заборгованість перед постачальниками, за податками і соціальними платежами тощо). В частині пенсійного забезпечення працівників багато організацій покладаються, в першу чергу, на участь у державних пенсійних програмах і на спеціальні галузеві схеми. Існують також додаткові пенсійні схеми, які фінансуються в добровільному порядку. Зобов'язання за пенсійним забезпеченням дозволено покривати в балансі та відображати відповідні витрати. На даний час обов'язковою вимогою є лише розшифрування вказаних зобов'язань в примітках [5, с. 44].
Окремі зобов'язання можуть вимірюватися тільки із застосуванням попередніх оцінок. Такі зобов'язання називаються забезпеченням. В окремих країнах таке забезпечення не визнається зобов'язанням, оскільки концепція зобов'язання викладена вузько й охоплює тільки ті суми, які можуть бути визначені без застосування попередніх оцінок. Визначення зобов'язання, наведене у параграфі 49 Концептуальної основи МСБО, базується на ширшому підході. Таким чином, якщо забезпечення містить існуюче зобов'язання і відповідає решті визначення, воно розглядається як зобов'язання, навіть якщо його сума оцінена попередньо. Прикладом є забезпечення платежів, що мають бути зроблені згідно з існуючими гарантіями та забезпеченням пенсійних зобов'язань.
Відповідно до ЗПБО США фінансова звітність компанії повинна містити інформацію щодо зобов'язань, які можуть з'явитися у компанії при виникненні певних подій в майбутньому. Такі зобов'язання називаються умовними зобов'язаннями або умовними пасивами, тобто зобов'язаннями, що виникають за певних умов. В якості таких умов вказуються "...ситуація або набір обставин, що передбачають наявність невизначеності щодо можливого прибутку (умовний прибуток) або збитку (умовний збиток) підприємства, яка в кінцевому підсумку вирішиться, коли в майбутньому виникне або не виникне певна подія чи кілька подій. Вирішення невизначеності може стати підтвердженням придбання активу чи зниження зобов'язання або втрати (зниження) вартості активу чи прийняття зобов'язання".
В ЗПБО США зазначається декілька видів умовних збитків, які повинні бути певним чином відображені в обліку: можливі збитки від невиплата дебіторської заборгованості (резерв сумнівних боргів), оціночні затрати на виконання гарантійних зобов'язань, збитки в зв'язку з результатом судових позовів і правових спорів, очікувані збитки від ліквідації сегменту (одного з напрямів) діяльності компанії [4, с. 37].
Якщо можливість будь-якого вибуття при погашенні не є віддаленою, підприємству слід розкривати для кожного класу непередбаченого зобов'язання на дату балансу стислу інформацію про характер непередбаченого зобов'язання і, якщо це можливо:
- оцінку його фінансового впливу;
- знаку невизначеності, пов'язану із сумою або визначенням часу будь-якого вибуття;
- можливість будь-якої компенсації.
В МСБО питання, пов'язані з обліком та відображенням в звітності короткострокових зобов'язань, розглянуті в Концептуальній основі (п. 47-52, 60-64, 91), МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (п. 53-56, 60-65) та МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи" (п. 18-19).
Короткострокові зобов'язання в більшості країн поділяються на дві групи:
- детерміновані або чітко визначені зобов'язання;
- можливі, чи непередбачені, умовні потенційні зобов'язання.
Іноді в складі другої групи виділяють оціночні зобов'язання.
До складу першої групи короткострокових зобов'язань входять наступні їх види (рис. 2.1).