Реферат: Органи пенсійного забезпечення України

Характер діяльності обласних управлінь залежить від тих завдань, що стоять перед ними. Основними завданнями обласного управління соціального захисту є:

розвиток соціального забезпечення з метою задоволення потреб соціально незахищених громадян; керівництво роботою районних і міських органів соціального захисту щодо призначення і виплати державних пенсій і допомог відповідно до законодавства;

створення системи адресної соціальної допомоги і підримки малозабезпечених громадян і сімей з дітьми;

сприяння працевлаштуванню інвалідів, здійснення їх професійного навчання, матеріально-побутового обслуговування, надання протезно-ортопедичної допомоги і забезпечення інвалідів засобами пересування; здійснення контролю над наданням пільг громадянам, які мають право на їх отримання;

розширення та укріплення матеріально-технічної бази установ соціального захисту населення, розвиток мережі будинків-інтернатів (пансіонатів) для престарілих та інвалідів;

здійснення разом з органами місцевого самоуправління, управліннями й відділами обласної державної адміністрації комплексних цільових програм щодо посилення соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, одиноких непрацездатних громадян, розвиток мережі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів і надомних форм обслуговування, спорудження спеціальних житлових будинків для цієї категорії населення;

впровадження в органах соціального захисту населення наукової організації праці;

забезпечення підвідомчих організацій кваліфікованими кадрами, створення умов для їх закріплення, якнайширшого використання знань і досвіду працівників.

З метою реалізації цих завдань обласні управління соціального захисту наділені виключно широкими повноваженнями, які охоплюють численні питання зі здійснення соціального захисту населення в області. У центрі уваги цієї роботи - питання організуючого і контролюючого характеру, пов"язані з діяльністю районних (міських) управлінь та відділів соціального захисту населення.

Обласне управління соціального захисту очолює начальник управління, який призначається на цю посаду і звільняється з неї головою обласної держадміністрації за узгодженням з Міністерством соціального захисту населення. Він несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, а також роботу підвідомчих установ і організацій, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління, керівників його структурних підрозділів.

Керівник управління соціального захисту видає в межах своєї компетенції накази, затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов"язки працівників управління, організує й контролює їх виконання.

Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції управління, в управлінні може утворюватися колегія у складі начальника управління (голова колегії) та заступника начальника управління за посадою, а також інших працівників управління. Склад колегії затверджується головою обласної держадміністрації за поданням начальника управління. Рішення колегії втілюються в життя наказами начальника управління.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків і утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

3. Повноваження управлінь соціального захисту органів виконавчої влади в районах і містах.

Повноваження управлінь соціального захисту органів виконавчої влади в районах і містах визначено Типовим положенням про упраління соціального захисту населення районної, районної у містах Кєві і Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996р. У своїй основі вони багато в чому збігаються з повноваженнями особливого управління соціального захисту населення, хоча маштаби різні. Але є й такі повноваження, якими наділені лише районні (міські) управління соціального захисту населення.

Управління соціального захисту населення сільських районів входять до структури райдержадміністрацій, а районів у містах і містах обласного підпорядкування - до складів виконкомів Рад.

Управління районної (міської) ланки, будучи низовими органами системи соціального захисту населення, блище ніж усі, можна сказати, безпосередньо пов"язані з громадянами які потребують соціального захисту і пенсійного забезпечення. Районні (міські) управління функціонують за принципом подвійного підпорядкування - по вертикалі вони підпорядковані обласному управлінню соціального захисту населення, а по горизонталі - районній держадміністрації чи віддповідному виконкому ради.

Районне (міське) управління, соціального захисту населення очолює начальник, якого призначає і звільняє голова районної дерадміеістрації, а в міських районах і містах обласного підпорядкування - виконкоми рад за узгодженням із начальноком управління соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

До компетенції районних (міських) упправлінь соціального захисту населення входить:

розгляд питань про призначення державних пенсій і допомог, їх перерахунку, видачі пенсійних посвідчень, особистих книжок матерям, які отримують щомісячну допомогу;

надання правової допомоги підприємствам, установам і організаціям у підготовленні документів для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей;

сприяння громадянам в отриманні документів, необхідних для призначення пенсій і допомог;

підготовлення пропозицій місцевим радам про встановлення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Управління соціального захисту населення разом зі відповідними державними органами:

здійснює працевлаштування інвалідів, направлення їх до МСЕК на огляд та встановлення групи інвалідності;

організує матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, веде облік інвалідв і пенсіонерів та видає тим із них, хто цього потребує, путівки на санаторно-курортне лікування, забеспечує інвалідів транспортними засобами в установленому порядку;

аналізує стан представлення встановлених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам, виявляє малозабезпечених громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціальної допомоги різних видів;

створює в свому складі підрозділи соціальних компенсацій і гарантій малозабезпеченим громадянам з метою організації мережі й роботи територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів;