Реферат: Організація, озброєння та тактика дій підрозділів армій іноземних держав

Для ведення активної та стійкої оборони велика увага приділяється інженерному устаткуванню бойових позицій ротної тактичний групи. У першу чергу обородуються взводні опорні пункти, основні і запасні позиці огневих засобів, розчищаються сектори обстрілу. При наявності часу відриваються ходи повідомлення, підсилюється система інженерних загороджень.

Знання основних принципів ведення бою підрозділами ймовірного супротивника допоможе при веденні розвідки правильно організувати спостереження, розкрити задум дій, зрозуміти, з якою метою проводиться той чи інший маневр в бою, дати їм правильну оцінку.

Мотопіхотна рота входить до складу мотопіхотного батальону і складається з трьох мотопехотних взводів і управління роти. Мотопіхотний взвод складається з трьох (двох) мотопехотних відділень і секції (групи) управління. На озброєнні кожного мотопіхотного відділення знаходиться бойова машина піхоти чи бронетранспортер. До складу мотопіхотного відділення входять командир відділення, механік-водій, навідник гармати, оператор ПТКР, кулеметник, гранатометник і стрілки. У мотопіхотному взводі армії США усього мається: бойових машин піхоти — 4; 7,62-мм ручних кулеметів—4; 66-мм гранатометів—3; 5,56-мм гвинтівок М16—8.

Взводний опорний пункт (мал. 3) являє собою ділянку місцевості до 400 м по фронті і до 200 м у глибину. Відділення обороняє ділянку місцевості (траншеї) чи окоп, котрий назвається позицією. Позиція може бути до 100 м по фронту і має ламане накреслення. Основою системи вогню є протитанкова оборона. Для її організації ротна тактична група використовує штатні і придані протитанкові засоби. В залежності від завдань і характеру місцевості танки і ПТУКР ”Тоу» («Хот») займають вогневі позиції на видаленні друг від друга до 300 м, а бронетранспортери (БМП) у взводних опорних пунктах - 100—200 м.

Вогнева позиція БМП (БТР) може обладнаться в центрі позиції відділення, на чи фланзі за нею на видаленні до 50 м. Для БМП.(БТР) підготовлюється одна (дві) запасні позиції.

Проміжки між позиціями відділень можуть бути до 5О м. На позиції відділення розміщається так, щоб між солдатами були інтервали 10—15 м. Командир відділення, як правило, розташовується в центрі позиції, поруч з ним знаходиться кулеметник, оператор переносного ПТКР або гранатометник.

Батарея 155-мм самохідних (причепних) гаубиць приначена для безпосередньої підтримки підрозділів першого єшелону. Вона входить до складу артилерійського дивізиіону і складається з управління батареї і двох вогневихвзводів.

Керування батареї включає секції управління, управління вогнем, боєпостачання і зв'язку. Вогневі зводи складаються з трех-четирех вогневих секцій. У кожну вогневу секцію входить одна гаубиця. Усього в батареї 6 - 8 гармат.

Батарея 155-мм самохідних гаубиць (мал. 4) займає вогневу позицію на видаленні від переднього краю: у наступі – 2 - 4 км; в обороні – 4 - 6 км. Бойовий порядок батарей складається з бойових порядків вогневих взводів, пункту управління вогнем, секції боєпостачання і транспорту батарей. Гармати батарей можуть розташовуватися повзводно чи кожна окремо. При цьому гаубиці розміщаються на видаленні 50— 100 м друг від друга. Зміна вогневих позицій здійснюється батареєю в повному складі. Обладнаються основні та запасні вогневі позицій, відстань між котрими 2—3 км.

Батарея 203,2-мм самохідних гаубиць діє в складі дивізіону і призначена для надання загальної підтримки при рішенні задач в інтересах дивізії. Вона складається з уп-равління батареї і двох вогневих взводів. Керування батарей включає секції управління, управління вогнем, боєживлення і зв'язку. Вогневий взвод складається з трьох вогневих секції. Усього в батареї 6 самохідних гаубиць і близько 120 чоловік особового складу.

Батарея 203,2-мм самохідних гаубиць (мал. 5) займає вогневу позицію на видаленні від переднього краю: у наступі – 4 - 6 км; в обороні – 6 - 8 км. Бойовий порядок батареї складається з бойових порядків вогневих взводів, пункту управління вогнем, секції боєпостачання і транспорту батреї. Гармати батареї можуть розташовуватися повзводно чи окремо. При цьму гаубиці розміщаються на видаленні 100 - 150 м друг від друга. Зміна вогневих позицій здійснюється батареєю в повному складі. Обладнаються основні і запасні вогневі позицій, відстань між котрими 2 - 3 км.

Батарея реактивних установок MLRS призначена для надання загальної підтримки в складі дивізіону при рішенні задач в інтересах дивізії. Вона складається з управління батареї ї трьох вогневих взводів. У кожнім взводі по три вогневі секції. Усього в батареє дев'ять пускових установок.

Батарея займає вогневу позицію на видаленні від переднього краю: у наступі – 6-8 км; в обороні – 8 - 10 км. Бойовий порядок батарей (мал. 6) складається з бойових порядків вогневих взводів, управління батареї і транспорту батарей. Відстань між пусковими установками у взводі ЗО - 50 м. Пускові установки на вогневій позиції розташуються в лінію. Відстань між вогневими взводами 1.1—1,5 км по фронту і у глибину. У районі вогневих позицій батарей маються основна вогнева позиція взводу й одна-дві запасні. Зміна вогневих позицій здійснюється повзводно.

Батарея ракет тактичного призначень «Ланс» складається з двох вогневих взводів і управління батареї. У кожнім вогневому взводі маються секції вогневого, транспортно-монтажна, забезпечення безпеки, а також керування взводу, у вогневому взводі одна пускова установка «Ланс».

Ракета «Ланс» має рідинний двигун ампульного спорядження. До складу наземного обладнання входять самохідна пускова установка, транспортно-заряджаюча машина, легка колісна пускова установка, колісне шасі, прицільне обладнання і ін.

Бойовий порядок батарей «Ланс» складається з бойвих порядків двох вогневих взводів, пункту управління вогнем батареї і підрозділів обслуговування (мал. 7). Бойова позиція вогневого взводу складається зі стартових позицій (основний і запасній), транспортно-монтажної секції і пункту управління взводу. Бойовий порядок батарей визначається на відстані 20 - ЗО км від переднього краю обачно на закритій, нєспостережної з наземних СП місцевості.

Успіх розвідки багато в чому залежить від знання развідникамими способів маскування супротивником цілей і їхній демаскуючиих ознак.

Для маскування вогневих засобів, обороних споруд, бойової техніки і інших цілей супротивник може широко застосовувати засоби індивідуального і групового маскування, технічні і підручні засоби і використовувати властивості місцевості, що маскують.

Для маскування окремих військовослужбовців і одиниць бойової техніки використовуються засоби індивідуального маскування: маскуючи костюми і накидки з камуфльованими фарбуванням, маскуючи ленти, чехли і сітки для касок, стандартні комплекти масок. За допомогою сіток, колець, скоб на бойову техніку і спорудження прикріплюється зрізана рослинність, що зливається з загальним тоном навколишньої місцевості. Крім того, застосовуються маскуюче фарбування і перекручування форми об”екту і бойової техніки шляхом пристрою деформуючих козирьків чи прибудов.

До засобів групового маскування відносяться димові завеси, штучні тумани, що маскують мережі великих розмірів і проволочні мережі, котрі використовуються для створювання за допомогою місцевих матеріалів щитів для маскування пересувань і оборонних робіт.

Поряд з маскуванням дійсного розташування об'ьектів і цілей супротивник передбачає застосування засобів імітації для позначення хібних позицій, районів зосередження військ і бойової техніки, помилкового пересування військ.

До засобів імітації відносяться табельні (надувні, складні) і саморобні макети бойової техніки, транспорту і звукоімітаційні засоби.

Для створення ілюзії вірогідності об'ьектов поруч з надувними макетами танків, артилерії, пускових установок, автомобілів повинні знаходитися спеціально виделеннні команди. Крім того, виділяються команди для імітації зосереджень військ.

Маскуючи | властивості місцевості, використовуються противником для найбільш надійного і доступного маскування. В наслідок цього розвідникам важливо вміти по характерним особливостям цілей правильно оцінювати їхнє ймовірне розташування на місцевості.

До демаскуючих ознак цілей відносяться:

- характерні обертання об”єктів.

- ознаки діяльності ( витоптані місця, нові тропи, сліди від богать, свіже викинутий грунт, залишки будівельних матеріалів і т.д.).

- характерне розташування об”єктів.

- колір об”єктів, якщо він відрізняється від коляру навколишньої місцевості.