Реферат: Особисті немайнові права подружжя

Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішенняпитань життя сім'ї. До особистих немайнових прав подружжя ст. 54 СКвідносить право дружини та чоловіка розподіляти обов'язки та спільновирішувати питання життя сім'ї. Закон формулює зазначені в названій статтіособисті немайнові права подружжя, виходячи з принципу рівності прав таобов'язків чоловіка і жінки у шлюбі. Принцип рівності чоловіка і жінки є одниміз основних принципів регулювання сімейних відносин, він ґрунтується навизнанні рівних цінностей подружжя у шлюбних відносинах. Практичноюстороною цього принципу є те, що кожен з подружжя має рівні правовіможливості при набутті, здійсненні та захисті своїх прав. Правозастосовчіоргани при вирішенні спорів між подружжям мають неодмінно дотримуватисьрівності прав та обов'язків учасників спору.Пункт 1 ст. 54 СК покладає на подружжя право розподіляти між собоюобов'язки в сім'ї. Згідно з цим пунктом рівність подружжя передбачається не врівності уже розподілених обов'язків, а в можливості на паритетних засадахвирішувати питання про такий розподіл. Подружжя може влаштувати своєжиття таким чином, коли чоловік буде певний час відсутнім за місцемспільного проживання, а дружина в цей час буде виконувати всю домашнюроботу, але якщо дружина не погодиться на такий розподіл праці, то примуситиїї до цього чоловік не зможе.Викликає певну насторогу ч. 2 п. 1 ст. 54 СК, у якій зазначено, щодружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці в інтересахсім'ї. Цей законодавчий запис можна Розуміти по-різному.По-перше, до будь-якої праці законодавець відносить тільки працю зобслуговуванням домашнього господарства (прибирання оселі, догляд задомашньою худобою, ремонт побутової техніки, обробіток землі тощо). Втакому розумінні, дійсно, неможливо віддавати перевагу будь-кому з подружжязалежно від його кваліфікації, хисту тощо. Саме така "будь-яка праця" маєвикликати повагу в кожного із подружжя.Але, по-друге, крім такої роботи, є ще суспільне корисна праця. Вона тежздебільшого виконується в інтересах сім'ї, хоча відомі й інші приклади. Наліквідацію Чорнобильської аварії було задіяно тисячі працівників. Усі вониризикували своїм життям не стільки в інтересах своєї сім'ї, як заради спільногоблага. То хіба до такої праці не повинна утверджуватись повага?Нарешті вибір подружжям заняття може й не бути суспільно-корисним іне обов'язково бути таким, що приносить користь сім'ї - головне, щоб воно незавдавало шкоди іншим суб'єктам суспільних відносин і не було забороненноюзаконом діяльністю. Закон (і не тільки сімейно-правовий) дає людиніможливість зберегти свою індивідуальність (про яку дещо критично йшлосястосовно ст. 51 СК) у сфері особистих схильностей до того чи іншого заняття,спрямованого на задоволення її емоціональних чи духовних інтересів.Пункт 2 ст. 54 СК передбачає, що усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловікмають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.Здійснення цього права кожним із подружжя можна оцінювати з допомогою п. 3 ст. 54 СК, в якому зазначено, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вважаються такими, що вчинені за згодою другого з подружжя. Тому якщо спірщодо вирішення того чи іншого важливого питання життя сім'ї не виник, тонеобхідно вважати, що це питання між подружжям погоджено. Але необхідномати на увазі й те, що в деяких випадках закон зобов'язує подружжя такепогодження оформити належним чином. Так, для укладання одним із подружжядоговорів, які потребують державної реєстрації, а також договорів стосовноцінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода наукладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і(або) державноїреєстрації, має бути нотаріально засвідчена (п. З ст. 65 СК).Право дружини та чоловіка на особисту свободу. Згідно зі ст. 56 СКзмістом особистої свободи кожного з подружжя є право:

- на вибір місця свого проживання;

- на припинення шлюбних відносин;

- на вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральнимзасадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.Право подружжя на вибір місця проживання законом віднесено доособистих немайнових прав кожного із подружжя. Хоча за звичайних умовсімейного життя подружжя проживає сумісно. Саме сумісне проживаннястворює необхідні передумови для розвитку сім'ї та здійснення її функцій(ведення спільного господарства, виховання дітей, вирішення іншихнемайнових та майнових питань, що виникають під час шлюбу). Виходячи зцього, закон України не передбачає інституту роздільного проживанняподружжя, хоча кожному з них надає право вибору місця свого проживання.Цим самим законодавець заперечує будь-яку можливість примусу подружжя досумісного проживання і підкреслює, що шлюб не звужує кола особистих правгромадян і не обмежує їх правоздатності.

У житті зустрічаються випадки, коли за тих чи інших обставин подружжясумісно не проживає. Це можуть бути професійні інтереси чоловіка чи жінки,інтереси їхніх дітей (необхідність лікування, догляд і нагляд за ними).Роздільне проживання може зумовлюватись також іншими обставинами.Необхідно врахувати й те, що роздільне проживання подружжя можесвідчити про фактичне припинення шлюбних відносин між ними. Якщо це будевстановлено, то на підставі п. 6 ст. 57 СК суд має визнати особистоюприватною власністю дружини чи чоловіка майно, набуте кожним з них за частакого роздільного проживання.

Право на припинення шлюбних відносин хоч і належить до особистихнемайнових прав подружжя, але має свою специфіку.По-перше, волевиявлення подружжя чи одного з них недостатньо дляприпинення шлюбних відносин. Необхідно ще й рішення компетентногодержавного органу про розірвання шлюбу.По-друге, не завжди волевиявлення подружжя чи одного з них єпідставою для винесення такого рішення. Суд може відмовити в задоволенніпозову.По-третє, волевиявлення подружжя може ставитись під сумнів шляхомвжиття судом заходів щодо примирення учасників спору, якщо це несуперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК).По-четверте, при розірванні шлюбу мають враховуватись інтереси й інших осіб, насамперед малолітніх дітей і дітей-сиріт (п. 1 ст. 112 СК). По-п'яте,закон передбачає випадки, коли один із подружжя протягом певного проміжкучасу взагалі не може здійснити особистого немайнового права про припиненняшлюбних відносин. Так, позов про розірвання шлюбу не може бутипред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року післянародження дитини (п. 2 ст. 110 СК).По-шосте, розірвання шлюбу допускається і без врахування волі одного зподружжя. Наприклад, розірвання шлюбу з особою, засудженою за вчиненнязлочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, допускається лишеза заявою того із подружжя, хто знаходиться на волі (ст. 107 СК).Зазначені особливості здійснення особистого немайнового права подружжя на припинення шлюбних відносин зумовлені насамперед тим, що при розірванні шлюбу необхідно вирішувати два діаметрально протилежних завдання - забезпечити особисту свободу кожного із подружжя і зміцнити сім'ю. Крім того, встановлений законом порядок розірвання шлюбу є одним ізпублічно-правових засобів профілактики правопорушень. Особа, яка замислиласкоєння злочину, має знати, що може втратити не тільки волю, але й сім'ю.Кожен із подружжя має також особисте право вживати не забороненихзаконом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, заходівщодо підтримки шлюбних відносин. Для визначення природи цього особистогонемайнового права подружжя великого значення набувають зазначені вищеособливості права кожного із подружжя на припинення шлюбних відносин.

Встановлені законодавством обмеження для розірвання шлюбу можутьвикористовуватись кожним із подружжя як засоби, спрямовані на збереженнясім'ї.До особистих немайнових прав можуть бути віднесені також інші праваподружжя, передбачені законодавством про шлюб та сім'ю, а саме: право напоновлення шлюбу після його розірвання (ст. 117 СК), права, пов'язані звизначенням походження дитини (ст. ст. 123, 124 СК), усиновленням (ст. 207СК) тощо.Поряд з особистими немайновими правами кожний із подружжя має йособисті обов'язки. Перш за все, ці обов'язки пов'язані з турботою про сім'ю.

Так, згідно зі ст. 55 СК дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися пропобудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттяхвзаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.Кожен із подружжя зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері табатька.

Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншимичленами сім'ї за свою поведінку в ній, зобов'язані спільно дбати проматеріальне забезпечення сім'ї.Загальним обов'язком кожного з подружжя є утримання від дій,спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин, їхзбереження, в тому числі - примушування до статевого зв'язку за допомогоюфізичного або психічного насильства (п. 4 ст. 56 СК).

Висновки

Таким чином підбиваючи підсумки загальної характеристики особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, необхідно підкреслити, що ці права виникають у зв'язку з укладанням шлюбу. Більшість з них діє у вигляді законодавчих принципів побудови сім'ї. Захист цих прав не завжди має реально-правовийхарактер. Невиконання будь-ким із подружжя обов'язку не порушуватиособистих немайнових прав іншого з подружжя може бути підставоюрозірвання шлюбних відносин. Посадові особи правоохоронних органів мусятьзнати правову природу особистих немайнових прав подружжя івикористовувати їх в діяльності, пов'язаній з профілактикою правопорушень.Слід зазначити, що санкцій за невиконання подружжям особистих немайнових обов’язків Сімейним кодексом прямо не передбачено. Однак зловживання одним із подружжя особистимиправами чи обов’язками, очевидне нехтування інтересами сім’ї,а також ігнорування чи перешкоджання здійсненню іншим з подружжя його особистих немайнових прав може бути підставоюдля розірвання шлюбу, а в ряді випадків тягне для одного з подружжя — правопорушника негативні наслідки в майновій сфері.Наприклад, зменшення його частки у спільному майні при йогоподілі (ч. 2 с. 70 СК).

Список використаної літератури

1. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, - 2002. - № 21-22, ст.135.

2. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С. Червоного. — К. : Істина, 2003. - 215 с.

3. Науково-практичний коментар Сімейного Кодексу України, Жилінкова, 2008р.

4. Сімейне право України: Підручник. за ред. Ю. С. Червоного, - К:, "Істина", 2004.

5. Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. —200 с.

6. Гопанчук В.С. Сімейне право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004.