Реферат: Особливості побудови занять фізичного виховання для студентів СМГ із захворюваннями дихальної, серцево-судинної (ССС) та травної систем

2. Ранкова гігієнічна гімнастика, виконана студентами самостійно, за узгодженим з викладачем або лікарем комплексом.

3. Фізкультурна пауза в процесі навчання під керівництвом громадських інструкторів.

4. Самостійні заняття фізичною культурою.

5. Прогулянки пішки і ближній теренкур.

6. Заходи з метою загартування організму.

Загартовуючі процедури і заходи.

Загартовування відіграє величезну роль у профілактиці простудних захворювань, які не тільки знижують стійкість і опір організму, а й провокують приховано протікаючі захворювання і призводять до загострення хронічних захворювань.

Людина — система, підпорядкована єдиному для всієї природи закону, але система саморегулююча, самостійно підтримуюча, відновлююча, спрямовуюча і навіть вдосконалююча. Ця саморегуляція визначає постійне пристосовування організму до різних несприятливих впливів зовнішнього середовища, забезпечуючи при цьому підтримання температури тіла на одному рівні.

Фізіологічна суть загартовування полягає у вдосконаленні терморегулюючих механізмів.

Загартовування повітрям . Воно доступне всім і його можна проводити цілий рік. Види загартовування: сон при відкритих вікнах, а взимку при напіввідкритих кватирках, зимові види спорту, оздоровчий біг цілорічно, повітряні ванни і т. д.

Ходіння босоніж . Рекомендуються такі види загартовування: ходьба по кімнаті босими ногами, ванни для ніг з поступовим зниженням темпеоатури води від -1-30°С до + 8°С; ходьба босоніж по краю водойми і мокрому піску, траві, сухому піску, нерівній' землі і гальпі; контрастні холодно-гарячі ванни для ніг; біг босоніж на снігу або льоду з поступовим збільшенням їх тривалості від 1 до 10 хв-

Загартовування водою. У порядку зростання сила впливу на організм розподіляється таким чином: вмивання, обтирання, обливання, ванни, душ, купання в закритих і відкритих водоймах.

Вмивання. Добрий загартовуючий ефект має щоденне вмивання водою контрастних температур.

Обтирання. Обтирання тіла здійснюється за допомогою губки або рушника, змочених у воді, температура якої поступово знижується.

Обливання. Обливання починають при температурі води 34—35°С. Через кожні 3—4 дні температуру знижують на 1—2°С, доводячи її до кімнатної температури (водопровідної).

Ванни. Ванни можуть бути місцеві й загальні. Можна рекомендувати місцеві контрасні ванни для загартування ніг. Після прийому ванни (34—37°С) протягом 10—15 хв слід робити обливання водою на 2° прохолоднішою. В подальшому температуру води у ванні можна не знижувати, а температуру води для обливань можна поступово знижувати на Г і доводити до температури водопровідної.

Душ. Душ чинить сильний вплив на організм. Температура води на початку загартування повинна бути ЗО—35°С, тривалість душу — не більше 1 хв. Через кожні 3—4 дні температуру води знижують на 1—2°С, доводячи до температури водопровідної. Після досягнення високого ступеня загартованості можна приймати контрастний душ, чергуючи гарячу воду з холодною. Це чергування повторюють З—4,рази протягом 3 хв.

Купання. Тут термічний ефект загартовування холодною водою поєднується з одночасним впливом повітря і сонячної радіації, а також ефектом дії фізичних вправ (плавання)'.

Лазня — чудовий засіб, який дає змогу підвищувати опір організму простудним захворюванням, знижувати нервово-психічне перенапруження і підтримувати працездатність на високому рівні. Перебування в парильному відділенні або в тепловій камері сауни викликає розширення судин, посилює кровообіг у всіх органах і тканинах. Під впливом високої температури і масажу деркачем активізуються діяльність потових і сальних залоз, що сприяє виділенню з організму шкідливих продуктів.

Загартування сонячним промінням. Доцільно починати загартування сонцем з перших теплих днів і продовжувати його все літо. Якщо прийом сонячних ванн починається з середини літа, то їх слід збільшувати особливо обережно. Загартована, загоріла шкіра більш стійка до опіків, запалень, шкіряних захворювань. Під впливом сонячної радіації стимулюється діяльність нервової системи, підвищується загальний тонус і працездатність. У залежності від пори року ці процедури починають з 5—10-хвилинного перебування на сонці, а потім тривалість кожної збільшують на 5—10 хв поступово доводячи до 2—3 годин з 15-хвилинними перервами для перебування в тіні після кожної процедури.

2. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Загальні стани методики проведення занять з школярами, захворюваннями серцево-судинної системи:

· груповий метод занять (бажано на свіжому повітрі, в парку або в сквері, тобто необхідність гартуючого ефекту занять);

· урок будується так, щоб переважали циклічні вправи (різні види ходьби, перегони, поєднання бігу і ходьби, лижні прогулянки, катання на ковзанах та ін.);

· виключаються вправи із затримкою дихання, натуженням, на тренажерах і тому подібне.

В процесі занять потрібний контроль за частотою сердечних скорочень і диханням, кольором шкіри і загальним станом хворого.

Діти, що перенесли ревматичну атаку (хворі ревматизмом), із стаціонару переводяться на доліковування в кардіологічний санаторій. Потім кожні 3 місяці школяра оглядає кардіоревматолог, проводиться аналіз крові, знімається ЕКГ та ін. Для профілактики загострень санують ротову порожнину, осередки хронічної інфекції (гланди та ін.), проводять сезонні бициллинопрофилактику. Двічі в рік школяра повинні оглядати стоматолог і отоларинголог. Виписка в школу можлива, якщо у дитини в нормі ШОЕ, лейкоцити і немає негативної динаміки на електрокардіограмі.

Діти, хворі на ревматизм в неактивній фазі, в перший рік спостереження займаються фізкультурою в спеціальній медичній групі. Якщо немає ознак формування вади серця, то на другому році можна дозволити їм займатися в підготовчій групі. З диспансеризації дитини знімають, якщо у нього протягом 5 років не було загострення ревматичного процесу і не сформувалася вада серця.

2.1 Спостереження дітей з гіпертонічними реакціями і гіпертонічною хворобою