Реферат: Особливості психологічного пізнання
Перебороти обмеження, що коштують на шляху психологічного пізнання людини і його відносин, можна різними шляхами. Деякі з них, наприклад наукове пізнання психології людини, доступні тільки вченим. Інші, наприклад життєве пізнання психології й поводження людини, у принципі під силу всім утвореним, культурним і досить досвідченим дорослим людям. Будь-яка людина на достатньому для життя побутовому рівні може опанувати порівняно простими методами психодіагностики для пізнання себе, оточуючих людей і людських взаємин. До таким цілком доступним методам психодіагностики ставиться, наприклад, спостереження.
У результаті продуманого, заздалегідь спланованого спостереження за поводженням людини можна багато чого довідатися про його психологію. Для цього треба точно встановити, що, де, коли і як варто спостерігати.
Багато корисної інформації про психологію людини, що цікавить нас, можуть дати психологічні тести.
Для того щоб опанувати методом тестування, необхідно засвоїти початковий курс теоретичних і методичних психологічних знань (як мінімум, добре вивчити шкільний курс психології). Крім того, добре опанувати технікою застосування того або іншого тесту. І нарешті, вивчити науково обґрунтовані способи інтерпретації знань, одержуваних за допомогою тестів, тобто знати, які висновки про людину можна робити на основі проведеного тестування.
Знання психодіагностики дозволить перейти від життєвого пізнання психології й поводження людей до наукового. Основне завдання даного посібника саме й полягають у тому, щоб допомогти вам зробити цей важливий крок.
Чим же наукові знання про психологію людей відрізняються від життєвих – від тих, які кожний з нас регулярно одержує в результаті спілкування з людьми, здобуваючи життєвий досвід?
Наукові знання більше об'єктивні й незалежні від індивідуального досвіду людини, чим життєві. Вони, по-перше, ближче до істини, по-друге, точніше відбивають те, що є в самому житті. У життєвих знаннях багато оман і забобонів, заснованих тільки на інтуїції й вірі. Наукові знання, навпроти, базуються на безсумнівних факт і пропонують не віру, а розумне обґрунтування. Наукові знання в їхньому практичному застосуванні набагато рідше ведуть до помилок, чим життєві. Тому для того, щоб навіть на побутовому рівні навчитися користуватися методиками й з їхньою допомогою одержувати достовірні відомості про людину, необхідно розташовувати хоча б мінімумом наукових знань про психологію людини.
Джерела психологічних знань
Знання про себе людина може одержувати із всіляких джерел. Перший, з яким людина зіштовхується в дитинстві, – навколишні його люди: мати, батьки, родичі, що заміняють їхні люди. Вони психологічно оцінюють дитину, характеризують його поводження. Дитина приймає ці оцінки на віру, відносить їх до себе: у результаті в нього складається певна самооцінка, що, по суті справи, є оцінкою, сформованої в нього іншими людьми.
Психологічні характеристики, які людина дає іншим людям, формуються на основі того, що сама людина бачить, спілкуючись із цими людьми й вивчаючи відкликання навколишніх про цих людей. Співвідносячись власні враження з оцінками інших людей, людина формує образи цих людей. Все це, разом узяте, і становить перше й основне джерело знань людини про себе й про навколишніх його людей. Такими знаннями в тім або іншому ступені він користується практично протягом всього життя, починаючи з того моменту, коли опанує мовою й навчиться розуміти оточуючих людей.
Другим важливим джерелом психологічного пізнання є практичні справи й продукти людської діяльності. Оцінюючи їх, порівнюючи результати своєї діяльності й діяльності інших, людина формує подання про власні якості, здатності й можливості. У нього складається самооцінка знань, умінь, навичок, ділових, вольових і інших персональних якостей. Зіставляючи досягнення інших людей зі своїми власними успіхами й невдачами, людина формує образи інших людей.
Третім можливим джерелом психологічного самопізнання й пізнання інших людей можуть служити різного роду випробування й критичні життєві ситуації, у яких людина найбільше яскраво проявляє свої особливості. Тести, які іноді додатково використовуються в деяких випадках, дають найбільш достовірну й точну інформацію про людину. Вони ж найчастіше є єдиним джерелом знань про такі психологічні властивості людей, які неможливо спостерігати й оцінювати безпосередньо.
Як наступне джерело психологічних знань можуть стати добутку науки, літератури й мистецтва, у яких втілена або представлена психологія різних людей. Так, важливим джерелом психологічного пізнання людей є добутки талановитих письменників – знавців людських душ: по загальному визнанню, це Шекспір, Чехов, Достоєвський, Толстой і ін.
Розглянемо тепер, як проявляються й з віком у міру придбання життєвого досвіду міняються пізнавальні психологічні здатності людини. Початок їхнього розвитку, імовірно, пов'язане з формуванням у дитини певної самооцінки, а вона, як відомо, з'являється приблизно до двох-трьох років. Самооцінка звичайно виникає разом з розумінням дитиною оцінних слів, що ставляться до психології людини, разом з першими ознаками самосвідомості, що народжується. Приблизно із трьох-чотирьох років дитина починає розуміти й психологічно оцінювати навколишніх її людей. Джерелами психологічного пізнання поряд із судженнями оточуючих людей стають для нього власні спостереження й практичні справи тих людей, яких він береться оцінювати.
У ці роки, тобто приблизно в проміжку від двох до чотирьох років, знання дитини про себе й про людей украй бідні й, як правило, не виходять за межі суб'єктивних і приблизних оцінок, що ставляться до окремих психологічних властивостей і вчинків. Причому ці оцінки даються в обмежених термінах типу «добре» або «погано» зі спрощеним, однобічним розумінням змісту самих оцінюваних властивостей.
Починаючи з п'яти років наступає якісний перелом у розвитку самосвідомості й наступний етап у психологічному пізнанні людей. На цьому етапі, оцінюючи оточуючих людей, дитина уже візьме до уваги думки не тільки дорослих, але й однолітків. Крім того, у психологічному оцінюванні людей як особистостей починає чітко виступати власна позиція дитини, що вона відстоює і яка в ці роки помітно відрізняється від позицій інших людей. Однак аж до семи – восьмирічного віку самооцінка й оцінки інших людей з боку дитини є ще досить суб'єктивними, обмеженими й неточними. Це зв'язано як зі слабким розвитком самосвідомості, так і з дефіцитом життєвого досвіду.
Даний досвід починає швидко накопичуватися й збагачуватися з моменту надходження дитини в школу насамперед за рахунок активізації й розширення сфери міжособистісного спілкування, включення дитини в нові для неї види спільної діяльності. Вона одержує можливість виявити себе й побачити оточуючих людей у різних ситуаціях. Відповідно розширюються й заглиблюються психологічні знання дитини про себе й про інших людей. У результаті його самооцінка й оцінки, що даються іншим, людям, стають більше гнучкими й різнобічними.
У підлітковому й особливо в ранньому юнацькому віці психологічні знання людини про себе й про людей починають втрачати риси дитячості й поступово здобувають якості дорослості, тобто стають схожими на оцінки дорослих людей. Як підліток, так і юнак починає цілком розумно відповідати на різноманітні питання, що стосуються психології людей, причому в цих відповідях уже можна знайти інформацію про їхні пізнавальні процеси, емоційних станах, рисах особистості, здатностях, мотивах, потребах, відносинах.
До закінчення школи психологічні пізнавальні здатності стають досить розвиненими. Правда, знання психології людей ще довго залишаються однобічними, що зв'язано не стільки зі здатностями, скільки з дефіцитом життєвого досвіду в молодих людей. Цей досвід поступово здобувається протягом життя, і, як наслідок, збагачуються, розширюються й заглиблюються – знання людини про себе й про оточуючих людей.
З віком ростуть і індивідуальні розходження в глибині, різнобічності й адекватності психологічних знань. Одні люди, як відомо, краще й глибше розуміють себе й навколишніх, чим інші. Це зв'язано як з їх особистим життєвим досвідом, зокрема професійним, так і із загальним рівнем культурно-інтелектуального розвитку. Установлено, наприклад, що люди певних професій – актори, психологи, педагоги й лікарі – краще, ніж представники інших професій, здатні розуміти й оцінювати психологію людей.
Наступне питання: чи можна довідатися про психологію людини всі або існують певні обмеження перешкоди? На це питання неможливо точно відповісти. Найбільше в пізнавальному плані доступна та інформація про людину, який він розташовує сам. Це цілком достовірна інформація, і нею людина може поділитися з іншими. Найменше в психології іншої людини доступно для пізнання те, про що він сам не в змозі вірогідно знати.
Як правило, людина відносно непогано знає, наприклад, свої достоїнства й розвинені здатності. Набагато менше він знає про свої негативні сторони, наприклад про недоліки характеру. Останні особливо погано усвідомлюються людиною в тому випадку, якщо входять у суперечність зі сформованою позитивною самооцінкою й виявляються несумісними із прийнятої їм же мораллю. Такі знання звичайно витісняються зі сфери свідомості людини й зберігаються в підсвідомості, куди ні він сам, ні навколишні його люди не мають вільного доступу. Психологічні відомості, що зберігаються в підсвідомості людини, можуть стати відомими тільки в результаті застосування спеціальних психоаналітичних процедур або тестів, називаних проективними, які дозволяють проникнути в зміст підсвідомості людини.
Як краще й більше довідатися про себе й інших людей
Людина в стані знати свою психологію, але за певних умов. Насамперед йому необхідно навчитися вести систематичні спостереження за собою й за реакціями людей на своє власне поводження. Для того щоб образ психологічного Я людини постійно вдосконалювалася, спостереження за собою повинне стати для нього деякого роду звичками. Бажано також, щоб спостережувані реакції інших людей людина постійно співвідносила із власними відчуттями й діями, міг виразно судити про те, яке вплив і яку конкретну реакцію він викликає, а також навпаки: яка реакція іншої людини є наслідком тієї або іншої конкретної дії.
Важливо також не просто спостерігати за собою, але й бути експериментатором для себе, тобто свідомо вживати різноманітні дії з розрахунком на те, щоб уважно простежити за тим, які реакції вони викликають, до яких психологічних наслідків ведуть. Важливо також навчитися аналізувати причинно-наслідкові зв'язки, що існують між власними діями й учинками інших людей.
У психологічному самопізнанні людині багато в чому може допомогти його власний інтерес до тому, як його сприймають і що про нього думають інші люди. Активна й постійна зацікавленість у тім, як людина виглядає з боку, усвідомлене прагнення до того, щоб більше довідатися про себе, – ще одна важлива умова постійно розширюється, що заглиблюється й уточнюється психологічного самопізнання.
Досягненню цієї мети може сприяти психологічне само тестування, тобто вивчення себе самого за допомогою різних психологічних тестів. Само тестування дозволяє довідатися про себе те, що звичайно приховано від повсякденної самосвідомості, внутрішнього й зовнішнього самоспостереження.
Перше, що необхідно зробити, прагнучи до адекватного психологічного самопізнання, – постійно цікавитися тим, як ти виглядаєш із боку, як сприймаються твої висловлення, жести, міміка, пантоміміка, дії, реакції й учинки.
Для того щоб краще довідатися себе, довідатися, як тебе сприймають навколишні, необхідно частіше дивитися на інших людей. Точно так само довідатися, як звучить і сприймається твій голос, можна слухаючи добре технічно виконаний магнітний запис, а зрозуміти, як ти фізично виглядаєш, можна переглядаючи фотографії або відеозапис.