Реферат: Первинна профілактика цукрового діабету Фактори ризику цукрового діабету

Профілактика цукрового діабету.

Сучасні дані про етіологію і патогенез цукрового діабету, епідеміологічні дослідження, які дозволяють одержати дані про поширеність не лише діабету, але і його судинних проявів, про фактори ризику і природну еволюцію, стають нау­ковою основою профілактичних заходів.

Виділяють первинну і вторинну профілактику цукрового діабету Під первинною профілактикою розуміють ряд ме­дичних і соціальних заходів, спрямованих на попередження виникнення захворювання способом активного цілеспрямованого впливу на патогенетичні механізми, що лежать в основі хвороби, і на чинники, сприяючі й розвитку.

Вторинна профілактика - це попередження виникнення ускладнень цукрового діабету, збереження стану стійкої компенсації захворювання. У зв'язку з гетерогенністю цук­рового діабету необхідні диференційовані підходи до первин­ної профілактики.

9.1. Профілактика інсулінозалежного цукрового діабету

До первинної профілактики ІЗЦД відноситься виявлення схильності у родичів хворих на цукровий діабет способом визначення антигенів системи HLA, а також визначення ан­титіл до глутаматдекарбоксилази. У родичів з однаковими із хворими на ІЗЦД гаплотипами HLAнеобхідно здійснювати систематичний контроль вуглеводного обміну, визначати вміст ІРІ і С -пептиду в крові. Одночасно призначають фізіологічну дієту з обмеженням легкозасвоюваних вуглеводів дозовані фізичні навантаження Можливе визначення і інших маркерів, титру антитіл до поверхневих антигенів острівців, субпопуляцій лімфоцитів, однак ці показники є менш специфічними. В окремих випадках можна визначити, як маркери, показники НвА_1с і С-пептиду. Зокрема, зни­ження концентрації С-пепиду може свідчити про порушення секреторної функції бета клітин.

Для профілактики ІЗЦД, при найперших проявах захво­рювання можна використовувати ранні втручання в процеси імуногенезу. На сьогодні доступні деякі методи для корекції імунопатогенезу ІЗЦД: застосування глюкокортикоїдів, циклоспорину А, інтерферону, азатіоприну. Однак, їхнє використання в клінічній практиці ще потребує подальшого вивчення.

Враховуючи можливість вірусної природи ІЗЦД, деякі дослідники пропонують вакцинацію проти бетацитотропних вірусів (краснухи, епідемічного паротиту, Коксакі В4). Така вакцинація розроблена і проводиться у Фінляндії, але про її ефективність судити ще рано, оскільки частота ІЗЦД у Фінляндії залишається однією з найвищих у світі (J.H. Fuller, 1992),

Доведено участь у патогенезі ІЗЦД також різних хімічних сполук (нітрозамінів, родентицидів тощо), що зу­мовлює здійснення контролю за вмістом цих речовин в хар­чових продуктах.

Особливої уваги щодо профілактики цукрового діабету заслуговує питання раціонального планування сім'ї. Точна діагностика спадкового дефекту патології острівцевого апа­рату підшлункової залози на рівні ДНК відсутня, тому меди-ко-генетичний прогноз на основі аналізу клінічних спостережень може служити важливим критерієм для такого планування. Найбільший ризик появи потомства з цукровим діабетом виникає у сім'ї, де двоє батьків хворіє на ІЗЦД. За даними різних авторів, захворюваність дітей на діабет у та­ких батьків складає від 30 до 100%. Тому від планування народження дітей у сім'ях такого типу слід утримуватися.

Частіше виникає ситуація, коли хворі на ІЗЦД одружу­ються із здоровими людьми. У таких випадках необхідним с детальний аналіз генетичних характеристик здорового парт­нера. При відсутності даних, що вказують на наявність гете­розиготного носійства у шлюбного партнера, немає підстав для обмеження народження дітей.

Високий ступінь ймовірності гетерозиготного носійства гена діабету в одного з партнерів при наявності ІЗЦД у Дру­гого становлять велику небезпеку для потомства. Досить значним є відсоток виникнення цукрового діабету і у тих сім'ях, де обидва партнери мають ген гетерозиготного носійства ІЗЦД. Тому шлюби із сімей з ІЗЦД та особами з обтяженою спадковістю щодо цукрового діабету не рекомен­дуються.

Таким чином, питання профілактикиІЗЦД потребують подальшого вивчення.

9.2. Профілактика інсулінонезалежного цукрово діабету.

Значна частота сімейних форм ІНЗЦД має важливе зна­чення для його первинної профілактики. Фактори зовнішнього середовища нерідко реалізують генетичну схильність до діабету II типу. На жаль, надійних генетичних маркерів ІНЗЦД до цього часу немає.

Основна роль у здійсненні заходів щодо первинної профілактики ІНЗЦД належить дільничним терапевтам. Саме вони повинні активно спостерігати за станом здоров'я людей, які мешкають на їхніх дільницях. На початку кожно­го року дільничні терапевти формують список загрозливого щодо цукрового діабету контингенту населення і протягом року забезпечують його обстеженням способом визначення цукру в крові.

Слід пропагувати здоровий спосіб життя, що передбачає раціональне збалансоване харчування, нормалізацію маси тіла, боротьбу з гіподинамією. Саме ожиріння є одним з най­важливіших факторів ризику щодо ІНЗЦД. Тому особливу увагу слід звертати на сім'ї, у яких є особи з надмірною масою тіла та ожирінням. Необмежене вживання вуглеводів, що значно перевищує енерговитрати, є несприятливим чин­ником для функції підшлункової залози. Потрібно враховувати той факт, що з кожним наступним десятиліттям (після 40 років) основний обмін речовин в організмі зменшується на 7,5%, що вимагає адекватного зниження калорійності їжі.

Необхідно зважати на всі стани, пов'язані з гіперпродукцією контрінсулінових гормонів; нормалізація рівнів таких гормонів є важливим чинником профілактики ІНЗЦД. Сприяє розвитку порушень вуглеводного обміну тривала терапія глюкокортикоїдами з приводу різних захво­рювань. З профілактичної точки зору нагадаємо ряд препа­ратів, які можуть викликати такі порушення: гіпотензивні середники (адельфан, клофелін, гемітон, брінальдікс), психоактивні речовини (галопсридол, аміназин, амітріптілін тощо), анальгетики, антипіретики, протизапальні засоби (індометацин, парацетамол, аспірин у великих дозах), оральні контрацептиви тощо. Ці препарати з великою обе­режністю слід призначати особам з факторами ризику цук­рового діабету, при цьому необхідно контролювати рівень глікемії і рекомендувати обмежене вживання рафінованих вуглеводів.

З метою виявлення ранніх стадій цукрового діабету потрібно здійснювати масові обстеження населення. На сьо­годні, поки ще не впроваджені у практику охорони здоров'я експрес-аналізатори глюкози, слід зосередити увагу на обстеженні організованих колективів і осіб з факторами ризику.

Виявлення порушення толерантності до глюкози не є ме­жею діагностичних можливостей. Ефективність первинної профілактики значно зросте, якщо здійснювати діагностику осіб з предіабетом. Методологічну основу нового напряму первинній профілактиці цукрового діабету заклали дослідженню рівнів гормональної регуляції гліколізу та глюконеогенезу, а також піруватдегідрогеназної системі мітохондрій у нормі та патології (Я.І. Томашевський, О.Я.Томашевська, 1992) Показано наявність патології цієї регуляції у людей з факторам ризику щодо діабету, що постави­ло на порядку денному проблему преморбідних порушень вуглеводного обміну. Тому можна рекомендувати проведен­ня піруватемічного, піруватуричного та піруватгідрогеназного тестів, які виявляють порушення вуглеводного обміну до розвитку інтолерантності до глюкози.

Нижче наводимо перелік факторів ризику і схему спостереження за особами, включеними до груп підвищеного ризику захворювання на цукровий діабет.

Такі дослідження здійснюються щорічно у лікарських амбулаторіях, поліклініках при дільничних лікарнях, кабінетами профілактики районних і міських поліклінік. Особи з факторами ризику спостерігаються в лікувально-профілактичних закладах будь-якого рівня дільничними те­рапевтами. Активний виклик на профілактичні обстеження загрозливого контингенту забезпечує медичний персонал територіальних лікарських дільниць. Дані про наявність факторів ризику, схильності до захворювання на цукровий діабет заносяться у медичну карту амбулаторного хворого (форма 25/у до графи "Листок анамнестичних даних”.

Слід зазначити, що здійснення заходів характеру, збалансоване харчування, здоровий спосіб життя дозволяють попередити розвиток захворювання, добитися повного регресу і ремісії ранніх порушень вуглеводного обміну.

Профілактичні заходи в осіб з порушеною толерантністю до глюкози повинні включати такі основні моменти: нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, обме­жене вживання рафінованих вуглеводів і насичених жирів, немедикаметозне лікування артеріальної гіпертонії.

Запобігти прогресуванню цукрового діабету, розвитку ангіопатій при добре організованій активній диспансеризації вперше виявлених хворих. Істотне значення у плані вторин­ної профілактики повинні мати школи хворих на цукровий діабет і правильно поставлений самоконтроль за перебігом цукрового діабету.

Схема обстеження осіб з факторами ризику

Фактори ризику	Періодичність обстеження	Лабораторні дослідження	Профілактичні заходи
Ожиріння, ІХС, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, інсульт, виражений атеросклероз	Щорічно	Визначення цукру в крові; піруватуричний тест; глюкоз ото-лерантний тест	Нормалізація вуглеводного обміну з допомогою дієти, фітотерапії, корекції маси. Лікування захворювання, що є фактором ризику
Хвороби шлунково-кишечного тракту (панкреатити, хвороби печінки тощо)	Щорічно
Обтяжена щодо цукрового діабету спадковість	Щорічно
Обтяжений акушерський анамнез (роди великим плодом, пери­натальна смертність, пізній токсикоз вагітних)	-“-	-“-
Ендокринні захворювання (тире­отоксикоз, хвороба Іценка-Кушинга, феохромоцитома та інші)	-“-	-“-	-“-
Хвороби периферичної нервової системи (поліневрити)	-“-	-“-	-“-
Гнійничкові ураження шкіри (фурункульоз, піодермії, екзема тощо)	-“-	-“-	-“-
Ураження слизової оболонки рота і ясен (гінгівіти, пародонтоз, стоматит тощо)	-“-	-“-	-“-
Ендартеріїти, облітеруючий ате­росклероз нижніх кінцівок	-“-	-“-	-“-
Зниження зору (катаракта, глау­кома тощо)	-“-	-“-	-“-
Особи, у яких в анамнезі відзначався підвищений рівень цукру в крові (випадкові гіперглікемії, сумнівний тип ГТТ) і глюкозурія	-“-	-“-	-“-

Профілактика діабетичних ангіо- і нейропатій, інших го­стрих та хронічних ускладнень цукрового діабету полягає у досягненні стійкої компенсації вуглеводного обміну, а також інших видів обміну, зокрема ліпопротеїдного, порушення якого є однією з патогенетичних ланок судинних уражень. Досягнення нормалізації показників ліпідного обміну (холестерину, загальних ліпідів, тригліцеридів) є дійовою профілактикою ангіопатій.