Реферат: Походження держави як політичного інституту Місце і роль держави і політичній системі суспільст

Отже, на відміну від інших інститутів і організацій політичної системи, державі притаманні такі ознаки: особлива група людей, яка зайнята управлінням усього суспільства, охороною його економічних та соціальних структур; примусова монополія влади, що поширюється на всіх жителів держави; особливе право видавати обов’язкові для всіх закони й розпорядження; державно-організаційна територія, захист якої здійснюють інститути влади, особливо армія; право реалізувати зовнішню політику у всіх сферах міжнародних відносин; монопольне право встановлювати обов’язкові для всіх податки і формувати державний бюджет.

Відповідно до свого призначення держава виконує як внутрішні та зовнішні функції. Внутрішніми прийнято вважати: організаційно-управлінську, економічну, соціальну, національно-інтегративну, демографічну, культурно-виховну, правоохоронну, економічну. До основних зовнішніх функцій держави слід віднести дипломатичну та оборонну.

Такий поділ функцій держави досить умовний. Практично будь-яка функція несе реальне внутрішнє й зовнішнє політичне навантаження.

Слід зазначити, що всі функції держави диктуються двома видами інтересів – інтересами економічно панівних класів. що мають реальну владу, та решти соціальних груп, усього народу. Ці загальні інтереси зумовлені самим фактом існування держави як цілісного організму, нормальне функціонування якого неможливе без вирішення спільних для нього проблем.

На сучасному етапі загально цивілізаційною тенденцією є поступове перетворення держави на орган вияву потреб та інтересів суспільства в цілому, не виключаючи пріоритетів економічно пануючих соціальних груп.

Отже, нині формується загальноцивілізаційний підхід до аналізу причин виникнення. визначення суті держави, її місця та ролі в економічній системі суспільства, завдань і функцій. Його мета – подолати обмеженість і недоліки позакласового та класового підходів і забезпечити науковий аналіз державності.

4.В процесі становлення та розвитку держави формується її територіальна організація, виникають певні способи володарювання. До них насамперед належать форма держави як спосіб організації і здійснення державної влади.

Її елементами є:

*державне правління – спосіб організації вищої державної влади;

*державний устрій – поділ держави на певні складові частини та розподіл влади між цими частинами;

*державний режим – сукупність методів і засобів здійснення державної влади.

Слід зазначити, що форма держави залежить від співвідношення класових сил, історичних традицій, геополітичних умов, особливості державного лідера та інших чинників.

Історично складися дві форми державного правління, за якої влада повністю, частково, або номінально належить одній особі (король, цар, імператор, шах) і передається у спадок.

Як форма правління монархія виникла у період рабовласництва, а за умов Середньовіччя стала основною формою правління. Повного розвитку і змін визначальних якостей монархія набула у Новий час.

Другою історично відомою формою державного правління є республіка.

Республіка – це така організація державної влади, коли вона здійснюється виборчим колегіальним органом, який обирається на визначений строк всім населенням.

Правління державою на принципах республіканізму є найбільш поширеним у сучасному світі.

Для глибшого розуміння держави, як суб’єкта політичної влади необхідно розглянути форми державного устрою.

Форма державного устрою – це територіально-організаційна структура держави, яка визначає порядок поділу країни на складові частини (штати, провінції, землі, кантони, області тощо), їх правовий статус, порядок відносини центральних і периферійних органів влади.

Обставинами і чинниками, що визначають і впливають на встановлення в суспільстві певної форми державного устрою, так само як форми державного правління і політичного режиму, є історичні і конституційні традиції, умови виникнення держави, наслідки і спадок від часів колоніальної та іншої залежності, співвідношення і розстановка суспільно-політичних сил, рівень культури громадян і міри соціально-економічного розвитку країни, національний склад населення, міжнародне становище в світі тощо.

За устроєм держави бувають унітарними, федеративними і конфедеративними.

Унітарна держава є єдиним державним утворенням. Основними ознаками унітарної форми державного утворення є: єдина конституція, норми якої без будь-яких змін застосовуються на всій території країни; єдина система вищих органів державної влади; єдина управлінська система від верху до низу, що підвладна урядові; єдина правова система; поділ території на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності.

Унітарні держави бувають централізовані і децентралізовані.

Федерація – це форма державного устрою України, що утворилася на основі об’єднання в союз державно-політичних утворень (штатів, республік, провінцій, кантонів, земель та ін.), які мають юридично-визначений обсяг самостійності в різних сферах суспільного життя.

Основними ознаками федеративної форми державного устрою є такі: територія у політико-адміністративному відношенні не становить собою єдиного цілого; наявність державних утворень, що мають певну політичну і юридичну самостійність і в цілому складають територію держави; суб’єкти федерації наділені установчою владою, тобто їм надано право приймати власні конституції; суб’єкти федерації мають право видавати законодавчі акти в межах встановленої компетенції; суб’єкт федерації має власну правову і судову систему; наявність подвійного громадянства; двопалатна структура федерального парламенту.

Більш складною формою федерації є конфедерація.

Конфедерація – це союз суверенних держав, створений з метою координації дій для досягнення окремих визначених у даний історичний момент цілей. Найчастіше це зовнішньополітичні, військові цілі. На противагу федерації конфедерація не має центру, який приймає обов’язкові владні рішення щодо суб’єктів федерації. Конфедерація – менш стійка форма державного устрою. Конфедерації або розпадаються, або переходять у феде6рацію.

5.В розвитку сучасних держав можна виділити декілька тенденцій. Зокрема, провідною тенденцією в розвитку багатьох держав, особливо європейських, є намагання створення демократичної, правової держави.

Важливою тенденцією в розвитку сучасної держави виступає демократичне обмеження суверенітету держави, що йде на зміну абсолютному суверенітету. Наприклад, вимога однієї держави до іншої ліквідувати наслідки катастрофи на атомній станції, не повинна розцінюватись як втручання у внутрішні справи цієї держави.