Реферат: Постать Миколи Міхновського в історії України

Поховали Миколу Міхновського у Києві на Байковому цвинтарі. Але лише у 2007-2008 роках почалися пошуки його могили на кладовищі. І ще пізніше були встановлені пам’ятники цьому сміливому борцю за незалежну Україну.

Висновок

Долю Миколи Міхновського важко назвати щасливою. Усе життя йому доводилося відстоювати ідеї, які більшість не сприймала. Він був приречений весь час іти «проти течії». Робив це гаряче, безкомпромісно. Вирізнявся непоступливим, упертим характером. Здобув стійку репутацію складної людини, з якою важко спілкуватися. Був розкритикований, осміяний, відторгнутий. Надзвичайна вимогливість звужувала коло його друзів: близьким ставав лише той, хто поділяв політичні погляди. Міхновський залишив зовсім невелику за обсягом спадщину. Його публіцистика, політологічні статті та програмні документи могли б скласти лише один невеликий том. Натомість вони склали цілу епоху в історії української суспільно-політичної думки.

Найближчий друг Міхновського, Сергій Шемет, пізніше згадував:

«Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любові до України, що в іншій країні він запалив би мільйони сердець бажанням патріотичного подвигу, а серед нашої інтелігенції запалилися цим вогнем лише одиниці. Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуттям. Малесеньку любов до пісень і вишиванок він розпалив у полум'я великої любові до України».

Список використаної літератури:

1. В. Верстюк «Махновщина». – Київ, 1997

2. П. Мірчук «Відродження великої ідеї». — Київ, 1999

3. С.В.Кульчицький, Ю.А.Мицик, В.С.Власов «Історія України». – Київ, 2008

4. Т.Гунчак «Україна в першій половині ХХ ст..: Нариси політичної історії». – Київ, 1993