Реферат: Проектування та розробка засобами Delphi 5 програмного забезпечення “Автоматизоване робоче місце менеджера

Вимоги містять у собі також простоту написання програм, пізнаванність їх, зручність спілкування користувача з технологічної ЕОМ у всіх режимах. Раціонально розмежовувати використання засобів мови на різних етапах проектування ПС між різними групами розроблювачів: системними програмістами, настроювачами кросів-систем на конкретні ЕОМ, розроблювачами функціональних програм.

Характеристика мов проектування:

Мовою керування завданнями забезпечуються всі етапи технології. Технологічні системи оснащуються монітором з мовою керування завданнями, у т.ч. керування базою даних у різних режимах. Цім досягаються витривалість технологічної системи й уніфікація керування її роботою. Мова керування завданнями, являє собою набір директив, що мають фіксований синтаксис. Для таких дій, як керування БД, набір директив стандартизований; для інших функціональних підсистем, набір директив визначається їхніми функціями. Елементами є діагностичні повідомлення про виявлені помилки.

Мова підготовки технологічних засобів доступний настроювачам ПС на середовище функціонування. У нього включається розділ, що представляє собою пакет опису загальних типів даних, їхніх атрибутів і машинно-залежних процедур. Мова визначає правила послідовності команд при реалізації операторів алгоритмічної мови чи макромови. Для алгоритмічної мови це можуть бути семантичні проблемно-орієнтовані мови, у яких використовуються деякі конструкції алгоритмічної базової мови, процедури й оператори розгалуження. Мова завдання форм вихідних документів і машинних носіїв визначає розташування інформації на текстових документах (лістінг програми, розподіл пам'яті й ін.) і машинних носіях.

Мова специфікації вимог призначений для оформлення рішень, прийнятих при структурному проектуванні ПС. На ньому специфікуються весь комплекс програм, групи програм і частки програми (процедури), а також пакети даних. У специфікаціях відбиваються основні характеристики програм, зв'язок їх між собою по керуванню й інформації, а також схема функціонування.

Мови програмування підтримують етап розробки програм. До програм ЕОМ пред'являються високі вимоги по ефективному використанню обчислювальних ресурсів. До цієї групи відносяться: алгоритмічні мови, макромови й автокоди.

Алгоритмічні мови при конкретному застосуванні є підмножиною базової мови. Основними властивостями алгоритмічних мов є: типізація мови, можливість визначення нових типів даних, у т.ч. індексованих, комбінованих і посилальних типів із вказівкою обмежень на область значень, можливість семантичного контролю застосування даних різних типів; структурованість програмних компонентів і даних, строге визначення структурних операторів; наявність пакетів, що містять описи глобальних даних, типів і процедур; наявність задач, що забезпечують опис рівнобіжного виконання програм; забезпечення роздільної компіляції приватних програм і пакетів даних. Наявність елементів мови, що набудовуються, (процедур, операцій) прив'язки до конкретного ЕОМ і т.д.

Макромови (машинно-залежні алгоритмічні мови) використовуються для запису програм із застосуванням операторів, що найбільше адекватно відбивають дії груп команд конкретної ЕОМ (арифметики з присвоюванням, порівняння з переходом, організації циклу і перемикача й ін.). До складу макромови входять оператори, що відповідають структурним операторам алгоритмічної мови.

Автокоди (асемблери), у які включаються макрозасоби (системні і структурні макрокоманди), що забезпечують інтерфейс між програмами, записаними на мовах більш високих рівнів, а також структуризацію програм.

Мови, використовувані на етапі налагодження програм забезпечують проведення контролю результатів роботи програми по різним вихідним даним. Цей тип включає: мова налагодження в статиці, що дає можливість задавати вказівки про режими налагодження, вихідні дані і склад вихідних результатів, мова комплексного динамічного налагодження.

1.2 Етапи розробки програм.

Етап розробки програм включає:

методичні документи, що містять правила:

запису програм на мовах програмування;

організації взаємодії програм;

розміщення різних частин програми в пам'яті реалізуючої ЕОМ;

специфікації вимог на програмні модулі, що дозволяє визначити структуру, функції модуля і його зв'язок з іншими модулями ПС, специфікація модуля містить:

заголовок, що доцільно записувати у тому ж виді, як він прийнятий для мов програмування, тобто включати в нього ім'я модуля, імена і типи формальних параметрів і коментар;

паспорт модуля, що містить опис усіх вхідних і вихідних глобальних даних, викликаємих модулів; сюди ж включаються дані про мову програмування й орієнтовані значення часу виконання й обсяг модуля;

функції модуля;

специфікації вимог на глобальні модулі даних складаються одночасно зі специфікаціями на програмні модулі;

вони містять глобальні перемінні, об'єднані в чи структури глобальні константи (форми аналогічні, але в специфікаціях на модулі даних відсутній розділ функціональної схеми і містяться тільки описи даних чи значення констант);

програми на мовах програмування розробляються у відповідності зі специфікаціями з застосуванням методів структурного програмування.

Після виконання процедур запису програми в бібліотеку про проводиться контроль вихідного тексту для виявлення помилок, зв'язаних з порушенням правил розробки програм.

1.3 Методи контролю програм.

Контроль складається в перевірці вхідної програми на відповідність деяким формальним правилам; він підрозділяється на лексичний, синтаксичний і семантичний.

Логічний контроль тексту вирішує задачі виявлення символів, що не належать до алфавіту вхідної мови і груп виділених символів, що не належать до системних символів і символів конкретного представлення мови. Звичайно лексичний контроль сполучається з кодуванням символів у внутрішнє представлення транслятора.

Синтаксичний контроль перевіряє вхідний текст на відповідність синтаксису мови, заданій у його формальному описі. Одним з методів є контроль бінарних відносин, тобто виявлення таких пар символів, що у мові поруч записані бути не можуть.

Семантичний контроль перевіряє правильність застосування конструкцій у конкретному записі. При програмному методі перевірка правильності застосування конструкцій виробляється семантичними програмами, логіка яких заснована на неформалізованих правилах синтаксису і семантики мови.

Методи розміщення перемінних використовуються з застосуванням щільного упакування в пам'яті багаторозрядних ЕОМ. Використовуються такі способи розміщення при який апаратна вибірка реалізується мінімальним числом чи команд за найменший час.