Реферат: Процедурний аспект обліку в німецькомовних країнах

Слід сказати, що як і в кожній науці, в бухгалтерському обліку Німеччини існують методи і об’єкти внутрішнього (управлінського) контролю якості інформації. Основним методом визнається інвентаризація - метод зіставлення фактичного і облікового стану активів і зобов’язань.

До об’єктів внутрішнього контролю відносять:

- стан зобов’язань замовників;

- стан розрахунків з постачальниками;

- стан розрахунків з персоналом організації.

План рахунків бухгалтерського обліку - класифікований перелік і номенклатура (типова система) рахунків бухгалтерського обліку, використовуваних в різних галузях народного господарства і торгово-промислових палатах, він допускає заміну найменувань рахунків їх номерами.

Номенклатура рахунків містить 10 розділів, з діленням на 10 груп по кожному розділу; групи номенклатури рахунків розділяються на 10 рахунків; рахунки розбиваються на 10 субрахунків.

Підприємства Німеччини результати своєї діяльності оформляють у річному фінансовому звіті. До публікованого річного звіту пред’являються наступні вимоги:

- правильне розмежування періодів;

- повнота;

- достовірність;

- ясність;

- наочність;

- правильність змісту;

- можливість перевірки;

- правильність форми.

Щодо звітності, то її поділяють на комерційну і податкову.

2. Процедурний аспект обліку в німецькомовних країнах

бухгалтерія обліковий балансовий теорія

Напрям в європейській бухгалтерській науці другої половини XIX- початку XX ст. - німецька школа - дещо відставала від передових італійської та французької шкіл. Для неї було характерне чітке розмежування обліку на два самостійних цикли: торгову та виробничу бухгалтерію.

В середині XX ст. утворився новий напрям бухгалтерського обліку - нова німецька школа. її видатними представниками були Ф. Гюглі, Е. Шмаленбах, І.Ф. Шер, Г. Нікліш, А. Кальмес, Г. Хольцер, В. Ле-Кутр тощо.

В працях вчених велике значення надавалось процедурним питанням, конструюванню форм рахівництва, послідовності записів. Значна увага приділялась теорії балансу. Для німецької школи є характерним перехід в обліку від балансу до рахунку, на відміну від італійської і французької шкіл. Якщо дві останні школи трактували дебет і кредит будь-якого рахунку як якісно однорідні поля (теорія одного ряду рахунків), то німецькі автори вважали, що значення дебету і кредиту змінюється залежно від того, про активний чи про пасивний рахунок йде мова (теорія двох рядів рахунків).

Представники цієї школи при формулюванні принципів бухгалтерії не відходили від неї в пошуках облікової сутності. На відміну від італійської школи, яка пояснювала бухгалтерський облік, виходячи з юриспруденції, і від французької, що виводила облік з політичної економії, цю сутність вони бачили в тих документах та регістрах, що надходять до бухгалтерії. Облікова процедура - це і мета, і предмет, і метод бухгалтерії. Поза бухгалтерією немає обліку. її наукова сторона зводилась до максимально можливої формалізації облікових процедур, що перетворювало її на своєрідну математичну мову господарського процесу.

Німецька школа дотримувалася принципу необмеженості в праві оцінки, допускала та визнавала різні методи оцінки, подібно до італійської школи. Поряд з книжковим інвентарем (що підлягає обліку) німецька школа ставила завжди некнижковий (позаобліковий, натуральний) інвентар, який міг вимагати будь-якого відступу від книжкового за даними суб’єктивної натуральної оцінки.

Значним був внесок німецької школи в розвиток обчислювальної техніки, створення карткових форм рахівництва, виключення з обліку хронологічного запису (журналу), розповсюдження математичних і статистичних методів, уніфікації планів рахунків.

Розглядаючи кореспонденцію рахунків (проводки) тільки як розвиток взаємозв’язків між частинами балансу, представники німецької школи створили і широко практикували змішані проводки (декілька рахунків, що кредитуються, і декілька рахунків, що дебетуються).

Формалізована процедура відкриває шлях до синтезу різних, але на перший погляд однакових рішень, оскільки кожне з цих рішень є окремим випадком загальної універсальної процедури. По суті, з німецької школи бере свій початок облікове моделювання, творцем якого був швейцарець І.Ф. Шер.

Концепція німецької школи щодо визначення бухгалтерського обліку полягала в підході до обліку не ззовні (пошук облікового змісту бухгалтерії в інших науках), а зсередини.

Обліковий зміст шукали в самій бухгалтерії, в самій процедурі облікового процесу. Тому і основний напрям німецької школи був названий процедурним. Ця школа об’єднувала вчених-бухгалтерів Німеччини, Австро-Угорщини і німецькомовної частини Швейцарії. Навіть частина сучасної України (Галичина, Буковина, Закарпаття) знаходилась під впливом німецькомовної школи, оскільки на той час входила до складу Австро-Угорської імперії.