Реферат: Процес створіння цивілізації у наш час: глобалізація і відкритий ринок з погляду європейських соціологів
Держава, яка з самого початку була класовим інститутом, поступово змінює свої функції. Після Другої світової війни вона, нарешті, стає перш за все гарантом цього вищезгаданого історичного компромісу між працедавцями і працівниками. Ця функція може виконуватися за допомогою парламентської та партійної систем.
Як у працедавців, так і у працівників є свої політичні партії, чиє головне завдання - чітко формулювати їх інтереси для представлення на політичній арені. Парламентська система доповнена механізмом періодичних виборів. Вони дають партії-переможниці можливість створити уряд, що означає реалізацію. інтересів її класу через законодавчу і виконавчу владу. Зрозуміло, що основа такої системи - прийняття ідеї такого компромісу більшістю громадян, що проявляється на парламентських виборах.
Взаємні зобов'язання працедавців і працівників, як і загальне неприйняття ними насильства (особливо революцій), робить обидві сторони зацікавленими в компромісі. На користь працедавців компроміс повинен гарантувати недоторканність особистого майна, цивілізовані умови можливого перегляду умов цієї недоторканності (перш за все гарантуючи особисту безпеку), передбаченість умов господарської діяльності, руху капіталу і т.п. Щодо працівників цей історичний компроміс повинен гарантувати мінімальний рівень існування у суспільстві та відчуття елементарного контролю над їх власним і суспільним життям, так само як і основні свободи.
У зв'язку з цим така ідея була виражена Лестером К. Туровим: У ході історії зовнішні загрози війни, внутрішні соціальні безлади і альтернативні ідеології використовувалися, щоб виправдати подолання інтересів, залучених підтримувати статус-кво. Саме вони дозволили капіталізму вижити і процвітати. Багаті люди були більш інтелектуальні, ніж: думав Маркс. Вони зрозуміли, що їх власне тривале виживання залежить від усунення умов, сприятливих для революцій, — і вони зробили це ".
Щоб зробити цей великий компроміс можливим" в останній сучасній фазі індустріалізму, погрібно було проявити мудрість з обох боків, що, ймовірно, ніколи би не сталося без наведених вище історичних чинників. Проте важливо, що це відбулося і складало протягом десятків років основу соціального устрою в країнах з розвиненим індустріалізмом" .
Важливим, якщо не найголовнішим, компонентом цього історичного компромісу було прийняття працедавцями частковогообмеження «свободи» ринку на користь соціального балансу для задоволення елементарних соціальних потреб працівників. Регулювання ринку для більшого соціального благополуччя стала ще однією важливою функцією сучасної держави.
Культура, інший чинник соціального устрою, також сприяла створенню соціального, політичного і економічного балансу після Другої світової війни, як і зменшенню напруженості, що була притаманне більш раннім фазам індустріалізму. Найважливіші цінності, які публічно поширювались і розділялись, були цінностями демократично-ліберального устрою: наприклад, свобода індивідуума, відношення до прав людини, терпимість і повага до культурних відмінностей і політичного плюралізму і віра в демократичні процедури.
Постіндустріальна криза. У 1970-х відбувається руйнування основ соціального устрою в пізньому індустріалізмі, збалансованому індустріалізмі; перш за все руйнування його економічної і культурної основи.
Багато написано про такі проблеми, як криза інституційного устрою або просто сучасна ліберальна демократія та великі зміни, що відбулися в соціальній структурі. Виразне і зростаюче незадоволення всією політичною системою та самим інститутом виборів можна побачити серед більшої, ніж коли-небудь, кількості виборців; люди починають повертатися до націоналізму і расизму.
Причина цього, я упевнений, полягає не у внутрішній кризі індустріалізму, тому що ця криза була в значній мірі пом'якшена моделлю ринкової економіки, орієнтованої на соціальні ціл ; сучасною державою, що представляє інтереси всіх громадян і існує в ролі посередника і гаранта компромісу між головними соціальними класами - працедавцями і робітниками"'; міжнародним балансом сил, що гарантує мир (принаймні, в глобальному масштабі і в регіонах, де устрій функціонував).
Цей устрій мав власні очевидні недоліки і суворих критиків. Серед його негативних сторін ми можемо відзначити звуження фактичного політичного вибору через стабілізацію партійної системи і тому асиміляцію партійних програм; економічне обтяження держави загального добробуту в результаті коректування розподілу - компроміс був часто неврівноважений іншим способом; вичікуюче і вимогливе відношення людей; відсутність соціального простору для молоді, що визначило державу як таку, що заснована на лицемірстві. Незважаючи на багато труднощів, принесених післявоєнними роками, цей соціальний устрій продовжував функціонувати до середини сімдесятих.