Реферат: Реформування економічних відносин і перебудова організаційно-виробничої структури АПК
3. видача майна в натурі у разі виходу зі складу КСП
4. паювання землі та видача державних актів на право приватної власності на землю
5. створення передумов для формування нових економічно життєздатних приватних агро формувань
6. розподіл майна і землі між новими господарчими сібєктами у разі поділу господарювання та створення на його основі двох чи більше юридичних осіб
7. розробка установчих документів підприємств, створених внаслідок реструктуризації КСП та реєстрація нових юридичних осіб
8. проведення серед членів підприємства інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань, що стосуються реструктуризації
9. кадрово-управлінське забезпечення реструктуризації
2. Якщо розглядати становлення аграрної політики України за період після отримання політичної незалежності, а з нею і аграрної реформи, оскільки кожний з них охоплює незначний відрізок часу, на цьому невеликому відрізку часу можна виділити кілька етапів розвитку аграрної реформи.
Реформування сільськогосподарських підприємств проводилось за схемою:
|
|
ІІІ етап
|
Одного власника
Кількох власників
Усіх власників
Четвертий етап – відрізняється комплексністю здійснення реформаційних процесів. На попередніх етапах реформаційні дії відбувалися переважно відокремлено. На теперішньому етапі всі її складові:
Майнові відносини власності;
Земельна реформа;
Організаційно-правове реформування сільськогосподарських підприємств
Здійснюються як єдине ціле, взаємопогоджено і надає соціально-економічним перетворенням логічної завершеності.
3. На початковому етапі перебудови реформування централізовано керованої економіки був прийнятий в 1986 р. Закон СРСР “Про індивідуальну трудову діяльність” – він став першим нормативним актом початкового етапу перетворень. Який легалізував підприємницьку діяльність (дрібний приватний бізнес, оренда на основі сімейного підряду).
Закон СРСР від 26 травня 1998 р. “Про кооперацію в СРСР” поставив кооперативи в один ряд з державними підприємствами і дав помітний поштовх розвитку недержавному сектору економіки.
В 1991 р. в СРСР закінчилось ідеолого-правове оформлення інституту приватної власності. Прийшло усвідомлення, що не уникнути роздержавлення і приватизації – в іншому випадку ні до чого розмови про право власності.
В 1991 р. 1 липня в СРСР прийнято Закон “Про основні початки роздержавлення і приватизації підприємств” малось на меті провести реформування власності без втрат для економіки країни.
Після розпаду СРСР Україна у грудні 1991 р. приймає Закон України “Про селянське (фермерське) господарство”, який визначив вперше приватну власність на землю.
У 1992 р. форми власності на землю були врегульовані ЗУ “Про форми власності на землю” (державна, колективна і приватна).
Перехід до ринкової економіки у сільському господарстві не може успішно здійснюватись без удосконалення земельних відносин у напрямі роздержавлення земель, заміни землевласників і форм господарювання.
Метою земельної реформи – було створення умов рівноправного розвитку форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель. Завдання реформи – полягало у перерозподілі земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям.
Для проведення земельної реформи створено було відповідну правову базу:
ЗУ “Проформи власності на землю”
ЗУ “Про колективне сільськогосподарське підприємство”
ЗУ “Про плату за землю”
ЗУ “Про внесення змін і доповнень до ЗУ “Про селянське (фермерське) господарство”
Декрет КМУ “Про приватизацію земельних ділянок”