Комунікативна функція реалізується в процесі взаємного спілкування віруючих. Засобами спілкування є різні релігійні дійства, колективні моління тощо.

Усі функції релігії виконуються церквою, проте їх не слід змі­шувати з функціями церкви. Церква — організація віруючих, що склалася в процесі розвитку віровчення і об'єднання людей в ме­жах спільної релігії. Для церкви притаманне існування системи обов'язкових догматів, обрядів (культів). її управління основане на ієрархії. У православній церкві відбувається чітке розмежування між священно- і церковнослужителями, тобто духовенством (кліром), яке наділене особливою благодаттю, та мирянами— прос­тими віруючими. Церква — не тільки релігійний заклад, а й соці­альний інститут, тому вона розв'язує не лише релігійні проблеми, а й соціальні. Підтримуючи правлячий режим, церква виконує свою основну функцію — соціально-політичну; проводить активну бо­ротьбу за мир, безпеку, і в цьому вияв миротворчої функції; утримує за свій рахунок дитячі будинки, лікарні, старечі пансіо­нати тощо і цим виконує благодійну функцію. Окрім того, церква виконує функції управління церковними парафіями, підготовки кадрів священиків, економічну, культурно-просвітницьку, зовнішніх зв'язків тощо.

Усі ці функції є універсальними і притаманні кожному типу релігії. Проте загальною особливістю розвитку релігії в XX ст. є її секуляризація — процес витіснення релігійно-міфологічних по­яснень світу науково-раціональними, що послабило вплив релігії на інші соціальні інститути — освіту, економіку, політику, сім'ю тощо. Наслідком цього процесу стало поширення атеїзму, відо­кремлення церкви від держави, а отже, послаблення всіх розгля­нутих функцій.

З метою посилення впливу релігії, її опору процесу секуляри­зації і вироблення загальнохристиянської соціальної програми, яка була би пригодна для віруючих, що живуть у країнах з різни­ми соціальними системами, виник рух за об'єднання всіх христи­янських конфесій, який дістав назви екуменічного (від грец. otkumene — всесвіт). Цей рух поширюється і на нехристиянські конфесії, передбачає координацію дій християнських екуменіч­них організацій з нехристиянськими.

Література

1. Аляєв Г. Є., Горбань О. В., Мєшков В. М. Лекції з релігієзнавства. — К., 1996.

2. Афанасьев 3. О некоторых православных принципах формирования рыночной зкономики // Вопр. зкономики. — 1993. — № 8.

3. Библейская знциклопедия. — М, 1991.

4. Вебер М. Социология религии // Вебер М. Избранное. Образ общес-тва. —М., 1994.

5. Воропай О. Звичаї нашого народу. — К., 1993.

6. Гараджа В. И. Социология религии. — М., 1996.

7. Гордиенко Н. С. Православне: Словарь атеиста. — М., 1988.

8. Джеме У. Многообразие религиозного быта. — М., І 992.

9. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство. — К., 1994.

10. Ольсевич Ю. Хозяйственная система и этнос // Вопр. зкономики. — 1993.—№8.

11. Павленко Ю. Підсумки цивілізаційного розвитку людства // Соціо­логія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 4.

12. Суперфин Л. Религия в индустриальном и постиндустриальном ми­ре // Вопр. зкономики. — 1993. — № 8.