Реферат: Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури Сучасні релігії

Таку назву мають шість церков, які з якихось причин або не брали участь в Холкідонському Соборі або свідомо не прийняли його рішень. Тому донедавна ці церкви називалися ще нехолкідонськими, а їх послідовники – нехолкідонітами. Нехолкідоніти об’єднували два напрями – нестріанство і монорізитство: Вірменська, Коптська, Сирійська, Малаккарська Сирійська, Ефіопська, Ассирійська.

Православна Церква вірить в Трійцю, два єства Ісуса Христа, вірить в безсмертя людської душі.

Священна книга – Святе Письмо – Біблія, яка складається з двох частин: Старого та Нового Заповітів. Старий Заповіт включає в себе 50 книг (але канічних – 39), а Новий Завіт – всі 27 книг.

Католицизм

Цей напрям у християнстві представлений трьома групами церков. Першу групу становлять 13 уніацьких церков. Свого часу ці церкви відкололися від східних, визнавши католицьке віровчення та адміністративний і духовний авторитет Римського папи. Третя група – це старокатолицькі церкви, більшість яких утворилася після 1870 року.

Головні положення віровчення, що відрізняють католиків від православних, з’явилися в догматах західної Церкви поступово, так би мовити, нашаровувалася на догматичне надбання єдиної нерозділеної Християнської Церкви.

Так, учення про зішестя Святого Духа від Сина, яке з’явилося в 589 році на Толедському Соборі як полемічний прийом проти аріанства вестготів, остаточно затвердив папа Бенедикт ІІІ у 1014 році, піднісши його в ранг догмата.

Католики вірять в існування крім раю та пекла ще й чистилища, де грішники можуть очиститися, після чого потраплять у рай. Римська церква прийняла догмат про непорочне зачаття Діви Марії, тобто, що Дівою була і мати Марії – праведниця Анна. Крім цього, на І Ватиканському Соборі (1870 р.) був прийнятий догмат про безпомилковість учительства папи в питаннях віри та моралі.

Католики, на відміну від православних, визнають рішення двадцяти одного Вселенського Собору.

Католики і православні визнають і звершують сім таїнств. Але в Римській церкві деякі таїнства виконуються своєрідно, наприклад: таїнство миропомазання в католицькій церкві (конфірмація) виконується, коли дитині виповнюється 7-8 років (у православних – незабаром після хрещення); таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі (у православних – на квасному), при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і вином, миряни ж повинні причащатися лише хлібом.

Становлення католицизму тісно пов’язане з діяльністю таких видатних пап, як Лев І (440-461 рр.) та Григорій І (590-604 рр.). За своє надзвичайно благотворне для Церкви правління вони були удостоєні звання “Великий”. А також для становлення католицизму посприяли за своє правління й багато інших пап в різні часи.

Система управління Римською церквою ускладнюється тим, що в ній існує складне переплетення церковної ієрархії та рангів церковних посад. З одного боку, католицька ієрархія, як і православна, включає три ступені священства: дияконство, пресвітерство, єпископство. З іншого боку, всередині цих ієрархій існують два ранги церковних посад: 1) вищий – ті, хто отримує свою владу безпосередньо від папи (кардинали, легати від ребра апостольського, апостоличні вікарії); 2) нижчий – ті, чия влада виходить від єпископа (генеральні вікарії, синодики – члени церковного трибуналу).

Після ІІ Ватиканського Собору католики почали замінювати богослужбову латинську мову національними.

Є ще цікавий розділ в християн-католиків, як “унія”. Значення слова “unio” неточно відтінює зміст, який вкладають у нього католицькі богослови.

Католики єдині з православними в розумінні того, що Християнська Церква, очолювана самим Ісусом Христом, зберігає внутрішню суттєву єдність. Київському митрополитові Платону Городець кому (1803-1891 рр.) належать відомі слова про те, що “перегородки між церквами не сягають неба”. З обох боків, і з православної, і з католицької церкви, існує єдність у поглядах на людські гріхи як на головну причину численних церковних розколів. Але православні вважають, що єдиним шляхом подолання цих розколів є повернення до стану, в якому перебувала Церква до 1054 року. Католики ж вбачають цей шлях у догматичному та адміністративному підпорядкуванні Римському єпископу при збереженні православними своїх обрядів. Такий стан вони називають унією.

Найбільшими званими Католицькими Церквами є: Маронітська, Мелькітська (Греко-Католицька), Халдейська, Сирійська, Вірменська, Українська (Греко-Католицька), Копська, Сирійсько-Малаборського обряду, Ефіопського обряду. А також уніатські церкви, які не мають самостійних організаційно-управлінських структур. Вони мають єдину адміністративну структуру (тобто є її органічною частиною) з католиками латинського обряду: Католики Словацького обряду; католики Болгарсько-Візантійського та Візантійського обрядів; католики Сирійсько-Маланкерського обряду; католики Італо-Албанського (Візантійського) обряду; Старокатолицька Церква.

Протестантизм

Розглядаючи протестантизм, багато вчених відносять його до руху Реформації, але тут слід розглянути такі до реформаційні об’єднання як Вальденси і Моравські Брати.

Вальденси . Церква вальденсів виникла в ХІІ ст. на півдні Франції серед міських низів і яскраво носила виражений анти папістський характер. Як і пізніше деякі ідеологи Реформації, вальденси вимагали повернення до принципів раннього християнства. вони встановили принцип вірності духовенства, відмовились від хрещення дітей, виступали проти приватної власності.

Моравські Брати . Церква Моравських (Богемських) Братів виникла в ХV ст. серед міської та селянської бідноти Чехії. Найважливіші положення були подібними до ранньохристиянських принципів. Будучи на перших порах радикально актикатолицькою, секта поступово набувала більш поміркованого характеру, перетворюючись на церкву. Але це не позбавило її від гонінь. Рятуючись від переслідувань, деякі прихильники церкви тікали до Німеччини, де оселялися в містечку Гернгут. Тут в 1727 році вони створили релігійне товариство гернгутерів. Під впливом німецького аристократа Н.Цинцендорфа, який надав їм притулок, Моравські Брати визнали Аугсбурзьке віросповідання.

Протестантські течії, що виникли в період Реформації.

Деякі вчені вважають, що історичний зміст руху Реформації полягав у переході від феодалізму до капіталізму. Але не треба забувати, що цей рух набув релігійного забарвлення і став передусім антикатолицьким.

Початком Реформації (1517 р.) вважається виступ Мартіна Лютера (1483-1546 рр.) проти індульгенцій.

Реформаційний рух жваво поширився за межами Німеччини – в Австрії, Скандинавії, Прибалтиці, Данії, Угорщині, Нідерландах, Швейцарії, Франції, Великобританії, Польщі.

З другої половини ХVI ст. у зв’язку з діяльністю католицького ордену Єзуїтів розгорнулася так звана Контрреформація, в результаті якої католицизм став переважати в Австрії, Угорщині, Польщі, Франції.

Лютеранство . Основою догматичного визначення лютеранства стали Аугсбурзьке віросповідання та Апологія, написані Лютером і його соратником Ф.Меланхтоном.

Лютерани не визнають рішень Вселенських Соборів. Вони вважають, що спасіння досягається лише вірою й дотриманням трьох таїнств: хрещення, євхаристії, сповіді. У лютеран немає культу поклоніння святим, іконам, мощам. Ліквідовано чернецтво. Поклоняються лише хресту з розп’яттям.

Лютеранські церкви є в багатьох країнах світу.

Кальвінізм . Кальвінізм більш радикально, порівняно з лютеранством, відмежувався від католицизму.