Реферат: Релігійна філософія
Теософічне Суспільство задавалося власне трьома основними цілями :
1) утворити ядро Всесвітнього Братерства без розходження походження і віросповідання, раси і кольори шкіри, підлоги. Члени його зобов'язуються постійно прагнути до самовдосконалення моральному і до посильної допомоги своїм ближньої, - допомоги духовної , а при можливості і матеріальної;
2) заохочувати вивчення світових Релігій і Наук, тобто сприяти поширенню арійських і інших східних мов, наук і знань;
3) досліджувати таємні закони природи у всіх її аспектах, психічні і духовні сили людини.
З трьох цих цілей лише перша обов'язкова для усіх; друга і третя надаються на добру волю членів Суспільства.
Теософічне Суспільство має та перевага перед існуючими релігіями, що воно не робить розходження між язичниками, чи євреями християнами. Теософічне Суспільство інтернаціональне, тому що членами його можуть бути люди всіх рас, усіх сповідань і всіх світоглядів, що працюють спільно для однієї і тієї ж мети - удосконалення людства; але як Суспільство виключає зі своїх інтересів політику, воно не приймає ніякої участі в який би те ні було національній чи партійній політиці. Члени Теософічного Суспільства як окремі особистості цілком вільні у своїх політичних напрямках.
Теософія являє собою безбережний океан всесвітньої Істини, Любові і Мудрості, що відбиває своє світло на землі. Теософічне Суспільство було створено для того, щоб допомогти людям у пізнанні Божественної Мудрості і щоб допомогти їм піднятися до її висоти шляхом вивчення і засвоєння її вічних істин. У Теософії немає своєю особою мудрості, вона є лише сховищем всіх істин, вимовлених великими Ясновидцями, Пророками і Учителями всіх історичних і доісторичних століть.
Вступають у Теософічне Суспільство в надії придбати ту силу, що виникає завдяки правильно організованим, одночасно чиненим зусиллям; більш зовсім послужити людству, беручи участь у боротьбі з його неуцтвом і в зусиллях, шляхом поширення світла Божественної Мудрості, зменшити його страждання, а також у надії скористатися сприятливими умовами, що виникають від взаємної допомоги.
Член Теософічного Суспільства повинний:
1) Вивчати і розуміти теософічне навчання і поділятися своїми знаннями з іншими.
2) Вносити дух цих навчань у своє індивідуальне життя.
3) Користатися кожним випадком, щоб пояснювати, що таке Теософія, при цьому викликати в інших інтерес до неї.
4) Сприяти поширенню теософічної літератури.
5) Захищати честь Суспільства особистим прикладом; для Суспільства важливо не кількість, а якість членів.
6) Виконувати свій борг щодо всіх людей і особливо стосовно тих, з ким зв'язаний родинними чи суспільними зв'язками.
7) Себе теософ повинний розглядати як частку колективного людства, а не як особисте я. Основний теософічний принцип - кожний повинний жити для всіх і усі для кожного. Основою Теософії є борг у наданні усім однакових
8) тих прав і привілеїв : справедливості, доброзичливості і милосердя, яких ми бажаємо для себе; і навіть ще більш високий борг: віддавати іншим більш, ніж брати від них, іншими словами прояв самопожертви.
9) Під час обговорення, що може вважатися мудрим чи не мудрим, при виконанні свого боргу рішення приймає кожна окрема особистість, але при цьому кожний повинний запитати себе, чи може його даний учинок відповідати теософічним принципам і сприяти росту й успіху Суспільства.
10) Щирий теософ повинний слухатися голосу свого Вищих Я , того божественного Початку, що складає його щиру суть. Ідеальні закони можуть бути прийняті тільки інтуїцією, вони вище області аргументів і діалектики.
11) Повинний контролювати і перемагати за допомогою Вищого Я своє нижче я й очищати себе внутрішньо і морально.
12) Він не повинний боятися нікого і нічого, крім суду своєї власної совісті.
13) не повинний робити нічого наполовину: якщо він думає, що його вчинок гарний, він повинний робити його відкрите і змело, якщо ж він не гарний - не робити його зовсім.
14) Суспільна думка не повинна мати для нього ніякого значення.
15) Практичне застосування Теософії являє собою чистий альтруїзм - безкорисливу турботу про благо інших людей.
16) Жертвувати часом, грошима й усім, що могло б доставити особисту вигоду в ім'я присвяти себе винятково інтересам Суспільства.
17) Бороти з фанатизмом, у якій би формі він ні виявлявся, -релігійної, наукової чи соціальний , і особливо зі святенництвом у всіх його різноманітних видах.
Існує велика різниця між установленими релігіями і Теософією. Релігії спираються на довіру і марновірство, являють собою віру в авторитет; Теософія ж спирається на переконання й інтуїцію, являє собою віру у свою духовну інтуїцію. Теософія не дотримує ніякій релігії і ніякій філософії зокрема.
Теософ не повинний робити:
1) Нав'язувати свою особисту думку іншому члену Суспільства.