У функціонуванні соціальних ролей можна виділити три основних блоки:

• уявляюча роль - система певних очікувань і соціальних груп, орієнтована на суб'єкти ролевої поведінки;

• суб'єктивно сприймаюча роль - сукупність тих специфічних експектацій, які приписує сама собі людина, що має певний статус, тобто суб'єктивна уява про те, як вона повинна вести себе у взаємодії з особами інших соціальних статусів;

• граюча роль - реально втілена в конкретних вчинках поведінки даної особистості, що володіє цим статусом, стосовно іншої особи (інших осіб) з іншим або однаковим статусом.

Виконання соціальної ролі - це завжди реальна поведінка людини в певній ситуації, яка може відрізнятися від приписаної ролі. Все тут залежить від того, як ми усвідомлюємо дану роль, як ведемо себе в певній ситуації, чи виходимо за рамки життєвого "сценарія" чи ні. Відомо, що офіціанти в ресторані з публікою ведуть себе інакше, ніж на кухні, а професор веде себе по-різному, розмовляючи зі студентами в фойє і перед ними з лекцією в аудиторії. Таку позицію, коли індивід відділяється від тієї ролі, яку він виконує, Т. Парсонс назвав ролевою дистанцією.

В ролевій теорії важливе місце відводиться також питанням прийняття ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролі виникають і здійснюються за умов соціальної взаємодії людини з іншими людьми. Але сама соціальна взаємодія стає можливою і ефективною лише тоді, коли взаємодіючі індивіди правильно сприймають і однозначно оцінюють ролі. Цей процес американський соціолог Т. Шибутані назвав прийняттям ролі. Він включає в себе:

1) сприйняття жестів, що заміщують ідентифікацію з іншою людиною;

2) проекцію на неї своїх власних тенденцій поведінки.

Якщо соціальна роль в достатній мірі інтегрована в структуру людської особистості в процесі її соціалізації, то її взаємодія з іншими учасниками соціального процесу відбувається без конфліктів. Проте між поведінковою та іншими блоками ролевої структури можливі певні розбіжності, які призводять до виникнення внутрішньо особистісних, міжособистісних, внутрішньо групових та інших конфліктів, в тому числі специфічних ролевих конфліктів, які виникають в ситуації, коли людина, як показав Р. Мертон, стикається із суперечливими вимогами двох або більше несумісних ролей. Іноді людина виявляє, що вона одночасно виконує дві і більше ролей. Ця ситуація ставить перед нею суперечливі вимоги. Так часто буває, наприклад, коли працюючі жінки мусять задовольняти одночасно ролеві очікування працівниці, дружини, матері, домогосподарки. При цьому ролеві очікування можуть знаходитися в конфлікті між собою. Один із можливих шляхів подолання конфлікту - визнати деякі ролі більш важливими, ніж інші, і надати їх виконанню пріоритетне значення.

Підводячи підсумки сказаному, наголосимо, що саме через свої статусні позиції і обумовлені ними ролі особистість включається в розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.

2.1. Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом

Одна з перших спроб систематизації ролей була почата Т. Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5 основними характеристиками:

· емоційної - одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші - розкутості;

· способом одержання - одні пропонуються, інші завойовуються;

· масштабом - частина ролей сформульована і строго обмежена, інша - розмита;

· нормалізацією - дія в строго встановлених правилах, або довільно;

· мотивацією - на особистий прибуток, на загальне благо.

· Соціальну роль варто розглядати в двох аспектах:

· рольового чекання

· рольового виконання.

Між ними ніколи не буває повного збігу. Але кожний з них має велике значення в поводженні особистості. Наші ролі визначаються насамперед тим, чого очікують від нас інші. Ці чекання асоціюються зі статусом, що має дана особистість.

2.2. Структура соціальних ролей

У нормальній структурі соціальної ролі звичайно виділяються 4 елементи:

· опис типу поводження, що відповідає даної ролі;

· розпорядження (вимоги), зв'язані з даним поводженням;

· оцінка виконання запропонованої ролі;

· санкції - соціальні наслідки тієї чи іншої дії в рамках вимог соціальної системи. Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, реалізованими безпосередньо соціальною групою через її поводження (презирство), чи юридичними, політичними, екологічними.

Слід зазначити, що будь-яка роль не є чистою моделлю поводження. Главною сполучною ланкою між рольовим чеканням і рольовому поводженням служить характер індивіда, тобто поводження конкретної людини не укладається в чисту схем.

Висновок

Отже, певна позиція в соціальній структурі групи або спільності, що пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, є "статус". Кожну людину можна охарактеризувати статусним набором, тобто сукупністю всіх статусів, які займає індивід, серед яких повинен виділятись головний. Існує два види статусу-особистий і соціальний. низьким.

Якщо статус розглядається як місце в ієрархії, його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є - високим, середнім чи низьким. В залежності від того, чи займає людина певну статусну позицію завдяки наслідуваним ознакам або завдяки власним зусиллям, відрізняють два види статусів: статус, який приписується, і статус, який досягається.

В реальній життєдіяльності соціальний статус особистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зі статусом інших людей, проявляється в різних ролях, тобто в сукупність вимог, які пред'являють до осіб, що займають певні соціальні позиції.