Реферат: Розвиток бухгалтерського обліку в Стародавньому Єгипті

Облікова культура та мистецтво в Стародавньому Єгипті досягли високого ступеня розвитку. Облік майна фараонів проводили спеціальні писарі, що проходили відповідну фахову підготовку в школах, якими керували жерці. Зокрема у 3623р. до н.е. в маєтку фараона Менаса працювали такі писарі, які називалися скриби. Вони навчалися в таких школах з п'ятирічного віку. Навчання тривало дванадцять років. Вони вивчали астрономію, ієрогліфи, рух Нілу, математику, що надавало їм змоги належати до привілейованої касти. Скриби звільнялись від податків. Вони брали участь у всіх торжествах фараона. Але коли в обліку робилась помилка їх жорстоко били. [3. с.13]. Про наявність таких шкіл пише професор М.А. Кипарисов. Записи робилися на свитах з папірусу, довжина яких сягала 4-5 метрів, а ширина 20-25 см. Вони робилися чорним та червоним чорнилом або тушшю. Зберігся уривок облікової книги царського двору приблизно 1900 р. до н.е. Це щоденні записи отримання та витрачання різних цінностей. Їх будова подібна до оборотних відомостей за матеріальними рахунками. Насамперед подається початковий залишок на певний день, потім записуються надходження протягом дня у вигляді екстраординарних доходів цього дня та отримань від храми Амона та підсумовуються отримані доходи. Далі перелічуються усі витрати, наприклад: видатки на утримання двору, вельмож, війська, після розрахунків загальних витрат виводиться залишок на наступний день – справжня оборотна відомість.

Рахунки матеріальних цінностей здійснювались за схемою:

облік єгипет рахунок майно

Зп + Н = В + Зк (1)

де, Зп – залишок початковий;

Н – надходження;

В – витрати;

Зк – залишок кінцевий.

Матеріальний облік відповідно передбачав реєстрацію і кошторисних витрат. Дійсно, при VI династії вже зустрічається в обліку кошторис і реєстрація фактів контролює його виконання. І це в 2500-2400 роках до н.е. основним обліковим прийомом і елементом на той час була інвентаризація. Саме на підставі її даних проводиться матеріальний облік наявності майна з обов'язковим виведенням його щоденного залишку. На 25 працівників належало мати одного писаря, заробітна плата (ставка) якого була дуже високою на той час і прирівнювалась до ставки начальника. Про хід роботи начальник подавав щоденний письмовий звіт. Прийом робіт і контроль за їх ходом виконувався спеціальними комісіями. Якщо звіт визначався незадовільний, писаря били різками.

Документи часто складались в двох або трьох екземплярах, а записи поділялись на чорнові та офіційні. Облік вівся за певною визначеною системою, але без застосування грошового вимірника, тільки в натуральних показниках за допомогою зважування (визначення ваги) і відображення даного певним числом.

Окрім обліку майна фараонів, значного розвитку і Єгипті він здобув в храмах язичників, де були зосереджені значні кошти та майно. Облік проводився безпосередньо жерцями язичеських храмів, котрі й самі були носіями знань облікового мистецтва.

Значні облікові роботи проводилися в приватних господарствах великих землевласників. Особи, підготовлені в школах для ведення «обліково-господарської діяльності», як правило, ставали управителями, економами таких великих господарств, вели в них облік і подавали звіти про усі доходи і видатки маєтку.

Можна зробити висновок про те, що в Єгипті також зародилось державне рахівництво, тобто облік доходів і видатків на державному рівні. Дані про таке рахівництво датовані XV ст. до н.е.

Висновок

Країни стародавнього світу, зокрема Єгипет, як бачимо з вище зазначеного, зробили певний історичний внесок у розвиток облікової культури. Сучасна облікова наука зобов'язана їм появою оборотних відомостей, матеріальних балансів, інвентаризації, аналітичного та синтетичного обліку, обліку підзвітних сум, обліку кредитних операцій.

В Стародавньому Єгипті бухгалтер вів облік землі, матеріальних та інших цінностей. В цей час слово «бухгалтер» не слід було розуміти в буквальному значенні, оскільки облік ще не сформувався як самостійна галузь людської діяльності, зумовлена суспільними проблемами. а звідси він не поділявся на окремі види, та й сам термін «обліковець-рахівник» виник значно пізніше – в епоху Середньовіччя. І не дивний той факт, що багато вчених-економістів вважають виникнення писемності насамперед потребою бухгалтерського обліку.

У напрямі бухгалтерії, виходячи з вимог виробництва, розвиток господарського обліку особливо прискорився в період вдосконалення процесів обміну та зародження торговельної справи. Саме це визначило потребу в застосуванні подвійного запису як відображення юридичного та економічного факту вибуття одного продукту та появи іншого. Внаслідок цього виникла потреба виміру констатації їх. Тому з'являються примітивні рахунки речей: «прихід, видатки, залишок».

Автори мають намір здійснювати подальші дослідження в напрямі розвитку бухгалтерського обліку в окремих країнах та періодах часу історичного розвитку цивілізації.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах.Ч.1: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 328с.

2. Даньків Й.Я. Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 220с.

3. Швець В.Є. Розвиток обліково-аналітичних систем суб'єктів господарювання: Підручник. – Львів, 2010. – 448с.

4. Соколов Я.В., Соколов В.Я. Історія бухгалтерського обліку: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2004. – 638с.