Реферат: Системний аналіз

- Особлива увага приділяється факторам ризику і невизначеності, їх обліку та оцінки при виборі найбільш оптимальних рішень серед можливих варіантів.

Підвищена увага системотехніків до факторів ризику та невизначеності безпосередньо випливає з розповсюдження системного аналізу на перспективні проблеми. Якщо ризик розуміється як потенційна мінливість об'єктивних характеристик, то невизначеність висловлює відсутність суб'єктивних знань про те, в якій формі проявляться ці явища.

Тенденція до системного аналізу великих проблем з'являється тільки тоді, коли їхній масштаб зростає до такого ступеня, що рішення стають складними, трудомісткими і дорогими. При обгрунтуванні таких рішень, які стають предметом системного аналізу, все більшого значення набувають фактори, розраховані вперед на 10-15-річний період. До факторів такого роду відносяться перш за все величезне зростання капіталовкладень на здійснення великих програм, що охоплюють тривалий період, і все більша залежність цих програм від результатів наукових досліджень і технічних розробок.

Іншою важливою причиною необхідності обліку довготривалої перспективи є стратегічний характер самих цілей, які ставляться перед системним аналізом і які зумовлюють політику уряду на тривалий період.

Процедури і методи системного аналізу скеровані на пошук альтернативних варіантів вирішення проблем, визначення масштабів невизначеності у кожному з варіантів і їх порівняння за тими або іншими критеріями ефективності .

Основні положення системного аналізу можна сформулювати так:

1) процес прийняття рішення повинен починатися з виявлення і чіткого формулювання кінцевої мети, а також критеріїв, за якими можна оціни-ти її досягнення;

2) необхідно розглядати всю проблему як ціле, тобто як єдиний ком-плекс, і виявляти всі наслідки і внутрішні зв’язки кожного часткового рішення;

3) необхідно виявити і проаналізувати можливі альтернативні шляхи дося-гнення мети;

4) цілі окремих підсистем не повинні конфліктувати з метою всієї системи.

Центральною процедурою у системному аналізі є побудова загальної моделі (моделей), що відображають всі фактори і взаємозв’язки реальної ситуа-ції, котрі можуть проявитися у процесі втілення рішення. Отримана модель до-сліджується для визначення того, наскільки результат застосування будь-якого альтернативного варіанту близький до бажаного, як співвідносяться затрати ре-сурсів і часу у кожному з варіантів, наскільки альтернативні моделі чутливі до різних небажаних внутрішніх впливів.

За визначенням Аллена Ентховена: „Системний аналіз – це ніщо інше, як освічений здоровий глузд, якому слугують аналітичні методи. Ми застосову-ємо системний підхід до проблеми, намагаючись максимально широко досліди-ти поставлену задачу, визначити її раціональність і своєчасність, а далі забезпе-чити того, хто відповідає за прийняття рішення, такою інформацією, яка най-краще допоможе йому вибрати найефективніший шлях вирішення задачі”.

Присутність суб’єктивних елементів (знання, досвід, інтуїція, оцінка пере-ваг) зв’язана з об’єктивними причинами, котрі випливають з обмеженої можли-вості застосування точних кількісних методів до всіх аспектів складних про-блем.

Перед усім, основним і найбільш цінним результатом системного аналізу визнається не кількісна визначеність рішення проблеми, а покращення її ро-зуміння і виявлення суті різних шляхів рішення. Це розуміння і альтернатив-ні рішення проблеми виробляються спеціалістами і експертами та надаються відповідальним людям для їх конструктивного обговорення.

Системний аналіз включає методологію дослідження, виділення його етапів і обґрунтований вибір методики виконання кожного з етапів у конкретних умовах. Особливу увагу у таких роботах приділяється визначенню мети і моделі системи і їх формалізованому представленню.

Задачі дослідження системи можна розділити на задачі аналізу і задачі синтезу.

Задачі аналізу полягають у дослідженні особливостей і поведінки систем в залежності від їх структур, значень параметрів і характеристик зовнішнього середовища.

Задачі синтезу полягають у виборі структури і таких значень внутрішніх параметрів систем, щоб при заданих характеристиках зовнішнього середовища та інших обмеженнях, отримати задані властивості систем.

1.1Принципи системного підходу та типи структур

- Принцип остаточної глобальної мети: означає, що в системі все повинно бути спрямоване на досягнення призначення , підпорядковане глобальній меті. Будь-які зміни, удосконалення та управління повинні оцінюватися виходячи з того, що чи сприяють вони досягненню мети.

-Принцип єдності: сумісний розгляд системи і як цілого , і як сукупності компонент (елементів, підсистем, систему утворюваних відношень.

-Принцип зв’язаності: довільна компонента системи розглядається сумісно з її зв’язками з оточенням.

-Принцип модульності: вказує на можливість розгляду замість частини системи сукупності входів та виходів цієї частини, тобто дозволяє абстрагуватися від зайвої деталізації за умови збереження можливості адекватного описання системи.

-Принцип ієрархії: акцентує увагу на корисності відшукання або створення в системі ієрархічного характеру зв’язків між її елементами , цілями, модулями. У випадку відсутності ієрархії дослідник повинен вирішити , в якому порядку він буде розглядати складові системи та напрямок конкретизації своїх уявлень.

-Принцип функціональності: стверджує, що довільна структура тісно пов’язана з функціями системи та її складових , і створювати структуру необхідно після зрозуміння функцій системи

-Принцип розвитку: повинен закладатися при побудові штучних систем як здатність до вдосконалення, розвитку системи за умови збереження якісних особливостей. Структура системи та її функції повинні розглядатися сумісно з пріоритетом функцій над структурою.

-Принцип децентралізації: орієнтує на розумний компроміс між повною централізацією та наданням здатності реагувати на певні дії частинам системи. Система з повною централізацією буде негнучкою, нездатною до пристосування. Досягнення спільної мети в сильно децентралізованій системі може забезпечитися лише стійким механізмом регулювання, що не дозволяє сильно відхилятися від поведінки, що веде до досягнення спільної мети.

-Принцип невизначеності: стверджує, що в багатьох випадках працюють з системою, про не яку не все відомо, чи не все зрозуміло в її поведінці. Це

може бути система з невідомою структурою, непередбачуваним перебігом деяких процесів , зі значними відмовами.