Реферат: Соціально-економічні фактори впливу на демогеографію регіону

Сьогодні жінка поставлена перед дилемою – мати більшу кількість дітей чи працювати, і в більшості випадків жінка вирішує це питання на користь роботи. До того ж переважна більшість молодих людей вважають правильним обмежити величину сім’ї однією, максимум двома дітьми. До основних причин небажання жінок мати більше дітей в сім’ї відносяться: значні грошові витрати на дітей, прагнення до швидкого підвищення життєвого рівня незалежно від зайнятості жінок, погані житлові умови, труднощі у вихованні дітей, небажання особистих жертв, страх перед пологами.

Шевчук П.Є. виділяє 7 чинників, від яких залежить рівень народжуваності [7, с. 129].

Таблиця 1. Коефіцієнти множинної кореляції, отримані за методом примусового включення показників

(ступінь впливу факторних ознак на сумарний коефіцієнт народжуваності).

Фактор	Коефіцієнт
1. Дохід на душу населення в домогосподарствах	-0,238
2. Частка робітників і службовців	-0,757
3. Частка жінок, зайнятих в галузях народного господарства	0,273
4. Забезпеченість населення житлом (кв. м на душу населення)	0,054
5. Введення в експлуатацію житлових об’єктів (кв. м на душу населення на рік)	0,065
6. Частка міського населення	-0,862
7. Частка населення з вищою освітою	-0,602

За даними таблиці коефіцієнтів множинної кореляції видно, що найсильніший вплив має показник урбанізації (-0,862). Найвищий прямий зв’язок має, як це не дивно, зайнятість жінок (показник кореляції 0,273). Потрібно відмітити, що він дуже незначний. Такий результат зумовлений особливостями сучасного розвитку українського суспільства. З одного боку, теоретично, вплив жіночої зайнятості на народжуваність повинен бути від’ємним. Проте, на сучасному етапі збільшується чисельність пенсіонерів, які можуть займатися з онуками тоді, як мати може суттєво підвищувати середньодушовий дохід сім’ї, продовжуючи працювати. Найближчими до нуля є показники забезпеченості житлом [7, с. 132]. Проте, про їх важливість зазначено вище.

Швидке погіршення соціально-економічних умов життя широких верств населення тягне за собою погіршення санітарно-гігієнічних умов і неадекватність усіх видів обслуговування. Результати багатьох санітарно-епідеміологічних обстежень підтверджують той факт, що поширення соматичних і психічних захворювань, а також відхилень від норм соціальної поведінки відбиває соціальну кризу нашого суспільства.

Немає сумніву, що і соціальні інститути в умовах соціальної кризи втрачають свої позиції. Зростає незадоволення якістю функціонування соціальних інститутів попри значні витрати із суспільних фондів на їх утримання і розвиток.

Більшість дослідників сперечаються з приводу того, який критерій і узгоджену з ним систему показників слід застосовувати для вивчення соціальної кризи. Які б не були обставини, найбільш вживаним показником, який застосовується для вивчення соціальної кризи, є кількість самогубств. Це не інтегральний показник, однак, самогубство є моделлю для перевірки гіпотези, яка пов’язує хворобу з соціальним середовищем, оскільки більшість людей-самогубців психічно хворі. Дані кореляційного аналізу підтверджують наявність тісного зв’язку: коефіцієнт кореляції між природним приростом і смертністю від самогубств становить –0,81; помилка коефіцієнта кореляції –0,07. Залежність між двома показниками (результативна ознака – природний приріст) має приблизно прямолінійний характер: y = 0,17x – 7,34 [4, c. 34].

Крім суто економічних та екологічних чинників, причинами погіршення демографічної ситуації є безсистемний підхід до керування адміністративними територіями та регіонами; відсутність методології стратегічного керування майбутньою поведінкою організаційних систем регіонів; відсутність гармонізації в матеріальному виробництві та духовній сфері, відсутність обґрунтованих параметрів обмежень, через які система втрачає контроль над своїм внутрішнім і зовнішнім середовищами, що приводить до її розпаду; значною мірою невідповідність функцій, що їх виконують територіальні органи керування, дійсному призначенню цих функцій у системі.

Література

1. Балабанов Г.В., Гольцов А.Г. Умови життя сільського населення // Український географічний журнал, 1994. - № 3. – с. 42-49.

2. Жученко В.С., Стешенко В.С. Влияние социально-экономических факторов на демографические процессы. – К., «Наукова думка», 1972.

3. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: Понятійний аппарат, концептуальні підходи, теорія та практика: Енциклопедія / За ред. Римаренка Ю. – К.: Довіра, 1998. – 911 с.

4. Рябов І. Особливості демографічної ситуації в сучасній Україні // Україна: аспекти праці, 1998. - № 2. – C. 31-34.

5. Смолиньский Г. Попытка сформировать общую экономическую модель развития населения. – В кн.: Теоретические проблемы демографии. М., «Статистика», 1970.

6. Старостенко Г.Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект).– К., 1999.

7. Шевчук П.Є. Україна: мультирегіональна модель народжуваності // Регіональна економіка, 2000. – № 2. – C. 128-133.