Реферат: Становлення психологічної діагностики
Починаючи працювати з дітьми, Уїтмер думав, що багато відхилень у поводженні й труднощах з навчанням обумовлені генетичними факторами, але пізніше, з ростом клінічного досвіду, він зрозумів, що величезну роль тут грає вплив навколишнього середовища. Передбачивши сучасні програми духовного збагачення, Уїтмер підкреслював, що з найперших днів життя дитини її необхідно забезпечувати різноманітним сенсорним досвідом. Він також вірив у пряму залежність поводження дитини від його взаємин з навколишніми, затверджуючи, що якщо обстановка будинку й у школі зміниться на краще, то покращиться й поводження дитини.
Приклад Уїтмера наслідувало багато психологів. В 1914 році в Сполучених Штатах діяли майже два десятки психологічних клінік, більшість їх яким були організовані по образі й подобі уїтмеровської клініки. Підхід Уїтмера пропагували і його колишні студенти, навчаючи наступне покоління психологів принципам клінічної роботи. Уїтмер був впливовою фігурою також і в сфері фахової освіти, він підготував довгий ряд фахівців даного профілю. Один з його студентів, Моррис Вителес, розширив рамки зробленого Уїтмером, створивши клініку, де дітей не тільки лікували, але й навчали професійним навичкам. Це було першою у США установою подібного роду. Послідовники Уїтмера застосували його клінічний підхід до діагностики й лікування порушень у дорослих.
Рух клінічної психології
На додаток до тієї роботи, що Уїтмер вів по застосуванню психології до діагностики й лікування ненормального поводження, популярності цієї проблематики сприяли дві дуже цікаві, на наш погляд, книги. Одна з них, що стала бестселером, книга за назвою «Який знайшов в себе розум» (A Mind That Found Itself, 1908 р.) була написана колишнім пацієнтом клініки для душевнохворих Кліффордом Бирсом. У ній піднімається питання про необхідність гуманного відношення до людей із психічними розладами. У роботі Хьюго Мюнстерберга «Психотерапія» (Psychotherapy, 1909 р.), що також одержала широка популярність, розглядаються методи лікування різних психічних порушень. Поява цієї книги ознаменувало крок уперед у клінічній психології, оскільки в ній були запропоновані конкретні шляхи допомоги душевнохворим людям.
Перша дитяча клініка по профілактиці захворювань була організована в 1909 році Вільямом Хили, психіатром із Чикаго. Незабаром такі клініки з'явилися в багатьох містах США. Їх ціль складалася в максимально ранній діагностиці й лікуванні порушень психіки в дітей - так, щоб ці проблеми не розвилися з віком у більше серйозні розлади. У цих лікарнях використовувався запропонований Уїтмером бригадний метод роботи, при якому психологами, психіатрами й соціальними працівниками оцінювалися, а потім коректувалися по можливості всі аспекти проблем пацієнта.
Вирішальний вплив на розвиток клінічної психології зробили ідеї Зиґмунда Фрейда, завдяки яким вона вийшла далеко за рамки перших клінік. Хоча робота Фрейда в області психоаналізу здивувала - і обурила - «істеблішмент» психології й американську публіку, його ідеї дали клінічним психологам перші прийоми психоаналітичної терапії.
Незважаючи на всі ці події, клінічна психологія розвивалася дуже повільно й до 1940 року являла собою усе ще незначну галузь психології. Тому що існувало не так багато способів лікування людей з порушеннями психіки, отже, не було й перспективи для роботи клінічних психологів. Фахівців із клінічної психології не готовили по окремих програмах, і їхня діяльність, по суті, зводилася до проведення всіляких тестів.
Ситуація змінилася в 1941 році, коли Сполучені Штати вступили в другу світову війну. Це подія в більшій мері, чим будь-яке інше, дало поштовх перетворенню клінічної психології у велику й прикладну область, що динамічно розвивається, який вона стала. Армія замовила клінічним психологам сотні програм, що вимагаються для лікування емоційних розладів серед військових.
Після війни потреба в клінічних психологах навіть зросла. Керування по справах ветеранів несло відповідальність більш ніж за 40 тисяч ветеранів війни, що страждають різними психологічними розладами. Ще більше трьох мільйонів людей мали потребу в професійній перепідготовці й індивідуальних консультаціях для повернення до нормального цивільного життя. Психологічна допомога була потрібна приблизно 315 тисячам ветеранів, які стали внаслідок отриманих па війні травм фізично непрацездатними. Ріс попит на професійних консультантів із проблем психічного здоров'я; він істотно перевершував пропозиції.
Щоб допомогти задовольнити цю потребу, VA фінансувало програми підвищення кваліфікації для дипломованих психологів в університетах і оплачувало навчання аспірантів, які виявляли бажання працювати в госпіталях і клініках для ветеранів. Клінічним психологам довелося мати справа з новим типом пацієнтів. Якщо до війни вони в основному займалися проблемними дітьми, у яких були труднощі в навчанні й спілкуванні, то в післявоєнні роки зштовхнулися з діагностикою й лікуванням серйозних емоційних проблем у дорослих. VA (нині - Міністерство по справах ветеранів, Department of Veterans Affairs) до цієї пори залишається самим великим у Сполучених Штатах роботодавцем для психологів, його вплив на розвиток клінічної психології воістину величезний.
Клінічні психологи працюють також у центрах психічного здоров'я, школах, комерційних організаціях, займаються приватною практикою. Сьогодні клінічна психологія - сама популярна із прикладних напрямків, більше третини всіх аспірантів-психологів спеціалізуються саме на клінічній психології. Сім з восьми підрозділів АРА займаються теоретичними й прикладними проблемами психічного здоров'я. Майже 70 відсотків членів АРА працюють в області охорони здоров'я. В 1995 році журнал «Гроші» (Money) назвав психологію четвертої в списку п'ятдесятьох самих перспективних професій XXI століття.
Уолтер Дилл Скотт (1869-1955)
Ще один учень Вундта, залишивши чисто інтроспективну психологію, що він вивчав у Лейпцизі, застосував сучасні психологічні методи в бізнесі й рекламі. Значну частину свого життя Уолтер Дилл Скотт присвятив проблемам ефективності ринку й мотивації в сфері виробництва, торгівлі й споживання.
У діяльності Скотта відбитий інтерес функціональної психології до рішення практичних проблем. «На початку століття, відразу після повернення до Чикаго з Лейпцигу, де він учився у Вундта, Скотт опублікував роботи, у яких робився упор не на німецьке теоретизування, а на близьку американцям корисність. Скотт не описував мотивацію й імпульси як абстрактні поняття, а говорив про те, як впливати на людей, маючи на увазі їхні споживчі устремління».
Багато в чому Скотт був першовідкривачем. Він був першим, хто застосував психологію до сфери реклами, підбора персоналу й керування; першим, хто одержав звання професора прикладної психології; він заснував першу психологічну консалтингову компанію й першим серед психологів був нагороджений медаллю «За відмінну службу в армії США».
Сторінки життя
Уолтер Дилл Скотт народився на фермі неподалік від міста Нормел, штат Іллінойс. З 12 років - з того моменту, як почав допомагати батькам у поле, - він був захоплений ідеєю підвищення ефективності роботи. Батько його часто болів, тому хлопчикові доводилося, по суті, самому управляти фермою. Один раз, зорюючи землю, він зупинився наприкінці борозни, щоб дати передохнути коням. Удалечині виднілося університетське містечко. Скотт раптово зрозумів, що якщо він збирається чого-небудь досягти в житті, то не повинен витрачати час. А тут він щогодини втрачав 10 хвилин, даючи відпочинок коням! За цілий день із цих хвилин набігало півтори години, які можна було присвятити навчанню. З того дня, відправляючись у поле, Скотт завжди брав із собою книгу й читав, коли представлявся зручний момент.
Щоб заробити грошей на оплату навчання в коледжі, Скотт продавав консервовану ожину власного готування, збирав металобрухт, брався за разову роботу. Частина грошей він відкладав, інше витрачав на книги. В 19 років він покинув ферму й вступив у Нормелський університет штату Іллінойс. Двома роками пізніше він, беручи участь у конкурсі, виграв стипендію на навчання в Північно-західному університеті міста Еванстон (штат Іллінойс). Учачись там, він заробляв частками уроками й грав в університетській футбольній команді. В Еванстоні він зустрів свою майбутню дружину Ганну Марси Міллер.
У цей час Скотт уже обрав собі кар'єру: він вирішив стати місіонером у Китаї. Для цього треба було вчитися ще три роки, але на той час, коли Скотт закінчив Чиказьку теологічну семінарію й був готовий відбути в далекі краї, виявилося, що вакансій немає: Китай був переповнений місіонерами. Тоді-Те він і подумав про кар'єр у психології. Почавши вивчати психологію, він полюбив цю науку. Один раз йому на очі попаслася стаття про лейпцігську лабораторію Вундта. Завдяки стипендії, додатковому заробітку й скромним потребам. Скотт зумів заощадити кілька тисяч доларів, достатніх не тільки для того, щоб поїхати в Німеччину, але й женитися.
21 липня 1898 року Скотт і його наречена відправилися в Німеччину. Він учився у Вундта в Лейпцизі, а Ганна жила у двадцяти милях звідти - у місті Галлі, де працювала в університеті над своєю дисертацією по літературі. Ті два роки, що вони провели в Німеччині, молоді люди бачилися тільки у вихідні дні. Одержавши свої докторські ступені, вони вернулися додому, де Скотт почав викладати в Північно-західному університеті психологію й педагогіку, - уже в цьому виявилася його схильність до прикладної психології в цілому й інтерес до проблем утворення зокрема.
В 1902 році до Скотта - за рекомендацією одного з його колишніх викладачів - звернувся якийсь власник рекламного бюро із проханням допомогти застосувати психологічні методи, щоб зробити рекламу більше ефективної. Скотт був заінтригований ідеєю. Випливаючи духу американського функціоналізму, у своєму прагненні за допомогою психології вирішувати найрізноманітніші проблеми реального життя він далеко пішов від вундтовської психології.
Скотт написав «Теорію й практику реклами», першу книгу по цій тематиці. Слідом за нею з'явилися й інші статті й книги Скотта, росли його знання й досвід у цій області, а також репутація й контакти в діловому світі. Він звернувся до проблем підбора персоналу й керування. В 1905 році він став професором Північно-західного університету, а в 1909-м - професором реклами в комерційній школі при університеті. З 1916 року Скотт обіймає посаду професора прикладної психології й директори бюро торговельних досліджень у Технічному університеті Карнегі в Пітсбурзі.
Під час першої світової війни Скотт запропонував військовим використовувати його знання в підборі персоналу для армії. Його пропозиція оцінили не відразу, оскільки в суспільстві ще не було одностайного переконання в тім, що психологія може приносити й практичну користь. Генерал, з яким Скоттові довелося мати справа, не приховував своєї недовіри до професорів. «Він сказав, що зобов'язано стежити за тим, щоб професори не плуталися під ногами, що ми перебуваємо в стані війни з Німеччиною, і що в нього немає часу на якісь дурні експерименти». Скотт спробував заспокоїти розсердженого вояка, запросив разом поснідати й переконав його в цінності своїх психологічних методів відбору. До кінця війни правота Скотта була доведена на практиці, він був визнаний гідним медалі «За відмінну службу» - найвищої військової нагороди США, що може одержати цивільну особу.
В 1919 році Скотт заснував власну компанію (з «оригінальним» назвою «Компанія Скотта»), що робила консалтингові послуги з роботи з персоналом і підвищенню ефективності більш ніж сорока найбільшим корпораціям країни. Роком пізніше він став президентом Північно-західного університету й пробув на цьому пості майже двадцять років. (Скотт-Хол у Північно-західному університеті названий так на честь Уолтера Дилла Скотта й Ганни Міллер Скотт).
У роботах Скотта з питань реклами відчувається вплив вундтовської експериментальної психології, що Скотт вивчав у Німеччині, його спроби привнести неї в область практичного. Приміром, він пише, що органи почуттів - це: вікна душі. Чим більше відчуттів ми одержуємо від об'єкта, тим краще ми його довідаємося. Функція нервової системи - забезпечити нам знання про те, як виглядають, звучать, які на дотик, на смак, et cetera. навколишні нас об'єкти. Нервова система, що не реагує на звуки або будь-які інші відчутні якості, неповноцінна.
Рекламні оголошення іноді називають нервовою системою миру комерції. Реклама музичних інструментів, що не будить ніяких подань про звуки, - це погана реклама... Подібно тому, як наша нервова система призначена дати нам усілякі відчуття від кожного об'єкта, так і реклама, що порівнянна з нервовою системою, повинна викликати в читачі стільки різних образів, скільки їх може викликати сам рекламований предмет.
Скотт затверджував, що споживачі - істоти не раціональні й легко піддаються впливу. Особлива увага він приділив емоціям і співчуттю як важливим факторам, що підсилюють сугестивність. Він думав також - і цей погляд був широко розповсюджений у той час - що рекламні оголошення сильніше діють на жінок, а не на чоловіків, тому що останні більше емоційні й сентиментальні. Застосувавши до реклами принцип, що Скотт назвав законом сугестивності, він радив рекламодавцям для успішного продажу товарів використовувати у звертаннях до споживачів прямі команди - приміром, «Користуйтеся грушевим милом!» Йому ж належить ідея використання поворотних купонів: у цьому випадку від споживача потрібно зробити якусь дію - вирізати купон з журналу або газети, заповнити його й відправити поштою, щоб одержати безкоштовний зразок товару. Ці методи - прямі команди й поворотні купони - використовували багато рекламодавців, і вже до 1910 року вони одержали широке поширення в США.
Підбор персоналу
Для відбору кращих працівників - особливо продавців, керівників і службовців для військових організацій - Скотт винайшов спеціальні шкали й групові тести, за допомогою яких оцінювалися якості людей, що вже зарекомендували себе в даній області. Як і в Уїтмера в клінічній психології, у Скотта не було попередників, взявши роботу яких за зразок, можна було розвивати власний підхід. Він просив армійських чиновників і керівників комерційних фірм оцінити зовнішність, манери, щирість, продуктивність, характер і життєві цінності їхніх підлеглих. Потім оцінювалося, якою мірою претенденти на вакансію мають якості, які, на думку керівників, були необхідні для успішного виконання майбутньої роботи, - процедура, багато в чому схожа з тієї, що використовується в наші дні.