Реферат: Стратиграфія Києва

Нижній еоцен

Канівський регіоярус

P ₂ kn – Канівська світа . Піски зеленувато-сірі, глауконіто-кварцові, алеврити і глини.

Мезозойська ератема

Крейдова система

Верхній відділ

Туронський і коньякський яруси

K₂ k – Товща крейди. Крейда біла, писальна, мергель світло-сірий.

Сеноманський ярус

Середньо-верхньосеноманський під’яруси

K₂ km – Товща писальної крейди і мергелів. Крейда писальна, мергелі запісочені з крем’янистими стяжіннями. Нижньосеноманський під’ярус K₂ br ₂ – Буромська світа. Верхня підсвіта . Піски, пісковики зеленувато-сірі, крем’янисті.

Нижній відділ

Альбський ярус

Верхньоальбський під’ярус

K₁ br₁ – Буромська світа. Нижня підсвіта . Піски сірі та сірувато-зелені з глауконітом, крем’янисті. Готеривський і баремський яруси нерозчленовані K₁ zg-zr –

Загорівська і журавинська світи нерозчленовані. Глини темно-сірі, алеврити, піски різнозернисті.

Юрська система

Верхній відділ

Оксфордський ярус

J₃ iv₂ – Іваницька світа. Верхня підсвіта . Вапняки сірі, алеврити, алевроліти, мергелі різною мірою окременілі.

Середній відділ

Келовейський ярус

J₂ iv ₁ – Іваницька світа. Нижня підсвіта . Алеврити зеленувато-сірі з прошарками вапняків, алевролітів. J₂ ic – Ічнянська світа . Глини і алеврити сірі, бурувато-сірі, вапнисті. Батський ярус J ₂ nz – Ніжинська світа . Глини щільні, тонковерствуваті, темно-сірі. Батський – Байоський яруси J₂ pd – Підлужна світа . Глини і алеврити коричнювато-сірі, з поодинокими прошарками сидеритів. Байоський ярус J₂ or – – Орельська світа. Піски сірі з верствами глин, алевритів сірих, пісковиків, лінзами каолінів і бурого вугілля.

Тріасова система

Нижній відділ

Оленьокський ярус

T₁ sr ₁ – Серебрянська світа. Нижня (радченківська) підсвіта . Глини щільні, пластичні, строкаті з прошарками пісковиків і пісків. Індський ярус T₁ dr ₂ – Дронівська світа . Верхня (коренівська) підсвіта . Піски світло-сірі та зеленувато-сірі з прошарками пісковиків і глин. T₁ dr ₁ –

Дронівська світа. Нижня (пересазька) підсвіта . Строкаті глини, алевроліти, пісковики та піски цегляно-червоні.

Архейська акротема

Неоархей

Росинсько-тікицька серія

АR₃ rt – Гнейси біотитові та амфібол-біотитові.

Неоархей

Росинсько-тікицька серія АR₃ rt

Породи росинсько-тікицької серії є найдавніші на площі аркуша і розбурені численними свердловинами, однак значні за площею тіла зустрічаються рідко. Як правило, вони складають малопотужні (до 1–2 м) лінійно-витягнуті лінзовидні ксеноліти і дрібні рестити серед гранітоїдів звенигородського й уманського комплек-сів. Розміри тіл невеликі, що ускладнює їх картування у даному масштабі. Петрографічний склад серії доволі одноманітний. Це – плагіогнейси амфібол-біотитові та біотитові, а також у незначній кількості кристалічні сланці та амфіболіти.

Мезозой

Тріасова система

Стратиграфічне розчленування відкладів тріасу здійснюється згідно зі Стратиграфічною схемою тріасових відкладів південно-західного крила ДДЗ, затвердженою УМСК 25 травня 1993 р.

У межах території вивчення до тріасової системи віднесено товщу глинисто-піщаних порід, що залягає безпосередньо на поверхні кристалічного фундаменту. Згідно із зазначеною схемою, виділяються осадки нижньодронівської (пересазької), верхньодронівської (коренівської), нижньосеребрянської (радченківської) підсвіт нижнього тріасу. Сучасні межі поширення зазначених стратиграфічних підрозділів мають спільне північно-західне – південно-східне орієнтування і контролюються Дніпровською зоною розломів. Конфігурація цих меж, їх звивистий, місцями ламаний характер свідчать про те, що формувались вони під значним впливом ерозійно-тектонічних факторів.

Нижній відділ

Індський ярус