Реферат: Структура природоохоронних витрат та методи нарахування еколого економічних збитків від забруднення

Коефіцієнт a_i, що характеризує відносну небезпеку шкідливих викидів, розраховується на основі порівняльного аналізу шкідливого впливу окремих речовин. Величина коефіцієнта відносної агресивності забруднюючих речовин є оберненою величиною до їх ГДК.

Коефіцієнт відносної небезпеки забруднення територій σ повинен враховувати особливості і соціальну значущість досліджуваного регіону, його реакцію на викиди забруднюючих речовин. Для оцінки збитку від викидів в атмосферу коефіцієнт визначається за двома ознаками: природними особливостями (ліси різних видів, поле, пасовище, сади тощо) і типом території (курорт, приміська зона, населений пункт, промислова зона). Для водних ресурсів коефіцієнт визначається диференційовано за басейнами рік.

Існують різні значення коефіцієнтів γ для атмосферного забруднення і забруднення водойм. Ці коефіцієнти встановлені нормативно в розрізі забруднень в межах емісійних нормативів та тих, що перевищують встановлені ліміти, і корегуються відповідно до інфляційного процесу.

Коефіцієнт f, що враховує характер розсіювання шкідливих домішок в атмосфері, визначається за дисперсним складом пилу і швидкістю його осідання або в залежності від коефіцієнта очищення викидів.

Швидкість осідання визначається за спеціальними номограмами, а коефіцієнт очищення розраховується за формулою:

,

де V₁ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин без очищення;

V₂ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин після очищення.

Значення коефіцієнта f при розрахунках збитків, завданих навколишньому середовищу від атмосферного забруднення, визначається так:

- для газоподібних домішок та дрібнодисперсних часток (пил та аерозолі) з дуже малою швидкістю осідання (менше 1 см/с) вважається, що:

,

де h – геометрична висота устя джерела відносно середнього
рівня зони активного забруднення, м;

φ – поправка на підйом факела викидів в атмосферу, що розраховується за формулою:

,

де ΔТ – середньорічне значення різниці температур в усті джерела (труби) та навколишньому середовищі, ⁰ С;

u – середньорічне значення швидкості вітру на рівні флюгера, м/с; якщо його значення не відоме, вважається, що
u = 3 м/с;

- для часток пилу та аерозолів, які осідають зі швидкістю від 1 до 20 см/с, вважається, що:

,

- для часток, які осідають зі швидкістю більше 20 см/с, вважається, що незалежно від значення h, φ, ΔТ та u : f=f₃ =10.

Поправка f=f₃ = 10 застосовується також для викидів забруднення пересувними джерелами і часток пилу одночасно з парами води.

Розглянемо інші методики визначення збитків.

2. Збитки від забруднення атмосфери

Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Величина збитку від забруднення атмосфери (З_а ) визначається за формулою:

З_а = К₁ · К₂ · З_п · М_а ,

де К₁ – коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду (табл. 1);

К₂ – коефіцієнт, що враховує висоту викиду (табл. 2.);

З_п – питомий збиток від викиду 1 т забруднюючої речо-вини, грн./т (табл. 3);