Реферат: Сучасний стан виробництва споживання і торгівлі чаєм в Україні та інших країнах

Україні не судилося стати такою чайною країною, як наприклад Великобританія, де чайний кущ хоч і не культивується, проте настій з його листя став національним напоєм, що добре пасує до суворого клімату туманного Альбіону.

На внутрішній попит істотно впливають регіональні особливості самої України. Природно, щ найбільше чаю п’ють в індустріальних Донецько-Придністровського району і в цілому у східних обласних, де відчувається вплив чайної Росії. Через кліматичні особливості до вподоби чай також і населенню спекотного півдня. Заки на заході він менш популярний, тут сильніші європейські кавові традиції [1].

Формування ринку чаю в Україні почалося в 1991 р. У недалекі радянські часи Укроптбакалія (єдиний оптовий постачальник чаю) продавала приблизно 15 тис.т чаю на рік і часто він був у дефіциті. Зараз фахівці оцінюють місткість ринку чаю приблизно у 15-19тис.т щорічно. Деякі дистриб’ютори світових виробників на підставі маркетингових досліджень називають цифру 21-23 тис.т.

В останні роки збільшення споживання чаю. Так, у 1994 р. в Україну було ввезено 1775 т чаю, у 1996 р. – 5103 т, а в 1997 р. – 12831 т, що становить близько 300г на одну особу в рік [2].

Якщо проаналізувати структуру вітчизняного ринку за видами чаю, то неважко помітити, що вона приблизно відповідає світовим канонам. Найпопулярніший серед населення України купажевий (суміш різних сортів для отримання певного смаку та аромату) чорний байховий (розсипчастий) чай, поширений у країнах з помірним, вологим та холодним кліматом: на нього припадає близько 80% ринку. За даними інформаційної служби фірми „Мономах” утричі за останні кілька років зросла частка зеленого чаю, яка сягнула 15%. Як відомо, за вмістом вітаміну С та тонізуючими властивостями зелений чай переважає свого чорного родича. Це пов’язано з технологічними особливостями переробки сировини. Напій, виготовлений з такого листя добре тамує спрагу і має сильний, ніж у чорного чаю, аромат та терпкий смак [1].

В І кварталі цього року світове виробництво чаю збільшилось до самого найвищого рівня за останні 10 років.

В Кенії за перші чотири місяці було вироблено 143,3 тис.т, що вдвоє перевищує рівень періоду 2000 року, коли врожай постраждав від посухи.

В І кварталі 2001 року в Індії було зібрано 81,5 тис.т чаю проти 54,1 тис.т в 2000 р., а в Шрі-Ланці – 26,1 тис. проти 23,4 тис.т. По плану в індії в цьому році планується зібрати 840-850 тис.т чаю, а експортувати 240 тис.т В 2001 р. країна експортувала 203 тис.т чаю. В Бангладеш в цьому році зауважилось підвищення виробництва. Рахують, що врожай чаю може навіть перевищити рекордний рівень 1996 р. в 55,8 тис.т. Виробництво чаю може зрости і в Китаї.

Згідно до оцінки „EconomistIntelligenceUnit”, яка зроблена на основі даних на середину року, світове виробництво чаю в 2001р. досягнуло рекордного рівня в 2,08 млн.т проти 1,98 млн. в 2000 р. В цей же час оцінка світового споживання чаю була занижена. Це означає що на ринку чаю знов будуть спостерігатись залишки цього товару, що призведе до зниження ціни.

В числі негативних явищ в області попиту на чай – спостерігається зниження імпорту в країні цього регіону. Декілька років назад чайний ринок Ближнього і Середнього Сходу був одним з самих швидко зростаючих в світі. Однак в 2001 р. закупки чаю цими країнами впали у порівнянні з минулим роком [3].

Основним споживачем чаю з невиробляючих чай країн залишаються країни англосакської зони, які закуповують щорічно на світовому ринку 850-870тис.т чаю, а також арабські країни: Лівія, Єгипет, Ірак, Судан та Йорданія, які ввозять разом 150-170 тис.т чаю. Ці дві групи країн споживають трохи більше половини вироблюваного в світі чаю (табл. 1).

Характерно, що англійський вплив на побутові традиції та звички настільки тривко закріпився і зберігся як в країнах, міцно зв’язаних з великою Британією в минулому (Канада, Нова Зеландія, Австралія, ПАР), так і в країнах, які ведуть протягом тривалого часу боротьбу проти англійського колоніального панування (Ірландія, Єгипет, Судан, Ірак). Цей факт ще більш наочно підтверджується даними про споживання чаю на душу населення в різних країнах. Серед двох десятків країн з найвищим споживанням чаю три чверті знаходились в минулому або продовжують знаходитись під ангійським впливом. Виняток складають лиш Японія, Іран, Нідерланди, Марокко і Туніс – країни з давньою до британською чайною традицією.

В Індії на душу населення припадає 600г, у США – 277г, в Росії – 940г. Пояснюється це різними причинами: в Індії – бідністю більшості населення, якому чай просто не по кишені; у США – значним відсотком серед населення германських та романських народів, а також негрів, які не вживають чай як напій. Жителі Франції та Італії вживають 200-грамову пачку чаю протягом року. За саме останнє місце в світі зі споживання чаю на людину „сперечаються” Іспанія та Греція, де на кожного припадає в рік 20г [2].

Таблиця 1.

Споживання чаю на душу населення в рік (в кг)

Країна	Споживання	Країна	Споживання
Англія	4,4	Чилі	0,9
Ірландія	3,6	Польща	0,86
Нова Зеландія	3,0	ПАР	0,83
Лівія	2,7	Нідерланди	0,83
Австрія	2,6	Йорданія	0,7
Ірак	2,4	Туреччина	2,2
Іран	0,7	Гонконг	1,4
Індія	0,6	Єгипет	1,4
Судан	0,6	Бахрейн	1,3
Малайзія	0,5	Шрі-Ланка	1,3
Данія	0,4	Канада	1,1
Україна	0,3	Туніс	1,0
Індонезія	0,28	Росія	0,94
Німеччина	0,2	Японія	0,9
Франція	0,2

Отже, можна зробити висновок, що спокійний і демократичний ринок чаю в Україні не може забезпечити швидкого обігу коштів, як це під силу алкогольним напоям чи тютюновим виробам. Та й щоб стати прямим постачальником чаю із закордону, необхідно володіти капіталом не в одну сотню тисяч американських доларів. Тому інвестори по-справжньому зацікавилися чайним бізнесом в Україні лише 3-4 р. тому, коли всі найпривабливіші сфери комерції були або повністю зайняті, або значно знизили свою рентабельність. У 1997 році згадала про існування цього ринку й держава. У результаті ставка митного збору на імпорт фасованого чаю зросла до 20%, немов сповіщаючи про те, що пора чайного бізнесу настала.