Реферат: Суспільство, держава і право

Соціальна відповідальність – це суспільні відносини між суб'єктом і контролюючою його інстанцією.

Соціальну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивному і негативному.

У позитивному (проспективному) аспекті відповідальність характеризує позитивне ставлення особи до скоєних нею вчинків. Це – розуміння важливості своїх дій для суспільства, бажання і прагнення виконати їх якнайкраще, ефективніше, швидше.

У негативному (ретроспективному) аспекті відповідальність характеризується не тільки усвідомленням її особою, але і зовнішнім впливом з боку суспільства, держави, інших осіб за вже зроблене.

2. Поняття й ознаки держави

Існує два способи організації: природний і штучний. Саме до штучних способів організації відноситься держава. Її можна розглядати в двох аспектах: як державний апарат або як своєрідну організацію суспільства.

Насамперед це – структурна організація суспільства.

Крім того, державою є територіальна організація суспільства. Слід також зазначити, що практично усі визначення держави пов'язані з владою, з керуванням суспільством. У свій час Аристотель сказав, що політика – це наука і мистецтво керування суспільством. Таким чином, держава є політичною організацією суспільства.

Усе вищевказане дозволяє зробити висновок про те, що держава є своєрідною організацією суспільства.

До ознак держави звичайно відносять наявність публічної влади, території, населення, системи податків і зборів, суверенітету, а також зв'язок з правом.

Ознаки держави:

1. Публічна влада – коли влада відправляється професійно, а суб'єкт і об'єкт влади не збігаються.

2. Територіальна організація – факт проживання людини на території держави.

3. Наявність системи податків і зборів – засобів, призначених для утримування публічної влади.

4. Зв'язок з правом – системою основних правил поведінки, санкціонованих державою.

5. Суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. Суверенітет буває зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань зовнішньої політики, незалежно від внутрішніх сил (партій, рухів, класів тощо).

Внутрішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої політики, незалежно від зовнішніх сил (інших держав, міжнародних організацій тощо). Виключення з внутрішнього суверенітету зараз складають питання охорони прав людини. Це пояснюється тим, що порушення прав людини не є внутрішньою справою держави.

Таким чином, суверенітет – це не незалежність. Скоріше незалежність є наслідком суверенітету.

Виходячи з усього сказаного, можна визначити поняття держави.

Держава – це публічна, політико-територіальна організація суспільства, що має суверенітет, який забезпечується спеціальною системою оподатковування та примусу.

3. Поняття, принципи і функції права

Право необхідно розглядати через ставлення до самого себе, до свободи, до рівності, до справедливості.

Розглядаючи право як юридичне поняття (система норм – правил поведінки, що встановлена й охороняється державою), ми стикаємося з таким явищем, як юридичний кретинізм, тобто пояснення юридичних явищ із самого права (пояснення природи злочинності недосконалістю законодавства, а не економікою, політикою, природою людини).

Філософське трактування права означає, що право є не що інше як міра свободи. Це сила парадокса свободи. Незважаючи на те, що право – обмеження свободи, це – благо, тому що є парадокс свободи, який полягає в тому, що нічим не обмежена свобода перетворюється у свою протилежність. Якщо людям дати необмежену, не урізану свободу, тоді кожен зустріне людину, що буде перевершувати його або розумом, або силою, або везінням і тоді він обов'язково стане її рабом; у той же час він знайде інших людей, яких він перевершує за вищезгаданими показниками, і він стане над ними паном.

Демократичне розуміння права розглядає його з двох позицій. Суть першої полягає в тому, що право є вираженням рівності людей або рівності свобод. Це – ліберально-демократична концепція. Соціал-демократична концепція виступає проти рівності, як формальної рівності людей і прагне доповнити її рівністю економічною. Як правило, право розуміють як вираження соціальної справедливості тому, що справедливість є поєднання рівності і свободи. Право – ядро самої справедливості. Якщо справедливість розуміти як свободу, то це – ліберально-демократичне трактування; якщо ж справедливість розуміти, як рівність, то це – соціал-демократичне трактування.

На філософському рівні протистояння між свободою і рівністю вирішується на рівні любові і братерства; на правовому рівні – на основі консенсусу.

Однак у будь-якому випадку право розуміється в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.

Право в об'єктивному сенсі – це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин формально-визначених, загальнообов’язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються.