Реферат: Сутність маркетингу сільського зеленого туризму
Створення іміджу — це одна з найпомітніших функцій неурядових організацій у маркетингу сільського туризму. Імідж створюється і підтримується різноманітними суспільними акціями, формуванням громадської думки, рекламою традиційних етнокультурних цінностей.
Другою важливою складовою діяльності неурядових організацій у маркетингу сільського туризму є підтримка та управління туристичною продукцією на мікрорівні, тобто громадський сектор працює з приватними закладами, підтримуючи їхню маркетингову активність. Метою такої діяльності є, як правило, інформаційно-промоційна допомога власникам агроосель і сільським підприємцям, які займаються агротуристичним бізнесом.
В Україні громадський сектор сільського туризму представлений Всеукраїнською та обласними спілками сприяння розвитку сільського зеленого туризму. їх функції різноманітні, але одним з основних напрямів діяльності спілок є розробка й реалізація маркетингової політики в сфері сільського зеленого туризму. Проілюструємо це на прикладі маркетингової діяльності найстарішої в Карпатському регіоні Львівської обласної спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.
З 1 вересня 2001 р. громадська організація "Львівський обласний центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму" впроваджує проект "Консультаційно-маркетингова агенція розвитку сільського зеленого туризму" за підтримки "Фонду сприяння демократії" посольства США (Київ). Консультаційно-маркетингова агенція — це дочірна структура обласної спілки, спеціально створена для широкої міжнародної промоції сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні.
Структурна схема цієї агенції показана на рис. 5.1:
Рис. 5.1. Структурна схема Львівської консультаційно-маркетингової агенції розвитку сільського зеленого туризму
Мета цього проекту — розробка організаційних і правових засад сільського зеленого туризму, типових установчих документів для власників агроосель. У майбутньому такі агенції виконуватимуть функції не лише пошуку клієнтів для власників гостинних сільських осель, але й надаватимуть консультації з правових та організаційних проблем, з питань оподаткування, фахово допомагати при розробці бізнес-планів та інвестиційних проектів. При створенні такої агенції використано досвід французьких та ірландських центрів сільського туризму, які є лідерами цієї галузі.
У рамках проекту відбулися різноманітні заходи: засідання "круглого столу" за участю представників влади, правників, економістів, зацікавлених громадських організацій з метою обговорення проблем та перспектив сільського зеленого туризму; всеукраїнська конференція "Правові засади сільського зеленого туризму" з метою ефективного правового регулювання цієї діяльності та розробки пропозицій до чинного законодавства; інформаційні тури для представників засобів масової інформації по модельних (Жовківському та Сколівському) районах; тренінги з підприємництва для власників агроосель; виставки-ярмарки.
Напрацьований досвід доцільно вивчати, розвиваючи цю модель співпраці в інших областях України.
Основні завдання обласної консультаційно-маркетингової агенції на цьому етапі розвитку сільського зеленого туризму в Україні можна сформулювати так:
1.Створення постійної робочої групи з надання консультаційно-маркетингових послуг для населення, зайнятого у галузі сільського туризму в області.
2.Забезпечення правових і організаційних засад діяльності сільського зеленого туризму у формі підприємництва або виду підсобної діяльності.
3.Організація спільного вивчення ринку сільського зеленого туризму, реклама місцевих агротуристичних пропозицій та пошук організаційно-економічних механізмів співпраці власників агроосель з органами місцевої влади та туристичними фірмами.
4.Узагальнення правового і господарського механізмів функціонування сільського зеленого туризму області для внесення пропозицій у законодавчі документи з сільського туризму та передання практичного досвіду його розвитку в ринкових умовах для інших регіонів України.
Як стверджує І. Філіппова, однією із суттєвих перепон на шляху більш ефективного просування ідеї сільського зеленого туризму серед потенційних туристів є відсутність професійно розробленої маркетингової та рекламної стратегії [52]. Так, значна кількість теперішніх туристичних маршрутів і продуктів розроблялась за відсутності інформації про те, чого хоче потенційний клієнт. Через це й виникають проблеми, пов'язані з реалізацією значної кількості агротуристичних продуктів, що не користуються попитом.
На цьому етапі також можна констатувати відсутність запроваджених і дієвих механізмів, які б забезпечували постійний оперативний зв'язок між трьома суб'єктами ринку сільського зеленого туризму (рис. 5.2):
—маркетинговою структурою і конкретним власником агрооселі, зацікавленим у продажу своїх послуг;
—маркетинговою структурою та потенційним клієнтом, який бажає відпочити в одному з українських сіл.
Серед інших проблем сучасного стану маркетингу сільського зеленого туризму можна назвати і такі, як аматорський підхід до продукування рекламно-інформаційних матеріалів, випадки неякісної реклами, невідповідність умов обслуговування задекларованим, недостатнє використання всіх каналів маркетингових комунікацій, невміння працювати в інформаційній мережі Інтернет, нерозуміння господарями доцільності об'єднання зусиль з метою лобіювання власних інтересів та промоції власного турпродукту тощо.
Рис. 5.2. Схема організації дієвої маркетингової взаємодії між виробниками та потенційними споживачами послуг сільського зеленого туризму
На особливу увагу з боку власників агроосель і громадського сектора заслуговує якість інформаційно-рекламних матеріалів, що пропагують відпочинок в українському селі. Досі більшість організацій, які випускають друковану продукцію, займаються розробкою цих матеріалів самостійно, не залучаючи фахівців. При цьому вони, як правило, використовують аматорські фотографії і не дуже переймаються якістю паперу, на якому все друкується. У результаті маємо друковану продукцію, що може використовуватись для внутрішніх потреб, але в жодному разі не може бути самостійним рекламним продуктом, що претендує на залучення навіть не дуже вимогливих клієнтів [52].
Доводиться також констатувати відсутність продуманої системи розповсюдження інформаційно-агротуристичної продукції, що у кінцевому результаті негативно впливає на можливість встановлення безпосереднього зв'язку між господарем агрооселі та потенційним клієнтом.
Досі в Україні ще практично не проводяться серйозні різнобічні дослідження (маркетингові, екологічні, соціологічні), які б мали практичне спрямування, результати яких варто було б враховувати при здійсненні територіального планування, менеджменту й маркетингу сільського зеленого туризму. А як свідчить міжнародна практика [10; 80], саме такі ґрунтовні дослідження дають змогу розробити ефективні заходи щодо зменшення негативного впливу сільського туризму на природне середовище та вдосконалити маркетингові механізми залучення відвідувачів.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про ліцензування певних видів діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36.— С. 299.
2. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — С.170.
3. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 p. № 742-IV.
4. Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР.
5. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №31. — С. 242.
6. Про внесення змін до Закону України "Про туризм" // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 244. — С. 15—19.
7. Андрущак В. І., Приказка В. М., СлюсаренкоА. О. Сільський зелений туризм на Буковині // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К.: Знання України, 2002. — С. 472—476.
8. Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ. — К.: Знання, 2002. — 285 с.