Реферат: Технологія оштукатурювання поверхні

Інструменти для розрівнювання й оброблення нанесеного на поверхню штукатурного шару: а - напівтерки дерев'яні б - напівтерки алюмінієві

Малою напівтеркою можна розрівнювати штукатурний шар у кутах приміщення або на невеликих важкодоступних ділянках поверхні; середньою - розчин на рівній поверхні; великою - фаски на зовнішніх кутах конструкцій.

Звичайні алюмінієві напівтерки, а також з робочим полотном з пінопласту, яке приклеєне до основи водостійкою фарбою або синтетичною смолою, здебільшого застосовують для згладжування і натирання накривного (лицьового) шару штукатурки.

Під час нанесення високоякісної штукатурки, штукатурний шар розрівнюють малкою, яку пересувають уздовж спеціальних рейок (маяків). Довжина робочої кромки малки має відповідати відстані між маяками.

Правилом завдовжки 1,2-2 м розрівнюють штукатурний шар. Виготовляють його з дерева або з дерев'яної рейки, підбитої з одного боку алюмінієвим полотном. Вивірене двометрове правило називається контрольним і застосовується для перевірки рівності опоряджених поверхонь.

Остаточно штукатурний шар обробляють (затирають) дерев'яною, гумовою або повстяною теркою, а також гладилкою. Дерев'яні або алюмінієві кутові напівтерки використовують для опорядження кутів. Напівтерку для опорядження внутрішнього кута називають лузговою, зовнішнього - вусиковою. Для зручності в роботі їх роблять з двома ручками.


Кутові напівтерки: а-деревяні б-алюмінієві

Дерев'яну терку застосовують для затирання накривного штукатурного шару на плоскій поверхні. Проте після цього поверхня все ще залишається шорсткою, з дрібними подряпинами. Щоб уникнути цих дефектів, застосовують терки, підбиті гумою або повстю.

У галтелях (скруглених розчином кутах приміщення біля стелі) штукатурку затирають дерев'яною галтельною теркою .

Сталева гладилка призначена для згладжування накривного шару штукатурки, ущільнення і згладжування шару мозаїчного розчину при влаштуванні підлог, а також для залізнення поверхонь. Гладилку, яка може бути з однією або двома ручками, виготовляють з листової сталі завтовшки 1—2 мм.

Для нанесення шару безпіскової накривки і розрівнювання його застосовують гладилку іншої форми .

Для змочування поверхні водою перед штукатуренням користуються рогожною або маховою щіткою, а для зберігання і переміщення розчину на робочому місці - металевими або дерев'яними ящиками і відрами. Для зручності в роботі штукатурні ящики можуть бути на колесах чи котках.

2.2 Підготовка поверхонь до штукатурення

Щоб штукатурний розчин міцно приставав до поверхні, вона повинна бути шорсткою, чистою, без пилу і масних плям. Природної шорсткості поверхні недостатньо для міцного зчеплення її з розчином, тому на ній під час підготовки до штукатурення створюють штучну шорсткість.

Підготовка бетонних поверхонь - перед штукатуренням обмітають від пилу і змочують водою, насікають троянкою, зубилом, насікальним молотком тощо, утворюючи на них похилі борозни 3—5 мм завглибшки на відстані 50—80 мм одна від одної. Виконуючи цю операцію, треба працювати в захисних окулярах і рукавицях, користуючись справним інструментом.

Після насікання поверхню очищають від пилу віниками, щітками або за допомогою стиснутого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки рясно змочують водокю аби під час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують і промивають поверхню водою, набризкуючи її щітками або з шлангів, підключених до водопровідної мережі.

2.3 Приготування розчину

Підігрів матеріалів і приготування розчинів. У тому випадку, якщо розчини готують на місці робіт, всі матеріали (цемент, пісок та ін) не менш ніж за добу заносять у тепле приміщення. Змерзлих в грудки пісок застосовувати не можна. Заповнювач та хімічні добавки завантажують у растворосмеситель і перемішують 1,5-2 хвилини, після чого засипають цемент і продовжують перемішувати ще 2-3 хвилини. Воду і наповнювачі для приготування розчинів підігрівають з допомогою пари, гарячої води або електронагрівачів. Воду для приготування розчинів, що не містять гіпсове терпке, підігрівають до температури 90 ° С, для розчинів з гіпсовим в'яжучим - до 50 ° С. Розчини після перемішування в розчинозмішувачі повинні мати температуру, що не перевищує 50 ° С. У тому випадку, якщо температура що вводиться в розчин води недостатня або пісок має розмерзлись грудки, то підігрівають і пісок. Розчинні суміші з поташем підігрівати забороняється. Розчини з нітритом натрію і нітритом кальцію з сечовиною готують так само, як і розчини без хімічних добавок. Вся тара для подачі розчинів повинна бути утеплена, шланги укладені в короби, засипані теплоізоляційним матеріалом, або обгорнуті мінеральною ватою. Для приготування розчинів на об'єкті растворосмеситель, Розчинонасоси і компресор необхідно встановлювати в опалювальному приміщенні. Для збереження необхідної температури розчин транспортують на будівельні об'єкти в спеціально обладнаних автомашинах; на робочому місці його зберігають у утеплених або обігріваються ящиках з кришками. Використовувати відігрітися після замерзання розчин забороняється. В осінньо-зимовий період на будівельному об'єкті доцільно готувати штукатурні розчини із сухих розчинних сумішей і зачиняти їх водою температурою до 40 ° С. Готувати розчини з хімічними добавками дозволяється лише робітникам, які пройшли спеціальний курс навчання цьому виду робіт. До роботи з приготування водного розчину нітриту натрію допускаються робітники не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд. Нітрат натрію зберігають у сухому приміщенні в дерев'яній тарі або в паперових мішках. Приймати їжу і курити у приміщеннях, де зберігається нітрат натрію, забороняється. Водний розчин нітриту натрію слід готувати в добре провітрюється. На баках з нітритом натрію має бути напис: «Обережно - отрута!» Для зовнішніх штукатурних робіт застосовують хлоровані штукатурні розчини (вапняно-цементні і цементні, зачинені хлорованою водою). Поставлений хлоровану воду шляхом розчинення хлорного вапна в підігрітою до 35 ° С воді, у 100 л води розчиняють 12-15 кг хлорного вапна. Розчин перемішують до повного розчинення вапна. Отримане хлорне молоко ставлять на 1-1,5 години для відстоювання, після чого отстой хлорованої води зливають у витратний бак, і використовують для приготування розчину.

Для створення нормального температурного режиму будівлі утеплюють і опалюють в цілому або поверхове. У будівлі має функціонувати або постійне опалення, або регулярно діяти тимчасове калориферної. Штукатурні роботи дозволяється виконувати в зимовий час при стійкої середній температурі не нижче 8 ° С усередині приміщення біля зовнішніх стін на висоті 0,5 м від рівня підлоги. Для прискорення сушки штукатурки температуру в приміщенні рекомендується довести до 10-16 ° С. У той же час температура у стелі повинна бути не вище 30 ° С. Виробляти штукатурні роботи в приміщеннях з температурою нижче 8 ° С забороняється. Перед оштукатурюванням необхідно видалити з поверхонь полій, і потім приміщення добре обігріти. Обігрів і сушіння приміщень і штукатурки. Вапняних і вапняно-гіпсову штукатурку сушать в середньому 10-15 діб, провітрюючи приміщення два-три рази на годину. Цементної і цементно-вапняну штукатурки сушать протягом 6-7 діб, не провітрюючи приміщення, тому що в період їх твердіння потрібно вологе повітря. При великих обсягах штукатурних робіт для тимчасового опалення і сушіння штукатурки застосовують різні нагрівальні установки. Електрокалорифер ЕКМ-20 призначений для сушіння і обігріву приміщень на об'єктах, що будуються. Повітронагрівачі (рис. 53) (табл. 37) призначені для обігріву і сушки приміщень об'ємом 50-20000 м3. Особливістю конструкції цих повітронагрівачів є подача в робоче приміщення повітря без домішок димових газів. При експлуатації повітронагрівачів можна застосовувати різні види палива (солярове масло, тракторний гас, природний і зріджений гази) без переналагодження пальникового пристрою. Пальник інфрачервоного випромінювання ГК1-38 використовується для сушіння штукатурки в будинках за умови повітрообміну не менше двох разів на годину, працює від природного і скрапленого газу, відповідно, з витратою 2,36 і 0,9 м3/год з виділенням кількості теплоти 46 200 кДж / год. Висота пальники 1200-1900 мм, маса 11,5 кг. При малих обсягах штукатурних робіт найбільш економічні безугарниеобогревательние установки. Сушка приміщень відкритими жаровнями (мангалами) через небезпеку виникнення пожежі, і можливості отруєння чадним газом забороняється.

Оштукатурювання розчинами з противоморозні добавками. Штукатурні розчини з добавкою вуглекислого калію (поташу) не дають висолів, не викликають корозійного руйнування металу, тому їх можна застосовувати при оштукатурюванні фасадів і сітчасто-армованих конструкцій. На водному розчині вуглекислого калію готують цементно-глиняні, цементно-вапняні і цементні розчини. Вуглекислий калій при температурі зовнішнього повітря до -5 ° С вводять у кількості 1% від маси сухої суміші, при температурі від -5 до -15 ° С - 1,5%, а при температурі нижче -15 ° С - 2%. Для роботи рекомендується застосовувати розчини, попередньо підігріті до 5-10 ° С. Розчин повинен бути використаний протягом 1 години з моменту його приготування. Марки і маяки влаштовують з розчину, яким обштукатурюють поверхні. Обрызг в умовах низької температури на поверхню не наносять, а готують сметаноподібної розчин, і відразу ж наносять його на підставу шарами товщиною 10-12 мм. Грунт розрівнюють, надряпують, і за його загуснув шару наносять накрывку товщиною 7-8 мм. Накривка розрівнюють і затирають, не змочуючи водою. Штукатурні розчини з нітратом натрію застосовують при середньодобових температурах до -15 ° С. Величина добавки його в розчин залежить від температури зовнішнього повітря та водоцементного відносини (В / Ц). Середньодобова температура зовнішнього повітря, ° С до -5 -5 ... -10 Величина добавки рідкого нітриту натрію від маси цементу в перерахунку на сухий сіль 4 ... 6 6 ... 8 8 ... 10 при В / Ц = 0,4 додають меншу кількість нітриту натрію, а при В / Ц = 0,65 - більше. Наіболеееффектівнадобавка кристалічного нітриту натрію в розчини, пріготовленниена портландцементі. Штукатурні розчини з добавкою нітриту натрію наносять на поверхню так само, як і при оштукатурюванні розчинами з добавкою вуглекислого калію (поташу). Штукатурні розчини на аміачної воді не дають висолів. Аміачної водою зачиняють цементні і цементно-вапняні розчини. Вапняні, вапняно-гіпсові і цементно-глиняні розчини забороняється зачиняти аміачною водою. Вапнякове тісто розводять аміачною водою, температура якої повинна бути не нижче 5 ° С. За температури зовнішнього повітря до -15 ° С, температура розчину на робочих місцях повинна бути 2-3 ° С, при температурі до -25 ° С - не нижче 5 ° С. Штукатурки на аміачної води продовжують набирати міцність як на морозі, так і в теплі після відтавання розчину. При механізованому нанесенні розчинів, приготовлених на аміачної води, рекомендується застосовувати механічні форсунки. На аміачної води можна готувати і кольорові розчини з використанням лугостійких пігментів. Штукатурні розчини на хлорованій воді застосовують при температурі поверхні до -25 ° С без подальшого обігріву штукатурки. Температура штукатурного розчину, незалежно від температури зовнішнього повітря в момент нанесення та затирання, повинна бути не нижче 5 ° С. Хлоровані розчини наносять ручним або механізованим способом. Кожний наступний шар розчину повинен лягати на загуснув раніше нанесений шар. Після схоплювання накрывки виконують затірку. Хлоровані штукатурки після висихання не шкідливі, так як хлоровані розчини повністю схоплюються на восьмі добу, а за цей час хлор з них випаровується. Міцність хлорованих розчинів на морозі підвищується. Оштукатурювання хлоровані розчинами всередині приміщення не допускається.

2.4 Прийоми виконання простої штукатурки

Розчин на стелю накидають рухом від себе, або через плече, а також рухом над собою. При цьому сокіл повинен бути під місцем накидання розчину, щоб падаючий лишок розчину потрапляв на нього.

Більш продуктивний спосіб накидання оббризку кельмою безпосередньо з ящика. З цією метою на робочому місці встановлюють ящик з розчином на такій відстані від поверхні, що підлягає штукатуренню, щоб рухом кельми від ящика можна було накидати на неї розчин. Для цього замість звичайних ящиків краще застосовувати пересувні ящики невеликої місткості. Такий ящик можна піднімати або опускати на потрібну висоту. Для штукатурення стелі ящик розміщують під місцем, яке штукатурять.

Накидання штукатурного розчину кельмою з сокола на стіну

Накидання штукатурного розчину кельмою з сокола на стелю


К-во Просмотров: 304
Бесплатно скачать Реферат: Технологія оштукатурювання поверхні