Реферат: Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах

Системотвірним чинником у дослідженні феномена обдарованості виступає поняття "особистість" як сукупність особистісних якостей, що має ієрархічну побудову. Тому в основу моделі обдарованості покладено концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості (В.В. Рибалка), кожний елемент якої зазнає системного впливу та системно сполучає в собі функції трьох головних типів – соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та вікового (генетичного), які відповідають трьом базовим вимірам особистості.

Природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов. Обдарованість розглядається як вищий рівень розвитку здібностей, який супроводжується високими досягненнями у певній галузі діяльності. Таким чином, здібності й обдарованість є феноменами одного порядку в тому розумінні, що вони переходять від нижчого рівня до вищого на основі розвитку здібностей і підпорядковуються законам розвитку здібностей, тобто мають здатність до постійного розвитку і вдосконалення. Розвиток задатків і здібностей викликає до життя, стимулює розвиток здібностей нового рівня, що дозволяє особистості продовжувати свій розвиток до безмежного рівня. Обдарованість розглядається як системна якість психіки особистості, здатна розвиватися впродовж життя, і яка визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Процес навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах ґрунтується на розумінні обдарованості як індивідуальної потенційної своєрідності спадкових (задатки), соціальних (сприятливе соціальне середовище) та особистісних (позитивна „Я"- концепція, наявність відповідних вольових якостей, спрямованості, наполегливості тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно „середній”, завдяки яким вона може досягати значних успіхів у певній галузі діяльності.

Підтримка і розвиток обдарованої особистості є одним із провідних завдань вищого навчального закладу. Розвиток обдарованості майбутнього спеціаліста потребує створення у ВНЗ цілісної, самокерованої системи, яка передбачає виявлення та підтримку обдарованої молоді; розвиток та реалізацію її здібностей; стимулювання творчої роботи студентів та викладачів; активізацію навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у ВНЗ, магістратуру та аспірантуру, підготовку наукових та педагогічних кадрів. Ця система повинна охоплювати заклади освіти різних рівнів акредитації: середня загальноосвітня школа, педагогічний ліцей, педагогічний коледж, вищий педагогічний заклад освіти, заклади післядипломної педагогічної освіти.

Цьому процесу сприяють побудова цілісної багатофакторної моделі обдарованого майбутнього спеціаліста, а також розробка та впровадження педагогічних технологій навчання, заснованих на стратегіях поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності змісту освіти, а також активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Теоретичним підґрунтям для організації процесу навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах є модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що характеризується якісно своєрідним поєднанням педагогічних здібностей особистості, інтелекту, креативності її мислення й діяльності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, які дозволяють їй досягати значних успіхів у творчій професійній діяльності.

Організація процесу навчання обдарованих майбутніх учителів передбачає перебудову навчально-пізнавального процесу у педагогічних університетах (цілей, завдань, змісту, форм та методів) і спрямування його на самоактуалізацію особистості студента, вмотивоване оволодіння знаннями, вміннями, навичками щодо педагогічної діяльності, розвиток та саморозвиток особистісних та професійно значущих якостей студентів (педагогічних здібностей, креативності, професійної спрямованості, педагогічної майстерності тощо).

Процес навчання майбутніх учителів спрямовується на створення у вищих педагогічних навчальних закладах сприятливих умов для повноцінного прояву і розвитку здібностей та обдарувань студентів відповідно до їх схильностей, мети професійного становлення, визначення власної траєкторії професійного зростання та набуття високого рівня професіоналізму. Це дозволяє забезпечувати ефективність навчально-пізнавальної, наукової і практичної роботи студентів, спрямованої на реалізацію їх здібностей та обдарувань як у навчальній, так і позанавчальній діяльності.

Спеціально організоване навчання на основі розробленої нами моделі обдарованості та концепції діяльності вищого навчального закладу з обдарованою молоддю сприяють не тільки формуванню знань, умінь і навичок майбутніх учителів, але й розвитку їх педагогічних обдарувань, творчого мислення, інтелектуалізації особистості, спонукає до творчої самостійної пошукової діяльності. Така побудова навчального процесу передбачає досягнення найвищого розвивального ефекту, спрямованого на становлення особистості майбутнього вчителя та реалізацію його творчого потенціалу.

Загальна гіпотеза дослідження передбачає, що процес навчання обдарованих студентів в університетах набуває ефективності за умови побудови змісту, форм та методів їх підготовки до майбутньої педагогічної діяльності на теоретичних і методичних засадах, які забезпечують створення у вищому педагогічному навчальному закладі сприятливого освітнього простору для виявлення і реалізації відповідних здібностей і обдарувань майбутніх учителів.

Загальну гіпотезу конкретизовано у часткових гіпотезах, які передбачають, що ефективність процесу навчання педагогічно обдарованих студентів підвищиться за умов:

розробки та запровадження у навчально-виховний процес педагогічного університету науково-обґрунтованої концепції навчання обдарованих студентів, що дозволить створити у ВНЗ цілісну систему виявлення і підтримки обдарованої студентської молоді;

побудови багатофакторної моделі педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що передбачає врахування педагогічних здібностей, інтелекту, креативності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, а також систему впливових чинників, які сприяють розвитку вищеназваних компонентів;

удосконалення змісту фахової і педагогічної підготовки майбутнього вчителя на основі стратегій поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності навчання;

розробки та впровадження методики навчання педагогічно обдарованих студентів, спрямованої на розвиток та вдосконалення педагогічних здібностей, креативності та педагогічної спрямованості майбутніх учителів, заснованих на принципах активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів, стимулювання їх творчої роботи;

спеціальної підготовки викладачів педагогічного університету до роботи з обдарованими студентами на основі розробки і впровадження навчально-методичного комплексу, спрямованого на ознайомлення їх з особливостями прояву і розвитку обдарованості у студентському віці.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

Обґрунтувати теоретико-методологічні засади вивчення проблеми обдарованості особистості та уточнити категоріальний апарат дослідження.

Проаналізувати історико-педагогічні аспекти досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній літературі.

Здійснити аналіз сучасного стану підготовки обдарованих студентів у педагогічних університетах України.

Теоретично обґрунтувати модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, як основи для його підготовки у вищому закладі освіти.

Розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.

Визначити стратегії удосконалення змісту професійної підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя.

Створити та експериментально перевірити методику навчання педагогічно обдарованих студентів у педагогічних університетах.

Розробити навчально-методичний комплекс навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.

Методологічну основу дослідження становлять: філософська методологія, зокрема основні положення теорії пізнання; загальнонаукова методологія , зокрема, основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; положення синергетики, в контексті яких організацію навчання обдарованих студентів проаналізовано як педагогічну систему з її чинниками і суб’єктами; виявлено тенденції еволюції сутності досліджуваного феномену; конкретно наукова методологія – концептуальні ідеї психології й педагогіки про різнобічний розвиток особистості у цілісному навчально-виховному процесі; розвиток інтелектуальних здібностей особистості, суб’єкт-суб’єктну взаємодію в умовах особистісно-орієнтованого та індивідуально-диференційованого навчання, зв’язок теорії з практикою та їх реалізацію в організації освітнього процесу; особистісно-діяльнісний, особистісно-орієнтований та системний підходи до організації навчально-виховного процесу під час підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя; принципи історизму, об’єктивності, науковості та порівняльного аналізу подій і явищ освітньої сфери в динаміці.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення і висновки теорій та концепцій із таких проблем: гуманізації педагогічної освіти (А.М. Алексюк, І.А. Зязюн. С.У. Гончаренко, В.В. Краєвський, Ю.І. Мальований, Н.Г. Ничкало, М.Г. Стельмахович та ін.); психологічної теорії творчої особистості та її розвитку (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Д.Б. Богоявленська, Т.В. Галкіна, В.О. Моляко, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко та ін.); психологічних концепцій здібностей (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); психолого-педагогічній теорії особистості та її розвитку у процесі діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.Ф. Тализіна, Б.М. Теплов та ін.); розвитку педагогічної творчості вчителя (М.П. Лещенко, Н.В. Кузьміна, Н.В. Кічук, Б.С. Кобзар, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та ін.); особистісного та професійно-педагогічного розвитку майбутніх учителів (Г.О. Балл, В.І. Бондар, О.А. Дубасенюк, В.О. Моляко, О.М. Пєхота, І.П. Підласий, В.А. Семиченко, Л.О. Хомич та ін); психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гилфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, К.А. Хеллер, Г.С. Холл, Р. Уайт, Л.О. Венгер, Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Т.І. Сущенко, Г.Д. Чистякова, М.П. Щербо та інші); виділення сфер та видів обдарованості (Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, О.Н. Дем’янчук, В.М. Слуцький, В.І. Степанов та інші); питань виявлення і розвитку обдарованості учнів (І.С. Аверина, Г.Ю. Айзенк, Ю.К. Бабанський, В.Д. Горський, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Н.А. Садовська, Б.М. Теплов, Є.І. Щебланова та інші).

На різних етапах дослідної роботи з метою розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:

теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної та історико-педагогічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження; моделювання та системний аналіз під час розробки моделі педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, концепції навчання обдарованих студентів у вищих закладах освіти;