Реферат: Туристсько-екскурсийни ресурси сент-люсии

Європейська колонізація

Європейці вперше висадилися на острів у 1492р., протягом раннього іспанського дослідження Карибського моря. Голландці, Французи та Англійці пробували встановити торгівельні застави на Сент-Люсії в 17 сторіччі, але стикалося з опозицією карибів, чию землю вони займали.

17-е століття

Не дивлячись на те, що французький пірат Франсуа ле Клєр, часто відвідував Сент-Люсію у 1550-х рр., перше поселення було засноване голландцями, близько 1600-ого року, відоме як В’є-Фор. У 1605 р., англійське судно «Оливкова Гілка» збився з курсу на Гвіану, і 67 колоністів започаткували поселення на Сент-Люсії, але за п’ять тижнів, через хвороби і конфлікти з карибами, залишилося лише 19 осіб, через що вони втекли з острова.

Французи офіційно претендували на острів у 1635 р. але англійці їх випередили, і вже у 1639 р. започаткували нове поселення, яке кариби знову знищили. Далі нічого не відбувалось, доки у 1651 р. з Мартініки, не прийшов французький командуючий Рузелан, який тримав острів до смерті у 1654 р.

У 1664р., Томас Ворнер, претендував на місце губернатора Сент-Люсії, і підпорядкування острова Англії. Він привіз з собою 1000 чоловік, щоб захиститися від французів, але через 2 роки, залишилося лише 89 осіб, здебільше завдяки хворобам. Протягом років після цього, острів був уламком, який переходить з рук в руки, по усіляким договорам, та торгівельним згодам.

18-е століття

Англійці з штаб-квартирою на Барбадосі, і французи, які зосередились на Мартініці, дуже зацікавилися Сент-Люсією, після того як, у 1765 р. на острові розвилася цукрова промисловість. Конфлікт з карибами зростав, але це не дало ніяких перепон, для того щоб острів був захвачений.

Ближче до кінця століття, відбулася Французька Революція, і на Сент-Люсію був відправлений революційний трибунал, очолюваний капітаном Ла-Кросом. Принісши ідею революції до Сент-Люсії, він встановив гільйотину, яка була використана, щоб знищити Роялістів. У 1794, французький губернатор острова оголосив, що всі раби вільні, але ненадовго. Дуже скоро на острів знову вторглися англійці, і відновив рабство через роки боротьби. Кастрі був спалений у 1796 р. як частина битви між англійцями, рабами і французами.

19-е століття

У 1814 році, британці святкували перемогу над французами. Через три роки після того як Гаїті стала першою незалежною «чорною» державою в Карибському морі, англійці відмінили рабство на Сент-Люсії. Але навіть після остаточного скасування рабства у 1834 році, всі африканці мали пройти чотирьохрічне навчання, впродовж якого вони повинні були працювати безкоштовно на свого «вчителя», щонайменш три чверті тижня, з конечною «свободою» у 1838 році.

Також у 1838 році, Сент-Люсія увійшла у групу Британських Навітряних Островів з штаб-квартирою на Барбадосі. У 1885 році, центральна адміністрація була перенесена до Гренади.

З 20-ого століття до наших днів

У 1924 р. острів отримав місцеве самоуправління. Також у цьому році була прийнята перша конституція, яка зазначила меншість вибраних членів в заздалегідь висунутий законодавчий орган. Універсальне доросле право голосу було введене у 1951 році. Міністерський уряд був обраний у 1956 році, і в 1958 році, Сент-Люсія приєдналася до Вест-Індійської Федерації, з напів-автономною залежністю Сполученого Королівства. Коли федерація зруйнувалася в 1962 році, була зроблена друга спроба перебудови, але вона також не вдалася. Після другої невдалої спроби, Сполучене королівство, і ще 6 держав з навітряних і підвітряних островів – Гренада, Сент-Вінсент, Домініка, Антигуа, Сент Кітс і Невіс, Сент-Люсія – почали розвивати нову форму управління – Асоційована Державність.

Як асоційована держава Сполученого Королівства, з 1967 до 1979, Сент-Люсія мала повну відповідальність за внутрішнє самоврядування, але залишала його зовнішні обов’зки і захист на Сполучене Королівство. Це тимчасове аранжування закінчилося 22 лютого 1979 року, коли Сент-Люсія досягла повної незалежності.

Отже, Сент-Люсія має дуже багату історичну спадщину, а завдяки вдалому географічному положенню, і в наш час зберігає стійкий туристичний інтерес[28;15;36].

1.3 Державно-адміністративний устрій

Сент-Люсія — член співдружності націй, глава держави — королева Великобританії (зараз -Елізавета II), представлена генерал-губернатором. За конституцією, їм може бути будь-який громадянин Співдружності, що призначається по волі монарха. На практиці, на цей пост призначається зазвичай місцевий уродженець, по рекомендації глави уряду країни.Генерал-губернатор (з 1997 Калліопа Пірлетт Луїси) дає доручення сформувати уряд і затверджує його склад після схвалення парламентом, призначає членів Сенату, по рекомендації прем'єр-міністра розпускає парламент і призначає нові вибори, підписує закони і затверджує призначення вищих державних чиновників.Законодавча влада двопалатного парламенту. Верхня палата — Сенат (11 місць). 6 сенаторів призначаються по рекомендації прем'єр-міністра, 3 — по рекомендації лідера опозиції, 2 — по рекомендації релігійних, економічних і соціальних груп. Нижня — Палата зборів (17 депутатів, що обираються населенням на 5-річний термін).Виконавча влада належить уряду — кабінету міністрів. На чолі нього коштує прем'єр-міністр. На цей пост звичайно призначається після виборів лідер партії або коаліції, що володіє більшістю в Палаті зборів[11].

Державний прапор – прямокутне полотнище темно синього кольору, посередині якого розміщено трикутник, видовженої форми, розділений на три частини, різних кольорів – жовтий, чорний і білий. (Додаток 2)

Адміністративний поділ. У адміністративному відношенні країна підрозділяється на 11 приходів. У кожному з них є органи місцевої самоврядності — міські і сільські ради і управління. (Додаток 3)

Політичні організації.

Основні політичні партії:

Об'єднана партія робітників — Об'єднана робоча партія (ОРП) – утворена в 1964 в результаті злиття Національного лейбористського руху і народно-прогресивної партії. Стоїть на консервативних позиціях. На виборах 2001 отримала 36,6% голосів і 3 місця в Палаті зборів. Лідер партії – Морелла Джозеф (лідер опозиції);

Лейбористська партія Сент-Люсії — Лейбористська партія Сент-Люсії (ЛПСЛ) – утворена в 1950 на базі профспілки кооперативних робітників. Поступово перейшла із спочатку лівих на помірні позиції. Консультативний член Соціалістичного Інтернаціоналу. На парламентських виборах 2001 отримала 54,2% голосів і 14 місць в Палаті зборів. Лідер і прем'єр-міністр – Кенет Енто;

Діють також: Національний альянс (3,5% голосів; лідер Джордж Одлэм); Партія свободи (лідер М. Франсуа); партія «Су Ту Апве Фуете Фіні» та ін.

Судова влада складається з судів нижчої інстанції, що одночасно займаються кримінальними і цивільними питаннями. У Сент-Люсії розташований Верховний східнокарібський суд у складі Вищого і Апеляційного судів.

Сент-Люсія входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Вона є членом ООН і її спеціалізованих організацій, Організації американських держав і Організації східнокарібських держав, Карибського співтовариства і Карибського спільного ринку.

Таким чином, державно-адміністративний устрій Сент-Люсії відповідає державному устрою деяких Європейських країн[10;11;24;36].

1.4 Соціально-економічний розвиток