Реферат: Українські лікарські організації в діаспорі

30 червня 1990р. у великій залі НДІ (науково-дослідного інституту) ортопедії та травматолоґії (вул.Воровського 27) відбувся Перший (установчий) з’їзд Української Медичної Асоціації, у якому взяли участь 146 делеґатів, що репрезентували лікарів із 17 областей України. На з’їзді назву “УМА” було змінено на “ВУЛТ” (Всеукраїнське Лікарське Товариство), з одного боку, оскільки медсестри та інші середні медпрацівники не виявили громадської активності, а з іншого боку також із ознаки на традицію існування лікарських товариств у Києві та Львові в дорадянські часи і наявності Світової Федерації Українських Лікарських Товариств у Вільному Світі, які збереглися в діаспорі після розгрому Українських Лікарських Товариств у підсовєцькій Україні. Президентом ВУЛТу був обраний проф. Любомир Пиріг, депутат Верховної Ради УРСР (націонал-демократична Народна Рада). Правління ВУЛТу було обрано у складі: /киян/: (1) Костянтина Тринуса (голова), (2) Євґена Білинського, (3) Валерія Городинського, (4) Едвіна Задорожнього, (5) Людмили Максимець, (6) Віктора Маргітича, (7) Станіслава Нечаєва, (8) Олексія Соколюка, (9) Івана Солоненка, (10) Олега Ціборовського, (11) Валерія Чмиря, (12) Левка Шевчика; /львів’ян/: (13) Юрія Дашо, (14) Олександра Кіцери; /тернополянина/ (15) Юрія Калінобродського; /іванофранківки/ (16) Лесі Попиль; /лучанина/ (17) Юрія Шаварова; /миргородчанина/ (18) Віктора Харченка; /одесця/ (19) Володимира Поґорєлова (Погорілого). Ревізійна комісія була обрана у складі: /киян/ (1) Олега Мусія та (2) Сергія Гаврилюка, і /іванофранківця/ (3) Олеся Олійника. (див.: ґазети "Вечірній Київ" №165 (13980) від 19 липня 1990 р. та "Літературна Україна" №30 (4387) від 26 липня 1990 р.)

Невдовзі вийшов перший номер “Вісника Всеукраїнського Лікарського Товариства” (Київ, 1990).

3-16 серпня 1990р. вперше на Батьківщині (Київ (3-10 (4-9)) - Львів (11-16)) відбувся ІІІ Конґрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ) і вперше разом із українськими лікарями України (Української РСР), на якому ВУЛТ був прийнятий до СФУЛТу.

24-30 травня 1991р. у м.Івано-Франківську відбувся I Європейський Конґрес Українських Лікарських Товариств (ЄКУЛТ) у якому взяли активну діяльну) участь ВУЛТ та УЛТК.

24 лютого 1992р. ВУЛТ було нарешті зареєстровано Міністерством Юстиції України, реєстраційний №209.

8-14 (9-13) серпня 1992р. у м.Харкові відбувся IV Конґрес СФУЛТ. У підготовці з’їзду найбільш активну участь взяло Харківське Лікарське Товариство на чолі з його Головою проф.Людмилою Порохняк.

7 листопада 1992р. відбувся Другий всеукраїнський з’їзд ВУЛТу у м.Ужгороді та наукова конференція “Природні чинники в санаторно-курортному лікуванні”. Президентом ВУЛТ повторно було обрано п.Любомира Пирога.

30 липня 1993р. ВУЛТ було перереєстровано.

Восени 1993р. у приміщенні Музею медицини України (Київ, вул. Лєніна /нині - Б.Хмельницького/ 37) силами ВУЛТу та УЛТК була проведена конференція “Медицина і українська культура”.

4. Визначні особистості лікарських організацій за кордоном

Якщо говорити про інших визначних лікарів української діаспори, то варто згадати Пундія Павла Йосиповича.

Найактивніший діяч української медичної діаспори, лікар загальної практики, дійсний член НТШ Павло Йосипович Пундій народився 14 квітня 1922 року у селі Косові Чортківського району. Вже змалку хлопець виявляв здібності та наполегливість у навчанні. Після закінчення української гімназії (Чортків, Станиславів), у важкі роки німецько-фашистської окупації йому вистачило наснаги здобувати медичну освіту на медичних фахових курсах у Львові. Тут він познайомився з професором М.Панчишиним, слухав лекції відомого історика медицини Вітольда Зембіцького. Був близьким до національно-визвольних організацій. Щоб уникнути репресій комуністичної влади, змушений емігрувати на захід. Йому вдалося успішно закінчити медичний факультет в Ерлянгені (Німеччина).

1950 року переїхав до США, де після дворічної шпитальної практики нострифікував диплом та працював у Чикаго залізничним лікарем до 1988 року.

Брав активну участь у громадському житті української діаспори, в діяльності Українського лікарського товариства.

Слід відзначити подвижницьку працю Павла Пундія – збирання біографічних і бібліографічних матеріалів про українських лікарів у краю та на еміграції.

Вивчаючи і висвітлюючи історію українського лікарського руху в еміґрації, д-р П. Пундій добре усвідомлював, що такий рух може бути дієвим і плідним тільки за умови монолітного згуртування, створення професійних і широко-масштабних організацій. Тому завжди найпильнішу увагу приділяв висвітленню діяльности таких товариств, обєднань і організацій. А їх на еміґрації виникло чимало, досить назвати хоча б Спілку Українських Лікарів, Світову Феде-рацію Українських Лікарських Товариств, Українське Лікарське Товариство, Медичну Громаду... Цей перелік, безумовно, можна продовжити.

Опублікував близько 200 біографічних нарисів на сторінках “Лікарського вісника”. Він є також автором ряду науково-історичних статей про українські лікарські організації в Україні та в діаспорі.

Павло Пундій – дійсний член НТШ. У результаті його співпраці з Лікарською комісією НТШ у Львові вийшли в світ двотомний біобібліографічний довідник “Українські лікарі”.

Як меценат, надає щедру матеріальну підтримку українським медичним виданням, підтримує видання “Лікарського збірника” та “Народного здоров’я”. Багато років є меценатом “Енциклопедії українознавства”, співпрацює з Державною науковою медичною бібліотекою України в Києві, входить у редакційну раду журналу “Агапіт”, публікує в ньому цікаві матеріали.

Також у житті українських лікарських громад приймав важливу участь академік Горбачевський Іван (15.05.1854-24.05.1942). Народився Іван Горбачевський 15 травня 1854 року в селі Зарубинці на Збаражчині. Вісімнадцятилітнім закінчив Тернопільську гімназію, де входив до гуртка “Громада”. Згодом вивчав медицину у Віденському університеті. Під час студій займався громадською працею: двічі був головою студентського товариства “Січ”, розпочав наукові дослідження з медичної хімії.

У 1877 році І.Горбачевський закінчив Віденський університет зі ступенем доктора всіх лікарських наук. Працював у Відні в Хімічному, згодом - у Фізичному інститутах.

Із 1883 року вчений працював у Карловому університеті в Празі: професором медичної хімії, деканом медичного факультету, ректором. Був заступником і першим директором Інституту медичної хімії при університеті у Празі.

Окрема сторінка у багатогранній діяльності вченого - його праця в Науковому товаристві ім. Т.Шевченка. З 1899 року - дійсний член НТШ, згодом - почесний член його математично-природописно-лікарської секції, у 1911-1918 роках - її директор (голова). Займався організацією лікарської комісії НТШ. У 1900 році очолював делегацію НТШ на Всесвітній лікарський конгрес у Парижі, де його обрали віце-президентом та президентом хімічної секції. З 1910 року І.Горбачевський - почесний президент Українського лікарського товариства.

Із 1925 року - академік Всеукраїнської Академії наук (м. Київ), член Австрійського Кайзерівського наукового товариства, Чехо-Словацької Академії наук, почесний член Спілки українських лікарів у Чехо-Словаччині.

Іван Горбачевський залишив після себе 66 наукових публікацій з хімії, біохімії, епідеміології, судової медицини, токсикології та інших галузей, понад 100 наукових опрацювань у галузі санітарії, багато з яких свого часу впровадили в Австро-Угорщині. Він підготував два томи підручника органічної та неорганічної хімії українською мовою, з яких перший том (“Органічна хімія”) опубліковано у Празі. Саме це заклало основи української наукової термінології. Чеською мовою наш земляк написав 4-томний підручник лікарської хімії.

Помер Іван Горбачевський 24 травня 1942 року в Празі, тут і похований.

Рішенням Кабінету Міністрів України іменем академіка І.Горбачевського у 1992 року найменований Тернопільський медичний інститут (нині - медична академія), на фасаді цього навчального закладу встановлена пам’ятна таблиця. Ім’я І.Горбачевського також носить школа в Зарубинцях - рідному селі вченого.

Використана література

1. Вергун І. Професор д-р Іван Горбачевський - вчений і людина //Вергун І. Статті: Бюлетені - науково-інформ. часописи УТГІ. - Дюнкерк, 2000. - С. 25.

2. Головацький І. Іван Горбачевський //Ювілейна книга української гімназії в Тернополі 1898-1998: До сторіччя заснування /За ред. С.Яреми. - Тернопіль; Львів, 1998. - С. 655-656.

3. Маланюк П. та ін. Фрагменти з історії просвітницького сподвижництва в Галичині. - Тернопіль: Б. в., 1998. - 60 с.