Реферат: Управління інвестиційним процесом
- індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава, досягаються за допомогою певних заходів управління - регуляторів.
На державному макрорівні повинні впроваджуватись глобальні індикатори, як то: валовий внутрішній продукт, національний доход, рівень інформації; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зарплата та пенсія, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, показники обсягу та структури інвестицій.
Досягнення цих індикативних показників повинно забезпечити впровадженням певних економічних регуляторів, тобто норм і нормативів податкових митних ставок, акцизних зборів, амортизаційних відрахувань, поточних витрат, планових нагромаджень в будівництві, облікових процентних ставок та норм обов'язкових резервів Національного банку тощо.
Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та визначених пріоритетів. Їх обсяг визначається відповідно до прирощення виробничих потужностей та головних фондів всіх виробничих галузей та соціальної сфери. Таким чином, головний показник інвестиційного плану (прогнозу) - введення в дію виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, який визначається в натуральних одиницях виміру.
Індикатор введення в дію виробничих потужностей узагальнюється стосовно відтворювальної структури інвестицій, тобто підсумком: за рахунок нового будівництва, реконструкції та переозброєння за винятком потужностей, вибуття яких очікується в плановому періоді.
Індикативні плани передбачають обсяги необхідних та бажаних інвестицій, як в державному, так і в недержавному секторах економіки.
3. Планування інвестиційної діяльності будь-якого підприємства починається після розв'язання питання про те, чи варто вкладати кошти в цей проект, тобто, чи достатній буде позитивний грошовий потік для відшкодування витрат і одержання певного прибутку.
Для того, щоб визначити кінцеві результати інвестиційного процесу, що розпочинається, необхідно кожному його учаснику мати на руках грамотно складений бізнес-план.
Бізнес-планом інвестиційного процесу є документ, який включає всі головні параметри підприємства, що створюється.
Вивчення літературних джерел та узагальнення досвіду роботи іноземних та вітчизняних бізнесменів дозволяє запропонувати приблизну методику складання бізнес-плану, головні вимоги до його розділів та форми.
Підставою для розробки бізнес-плану або його складовою частиною є техніко-економічне обгрунтування проекту, яке зазнало експертизи і затверджене в установленому порядку.
За ринкових умов суб'єкт господарювання складає бізнес-план в першу чергу для себе; оскільки планування його діяльності не регламентується державними органами і тому відсутні якісь нормативи щодо складу та обсягу бізнес-плану. Він може включати від кількох до десятка і більше розділів. Узагальнюючи світовий досвід, можна з певністю стверджувати, що, наприклад, банки вимагають наявності в бізнес-планах таких розділів: загальна характеристика проекту, маркетинг ринків збуту продукції, план виробництва, план фінансування.
Найважливіша роль в бізнес-плані інвестиційного проекту відводиться розділу "Оцінка ринку збуту продукції", який містить:
- відомості про територію та місткість ринку. Можлива місткість ринку - це загальна вартість товарів, яку покупці, що знаходяться в певному регіоні, можуть придбати за певний період часу. Вона залежить від багатьох чинників: соціальних, кліматичних, національних особливостей жителів регіону, а головне економічних, тобто від рівня доходів потенційних покупців. Тому при складанні бізнес-плану проводяться маркетингові дослідження, вивчаються можливі поширення ринку збуту, оцінюються стан виробництва та впровадження нових видів продукції, можливості розвитку фірм-конкурентів, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Бізнес-план інвестиційного проекту обов'язково повинен включати "План виробництва продукції, робіт або надання послуг", в якому передбачається: міра освоєння пропонованої до виробництва продукції (науково-технічні розробки, робоче проектування), наявність документації про правове забезпечення проекту.
Якщо на діючому виробництві планується освоєння нової продукції, то плану виробництва передує план технічного переозброєння або реконструкції, підгрунтям якого є окремий інвестиційний проект.
План виробництва складається залежно від виду інвестиційного проекту. Тому цей план повинен мати два підрозділи: 1) планування виробництва будівельно-монтажних робіт; 2) планування виробництва продукції. У першому підрозділі плануються річні обсяги інвестицій та будівельно-монтажених робіт, терміни поставки обладнання, враховуються ризики, пов'язані зі створенням підприємства. У другому - річні обсяги приросту виробництва продукції, витрати ресурсів на ці цілі, враховуються ризики, пов'язані з експлуатацією підприємства та передбачаються заходи щодо зменшення цих ризиків.
Узагальнюючим розділом бізнес-плану інвестиційного проекту є "Фінансовий план". В складі цього розділу необхідно опрацювати декілька документів:
- розрахунок обсягу реалізації продукції;
- баланс грошових витрат та надходжень;
- таблицю доходів та витрат;
- зведений баланс активів та пасивів;
- ризики, що передбачаються, їх оцінка та заходи щодо запобігання.
Якщо бізнес-план розробляється для діючого виробництва, необхідно дати в ньому характеристику підприємства та доцільність його розвитку.
1. Губський В.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі.
2. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність. - К., 1998р.
3. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К., 1998р.