Реферат: Венчурне підприємство. Зарубіжний досвід та шляхи розвитку в Україні

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися. По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол) і скоротило кількість угод. По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора. По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Високі політичні, законодавчі та макроекономічні ризики в Україні не дозволяють використовувати венчурні інвестиції у довгострокових проектах (понад 5 років), хоча венчурний капітал необхідний більшості інноваційних підприємств України для впровадження (комерціалізації) їх наукових розробок саме на довгостроковий термін.

Венчурні фонди сьогодні змушені працювати на відносно невеликих за розмірами ринках, що на даному етапі характеризує низька конкуренція серед виробників товарів і послуг, а також достатньо невисока платоспроможність населення. Насамперед це стосується споживчих ринків, наприклад, виробництва продуктів харчування і будівельних матеріалів, а також сфери роздрібної торгівлі. Тому необхідно сприяти залученню в Україну капіталу приватних та інституційних венчурних інвесторів, адже венчурне фінансування стимулює розвиток науково-технічного прогресу та сприяє прискоренню впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво.

Однак, Україна зовсім не обов’язково повинна повторювати весь шлях розвитку венчурного підприємництва впродовж 20-25 років, який пройшла Західна Європа. Використовуючи накопичений міжнародний досвід, приклади розвитку венчурного бізнесу в Західній Європі і США, та ефективно впроваджуючи необхідні реформи Україна цілком могла б сформувати ринок венчурного підприємництва вже через 10 років. Наприклад, Фінляндія в свій час досягнула визначних успіхів у розвитку венчурного бізнесу та високих технологій лише за 10 років, а Ізраїль - за 15 років.

Вирішення цього складного завдання вимагає зваженої та ефективної державної підтримки малого підприємництва в інноваційній сфері та в галузі венчурного інвестування саме за такими напрямками:

створення насиченої інфраструктури у вигляді мережі венчурних фондів;

створення системи гарантій та страхування інвестицій при венчурному інвестуванні;

ведення державного реєстру структур, які працюють у сфері венчурного інвестування;

організація системи підготовки кадрів менеджерів інновацій для венчурного підприємництва;

забезпечення гарантій прав венчурних компаній на інтелектуальну власність;

створення умов для впровадження механізму поєднання інвесторів з венчурними підприємцями;

розробка ефективного механізму порядку утворення та використання коштів венчурного фонду;

розробка нормативно-правової бази, яка б регламентувала правові відносини у сфері венчурного інвестування;

розробка процедури допуску на український ринок іноземного венчурного капіталу;

розробка методології оцінки ринкових перспектив комерціалізації науково-технічної продукції в межах реалізації венчурних проектів.

Узагальнюючи розвиток венчурного підприємництва в Україні слід визначити його основні характеристики та тенденції розвитку. Мова йде про те, що ринок венчурного підприємництва в Україні ще не повністю сформований, а тому на сьогодні з існуючої великої кількості зареєстрованих інноваційних фондів та компаній (понад 250), в тому числі венчурних, реально працюють та відповідають ознакам інноваційних (венчурних) фондів та компаній лише близько 10. В зародковому стані знаходиться інфраструктура венчурного підприємництва в Україні. На ринку України присутні декілька потужних венчурних фондів, фондів прямого інвестування та венчурних компаній, головним чином з іноземним капіталом. Позитивною є поява зацікавленості та розуміння доцільності розвитку венчурного бізнесу з боку державної влади та представників бізнесу, але поки що не існує належного законодавчого забезпечення ефективної діяльності венчурних інвесторів в Україні та спостерігається недотримання чинного законодавства органами державної влади. Серйозною проблемою інвестиційної діяльності в Україні залишається корупція і політичні ризики.

Існує ще низка ознак розвитку венчурного підприємництва. Це перш за все неузгодженість податкової системи України, з точки зору впливу на венчурне підприємництво (наприклад, кошти спільного інвестування потрапляють під подвійний податковий тиск: спочатку на рівні інвестиційного фонду (інвестиційної компанії) як прибуток від інвестиційних операцій, потім на рівні окремого інвестора як його доходи по інвестиційних сертифікатах); не існує ще розвинутого фондового ринку в Україні, як однієї з основних передумов ефективного виходу з венчурних інвестицій (реалізації IPO тощо) та ефективних державних програм розвитку венчурного підприємництва в Україні, в тому числі програм державного співфінансування венчурних проектів.

Таким чином, венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, хоча на даному етапі розвитку економіки України існує ще багато перепон для ефективної і прозорої роботи компаній в даній сфері. Враховуючи те, що наразі в Україні ще не існує сформованого ринку венчурного підприємництва, то задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем як у правовому аспекті (зокрема, законодавче визначення венчурного підприємництва, його державна підтримка та стимулювання), так і в напрямку розвитку інфраструктури венчурного підприємництва.