Реферат: Версифікація Оксани Лятуринської

ÈÈ-ÈÈÈ-È

2—3—1

щось забула приказати,

ÈÈ-ÈÈÈ-È

2—3—1

чи то він щось запримітив –

ÈÈ-ÈÈÈ-È

2—3—1

як це знати, як це знати?

ÈÈ-ÈÈÈ-È

2—3—1

(“Не зуміла”, зб. “Веселка”) [4,168].

Процитований вірш написаний двостопним пеоном ІІІ, що його ще можна розглядати як чотиристопний хорей з пірихієм чи тактовик.

Така схема (2—3—1 або ÈÈ-È/ ÈÈ-È, або ÈÈ/ -È/ ÈÈ/ -È) типова для віршів рослинної тематики, зокрема збірок “Ягілка”, “Туга”, лікарськорослинного циклу з “Чар зілля”.

Тобто перед нами – типовий випадок метричної плюривалентності або багатовимірності віршованої мови.

Примітно, що серед інших хореїчних розмірів О.Лятуринська використовує тристопний, який є пасивним розміром у порівнянні з чотиристопним. Однак, використовуючи тристопник, поетеса вдається до одного з основних хореїстичних розмірів української метрики – різностопного хорея, зокрема до досить популярного Х4343. З двадцяти шести віршів “Гусел”, написаних хореєм, такий розмір знаходимо у чотирьох віршах, тристопним хореєм написано шість віршів і чотиристопним – шістнадцять. Звичайно, відсотковий коефіцієнт окремих хореїстичних розмірів невисокий (наприклад, Х4343 становить »0,8 % від загальної кількості рядків збірки), але загалом хорей використаний О.Лятуринською досить активно: триста з п’ятсот сімнадцяти рядків збірки “Гусла” писані хореєм і двісті сімнадцять – ямбом. У процентному співвідношенні це становить 58 % та 42 %.

Зовсім іншу картину спостерігаємо у збірці “Княжа емаль” (1941). Тут усі вірші без винятку написані ямбом, причому більшість – чотиристопним. Після безсмертної “Енеїди” (1798) І.Котляревського, яка була написана саме чотиристопним ямбом, останній увійшов до числа найуживаніших в українській версифікації класичних розмірів і тим самим ознаменував повну перемогу силабо-тоніки в Україні. “Чотиристопний ямб – ветеран серед класичних розмірів в українській поезії” [3,140]. До нього зверталися Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, О.Олесь, П.Тичина, В.Сосюра, В.Еллан, В.Чумак та ін. У 1920–1950‑х рр. ХХст., на думку Н.Костенко, у системі української версифікації намітилися дві лінії розвитку чотиристопного ямба – першу можна умовно назвати лінією Олеся (характеризується відносною уніфікованістю завдяки двом провідним ритмічним формам – І і IV); другу – лінією Франка (притаманна складна розгалуженість найрізноманітніших форм).

Якщо говорити про особливості ямба О.Лятуринської в збірці “Княжа емаль”, то це гіперкаталектичний чотиристопний ямб, що іноді у вірші рівномірно чергується з тристопним, а в збірці загалом – з п’яти- та шестистопним; іпостасований пірихіями, у поодиноких випадках – хореєм та спондеєм.

È-/È-/È-/È-/È – така метрична схема типова для збірки “Княжа емаль”. Звернемо увагу на метрику віршів, що виходять за ці рамки.

У циклі “Печерні рисунки” із семи віршів чотири написані чотиристопним, один – п’ятистопним, один – тристопним і один двостопним ямбом. Ось один вірш для прикладу:

Устами славлена	È-	È-	ÈÈ	або	È-	È-ÈÈ
стріла стужавлена.	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
Хвалена, хвалена	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
в отруті калена!	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
Стріла окрилена,	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
стріла доцілена.	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
Кров’ю гартована	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ
стріла значкована.	È-	È-	ÈÈ	È-	È-ÈÈ

(“Устами славлена”) [4,77]

Вірш написаний двостопним ямбом. Хоч це й один із найстаріших силабо-тонічних розмірів, поширення його незначне, особливо в ХХст. Короткі верси двостопного гіперкаталектичного ямба можна легко перебудувати у метроряди п’ятистопного цезурованого гіперкаталектичного ямба з цезурним нарощенням на два склади. Вийде традиційний катрен з нетиповою для поетеси багатою і приблизно точною дактилічною римою:

È-/ È- / ÈÈ // È- / È-/ ÈÈ

Називні речення, словниковий склад яких – виключно іменники та дієприкметники, оформлені О.Лятуринською в рядки однотипного двостопного ямба з наскрізною дактилічною римою, роблять вірш відшліфованим до абсолюту.

Полярно інше звучання має поезія “Філіґран”, написана шестистопним гіперкаталектичним ямбом з нерегулярною цезурою. Порівняння цих двох розмірів (двостопного та шестистопного ямба) якраз вдало ілюструє залежність інтонаційно-звукової форми твору від довжини метроряду. “Чим коротший вірш, тим жвавіше і легше він звучить. Чим довший вірш, тим протяжніше, наспіваніше або урочистіше” [2,42].

О.Лятуринська невипадково вибрала розмір шестистопного ямба для магістрального твору однойменного циклу “Філіґран”. Різняться між собою не лише метри, але й розміри одного і того ж самого метра. Так, “чотиристопний ямб найчастіше використовується для ліричної оповіді; п’ятистопний – для оповіді епічної чи драматичної, шестистопний – для роздумів” [1,209].

У вірші “Філіґран” О.Лятуринська розробляє близьку їй тему взаємозв’язку поколінь. Лірична розповідь у зазначеному творі забарвлюється особистісним відчуттям минулого. Мисткиня усвідомлює себе спадкоємницею не тільки прабаби, але й Ярославни, українського жіноцтва взагалі. Поетеса намагається осмислити філософію часу, вловити закономірність зміни часових відтинків. Та попри все загадка цієї зміни залишається нерозгаданою. Своєрідний ефект “нез’ясованості” створюють риторичні запитання, абстрактна лексика. Як добір словесно-образних засобів, так і використання шестистопного нерівномірно цезурованого ямба з гіперкаталектичним закінченням робить вірш розлогим, помірним. Темп твору стає швидшим в останній строфі за рахунок полісиндетону та частого вживання дієслів активного стану.

Віршів, написаних тристопним та шестистопним ямбом, у збірці “Княжа емаль” приблизно однакова кількість – приблизно 6 % на кожен розмір. З віршів, які написані “нечистим” чотиристопником, найвищий процент різнорозмірних творів – триста двадцять один із шестисот вісімдесяти двох рядків збірки, тобто 47 %.

Поєднання версів різного розміру у вірші відбувається двома способами – впорядковано і довільно. Перший спосіб ілюструють такі приклади: 1)“Із саду тихо залями пройду” – у строфі перші три рядки написані п’ятистопним ямбом, останній – чотиристопним; відтак у вірші з трьох катренів дев’ять рядків п’ятистопного і три рядки чотиристопного ямба; 2)“Став пахне” – чергування рядків шестистопного та п’ятистопного ямба; 3)“Теплінь! Теплінь!” – кожна чотирядкова строфа починається версом двостопного ямба, наступні рядки – ямб чотиристопний.

Способи довільного поєднання рядків різного розміру відрізняються передусім на рівні кількості “інородних” версів у тканині поетичного твору. Наприклад: 1)рядки різного розміру представлені чисельно, але розміщенні безсистемно (“Дивіться: осени пейзажі!”, “Поглянеш за поріг”, “Ввижався витязем у сні”, “Перуне, освяти мечі!”); 2)незначні вкраплення іншого розміру в загальну картину певного панівного розміру (у вірші “Доріжки саду” один із дванадцяти рядків – п’ятистопний ямб, інші – чотиристопні і т.п.).