Реферат: Виготовлення дерев’яних мозаїчних виробів

а) для невеликого набору (оздоблення скриньок тощо) беруть три листи шпону різних порід деревини і відповідно різної кольорової насиченості. Розкреслюють на кожному з них точний малюнок однакових розмірів. Можна взяти шпон клена, бука і червоного дерева або бука і червоного дерева. Вирізують під лінійку в усіх трьох листах елемент і переставляють в інший фон, за ним — наступний і т. д. Одержують одне й те саме зображення, яке можна розглядати у різних аспектах;

б) підготовляють шаблон із креслярського паперу й по ньому нарізують повторювані елементи трьох відтінків, а потім з'єднують їх клейовою стрічкою;

в) набір на папері широко застосовують у подальшій роботі, наприклад, при виготовленні мозаїчних малюнків, які складаються із різнокольорових частин, де не-мас великих площин фону. На креслярському папері відповідних розмірів розкреслюють малюнок і почергово, відрізуючи паперові деталі малюнка, вставляють деталі трьох відтінків. Малюнок орнаменту обмежують фоном рамки. Спочатку скріплюють клейовою стрічкою деталі набору, поступово розширюючи Їх охоплення по всій ширині або довжині, а потім — по всій площині.

8. Рослинний орнамент: для опрацювання навичок можна взяти з мотивів нескладної форми — листок дуба, клена або зображення середньої складності — гілки калини, горобини. Можна перенести рослинний орнамент з кальки або паперу за допомогою кулькової ручки. Спочатку орнамент бажано вирізати на папері, з'єднавши деталі вузькими перемичками. Наклавши такий шаблон на фон шпону, гостро заточеним олівцем обводять контур, намагаючись, щоб він щільно прилягав до зовнішньої стінки шаблону. Такий шаблон можна використати для багаторазового перенесення малюнка на фон. У наборах рослинних форм необхідно використати різні кольорові відтінки половинок листка, підкреслити будову його прожилок напрямком волокон шпону (елемента шпону).

9. Розетковий орнамент і орнамент, замкнутий у трикутній, квадратній або іншій формі, виконується аналогічно попередньому завданню. У навчальній та гуртковій роботі це завдання можна виконати колективно. Викресливши малюнок розетки з п'ятьма, шістьма, сімома чи й більшою кількістю частин у вигляді прямокутників, трикутників чи інших однакових форм, їх вирізують за шаблоном. Кожний учень має свій шаблон, позначений цифрами. За шаблоном малюнок орнаменту переносять обведенням контуру на фон шпону. Коли всі деталі будуть виконані набором, їх з'єднують разом за номерами, одержуючи всю розетку. Центр її можна зробити додатково й вирізати як окрему деталь.

10. Анімалістичні орнаменти виконують аналогічно попереднім. Зауважимо, що підрізувати елементи набору потрібно дуже чітко, адже навіть невеликі огріхи можуть деформувати зображення. Для даного виду орнаменту це недопустимо, Зображення птахів і комах можуть мати характер реалістичний або декоративний. Для реалістичних зображень необхідно шукати такий природний малюнок шпону, який не дозволив би подрібнювати деталі, а однією цільною великою вставкою проявив би форму. Зображення тварин може поєднуватися з мотивами рослинного орнаменту або мати самостійне значення, їх застосовують для оздоблення дверей, меблів, зокрема дитячих.

11. Геральдичні мотиви (герби. ордени, символічні знаки) вимагають особливої точності й акуратності виконання. Вони можуть прикрасити цільові стенди або бути самостійними панно для громадського інтер'єру.

12. Набір натюрморту виконується двома способами: декоративним або живописно-декоративним. У першому випадку естетичною основою зображення може бути виразний силует, стрункість і пропорційність формату. В іншому більше уваги приділяється кольорові. Інколи вирішують натюрморт у живописній манері, імітуючи живопис. Це вимагає від майстра тонкого, добре розвинутого художнього чуття, великого вміння, проникливості.

13. Набір пейзажу в маркетрі має такі специфічні способи виконання:

а) у силуетному вирішенні, де великі площини фону виконують основну декоративну роль завдяки природному малюнку текстури;

б) декоративно — у фон вставляють тільки елементи пейзажу, не пов'язані перспективою;

в) у декоративному вирішенні великих площин без додаткових плавних тонів-переходів Передати глибину простору (вітер, дощ, сонце, рух, спокій тощо) можна текстурою — як лінією й штрихом в малюнку;

г) у живописно-декоративному вирішенні, коли основна роль відводиться кольорові, а явища перспективи передаються послабленням тону та зміною кольору (повітряна перспектива). При цьому форми на передньому плані мають більшу виразність.

14. Набір портрета здійснюють на фоні шпону або на фоні паперу. Перевагу отримав другий спосіб. На аркуш щільного паперу переносять малюнок портрета, точно обвівши його контури. Роблять це або з кальки, на яку попередньо акуратно наносять зображення, або накладають на оригінал аркуш креслярського паперу, скріплюють їх скріпками в кількох місцях, прикладають до вікна або на скло, підсвічене знизу, й точно обводять контури малюнка. Особливо старанно и акуратно потрібно перемалювати суттєві деталі портрета — очі, ніс, рот і площини.

У сприйнятті натюрморту, портрета, пейзажу, тематичного або сюжетного набору маркетрі велику роль виконує рама. Її можна зробити із масиву або набрати набором. Помічено, що вузька рамка надає композиті легкості, витонченості, широка — концентрує увагу глядача на самій картині.

Блокова (чертозіанська) мозаїка. Мозаїка з брусків одержала назву "чертозіанської" від назви монастиря Чертоза Павійська в Італії, де вона процвітала в XV ст. Тепер її називають блоковою. Техніка її полягає в тому, що за малюнком склеюють підігнані бруски і рейки різного перерізу з різнокольорових порід деревини. Брусок розпилюють на багато тонких пластинок з однаковим малюнком. Їх або наклеюють на поверхню виробу способами інтарсії або покривають суцільним візерунком. Італійські майстри разом з деревиною склеювали у блоки кістку, ріг, фарбували окремі бруски, щоб одержати виразніше зображення. В Італії й Іспанії блокова мозаїка застосовувалася для прикрашування стільців і крісел, а також оздоблення панно неширокими смужками.

В Україні блокова мозаїка не знайшла широкого застосування. Але у практиці художніх профтехучилищ за принципами блокової мозаїки почали виготовляти геометричні елементи візерунка в модульній системі: з'єднуючи модульні узори в сітчастий орнамент, їх наклеюють на плити розміром 1000х1000 мм або 1000х1500 м, шліфують, а потім лакують стійким паркетним лаком (3—4 покриття). Застосовують їх для оздоблення підлог, перегородок, панелей, дерев'яних стель.

Основний інструмент для виконання набору маркетрі — мозаїчний ніж. Він виготовляється зі сталі доброї якості. Найчастіше для його виготовлення використовують медичний скальпель або бритву.

Лезо ножа повинне мати вільну частину, довжиною не більше 20 мм, бути тонким (не більше 1 мм) у ріжучій частині, бо товсте лезо важко заглиблюється в деревину. Воно начебто виштовхується пружністю матеріалу. Надто тонке лезо не "розводить" волокна дерева, а затискується ними. При незграбному натиску крихкі породи дерева ламаються.

Ніж повинен мати ручку. Її виготовляють із м'яких порід (липа, вільха, ялина, сосна) або із двох дерев'яних пластин (лущений шпон), щільно обмотаних ізоляційною стрічкою. Ручки з м'яких порід дерева зручніші для роботи.

Ручку для скальпеля можна виготовити двома способами. При першому способі беруть простругані дві пластини: товщина однієї 7—10 мм, іншої — 5—7 мм. Ширина пластин повинна бути на 5 мм більшою від ширини полотна скальпеля. Приклавши до однієї з них (товстішої) полотно скальпеля так, щоб лезо ножа виступало на 15—20 мм, обмальовують на пластині його форму. Вибирають поглиблення ножем або плоскою стамескою, підчищують дно, вкладають у виїмку скальпель, потім прикладають, змазавши клеєм, іншу пластину й стискують їх струбциною або обмотують шнуром чи накладають важіль (гирю тощо). Після витримки й повного висихання клею обробляють ручку рубанком, ножем, рашпилями, пологими стамесками, округлюють кути. Ручка повинна мати овальну форму і бути зручною для тримання трьома пальцями.

Другий спосіб. У бруску товщиною 15 мм вирізують паз (3—5 мм) на ширину полотна скальпеля, в який його вкладають. Роблять шпаклівку з деревної муки на сечовиноформальдегідному клею (смолці) або на епоксидному. Шпаклівку втирають у паз і дають просохнути. Потім ручку обробляють рубанком, шліфують і лакують.

Два ножі з надфіля виготовляють у такій послідовності. Розламують надфіль на дві однакові половини. Сточивши кінець стержня надфіля, а в плоскому відламку — грані, забивають їх у ручки з осики або липи. Роблять це повільно й обережно, не забиваючи відразу, а постукуючи, щоб ручка не розкололася. Заточують леза за формою, а потім заправляють їх на войлочному крузі з пастою або на дрібнозернистому бруску чи шліфувальному папері.

Взявши відрубок сталевого пружинного дроту довжиною 50—60 мм, розклепують один його кінець до товщини 1 мм (краще це зробити у розігрітому вигляді, тримаючи за другий кінець плоскогубцями) . Розклепують на наковальні (або на рельсі, на забитій у дерев'яну колодку сокирі) молотком. Потім метал загартовують, розігрівши його до біло-червоного кольору й швидко опускаючи в мастило (солідол, підсолену воду). Після охолодження забивають у ручку таким самим способом. Ніж із небезпечної бритви заправляють у дерев'яну ручку так, як скальпель, а ніж із відламка полотна слюсарної пилки — як ніж із напилка.

Стамесками вирізують напівкруглі, круглі, овальні елементи набору мозаїки. Футчиком вигідно вирізати кутові елементи набору, особливо по краях смужки або круга, квадрата й інших форм. Щоб уникнути розколів шпону, спочатку злегка підрізують верхні волокна, а після цього стамескою відрізують елемент набору повністю.

Пробивачі-просічки — це трубки з заточеною фаскою. Збоку сточують отвір, через який виймають вибиті й застрягнуті у трубці вставки шпону. Пробивачі може зробити токар по металу або слюсар. Бажано заготовити пробивачі не тільки круглої форми, а й для вибивання квадрата, трикутника тощо. Вони дають змогу точно й щільно пасувати вставні елементи.

Рейсмус звичайний, або спеціальний, застосовують для нарізування однакової ширини смужок, якими обкладають фризи, рамки тощо. У звичайний столярний рейсмус потрібно вставити сталеву голку, заточену лопаточкою.

Робочий планшет з одного боку повинен мати рівний невисокий бортик, в який впирають вирівняний листок шпону. Рейсмус спеціальний має на підошві металеву пластину, що закріплюється гвинтами, якими можна регулювати ширину смужок. У ньому повинен бути отвір для різця.

За цим принципом можна виготовити рейсмус із дерев'яної колодки, де є наскрізний проріз і ложе для ножа. На підошві закріплюють гвинтами металеву пластину товщиною дещо грубшою від товщини шпону з поперечними прорізами. Опускаючи гвинти, пересувають їх на потрібну ширину пластини, закріплюють нерухомо гвинтами й відрізують смужку шпону, впираючись пластиною в кромку шпону. Використовують також здвоєний різак із регульованою шириною різання.

К-во Просмотров: 261
Бесплатно скачать Реферат: Виготовлення дерев’яних мозаїчних виробів