Реферат: Виявлення фіксація та використання фактичних даних в ОРД

Відділ, відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

Управління, відділ, відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

Управління, відділ Державної служби боротьби з економічною злочинністю;

Експертно-криміналістичне управління, відділ;

Відділення, група з контролю та координації діяльності органів внутрішніх справ у портах і аеропортах.

Такий перелік оперативних служб (органів дізнання) наводиться невипадково, оскільки вони у межах своєї компетенції зобов’язані захищати права і свободи громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, запобігати тяжким злочинам, припиняти та розкривати їх, вести оперативно-розшукові справи і врешті-решт забезпечувати інтереси кримінального судочинства.

Виходячи з вищевикладеного, ми зробили спробу згрупувати способи збирання та фіксації фактичних даних шляхом застосування оперативно-розшукових сил, засобів та методів в інтересах кримінального процесу. Зазначені способи використовуються для вирішення трьох завдань: а) застосування негласних заходів по виявленню джерел інформації; б) застосування негласних заходів і методів, оперативно-технічних засобів фіксації отриманої інформації; в) застосування оперативно-розшукового документування для надання негласним джерелам інформації процесуального статусу.

Серед способів збирання фактичних даних як доказової інформації найбільш питому вагу мають:

акти (протоколи) негласних контрольних закупок товарів і продукції, контрольованих поставок наркотичних засобів, зброї та інших предметів контрабанди, оперативних закупок наркотиків та інших заборонених до обігу речовин;

пояснення, довідки, рапорти, заяви потерпілого, які отримані в результаті зашифрованого або гласного розвідувального опитування громадян про відомі їм факти протиправних діянь або осіб, які готують чи вчинюють злочини;

акти, копії документів, рапорти, що отримані в результаті зашифрованої чи негласної участі оперативного працівника або особи, яка співробітничає з ним, у перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій та окремих осіб;

документи, звіти та інша інформація, яка конфіденційно отримана від негласних працівників про протиправну діяльність посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також про спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів;

оперативно-розшукові документи про зашифроване відвідування або негласне проникнення в жилі приміщення громадян, матеріали візуального спостереження, відео-, кінозйомки обставин і події злочину, що в подальшому можуть стати доказами;

протоколи, акти, матеріали зняття інформації з каналів зв’язку, застосування інших оперативно-технічних засобів отримання інформації;

протоколи, акти, копії, фотографії телеграфно-поштових відправлень, що контролювались оперативними підрозділами;

зведення, фотознімки, матеріали відеозапису служби кримінального пошуку, що отримані в результаті візуального спостереження, оперативної установки та інших спеціальних заходів щодо протиправної діяльності розроблюваних осіб;

агентурна та інша інформація, отримана від осіб, які негласно проникли до злочинної групи з метою документування злочинних дій, збору доказової інформації;

інформація, отримана за винагороду про злочини, що плануються, готуються або вчинені;

дані оперативних обліків та такі, що отримані від інформаційних банків інших установ і організацій.

Фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, а також будь-яка оперативна інформація підлягає перевірці оперативним працівником. Перевірка отриманих оперативно-розшукових даних та їх оцінка є основою для прийняття рішення про своєчасний початок порушення кримінальної справи і попереднього розслідування. В основі рішення повинна лежати сукупність перевірених, внутрішньо не суперечливих та узгоджених між собою фактичних оперативно-розшукових даних, із змісту яких витікає однозначний висновок, що визначає сутність прийняття рішення. Якщо сукупність фактичних даних, покладених в основу рішення, не дозволяє зробити такого висновку, а дає підстави зробити розрізнені висновки, це свідчить про те, що оперативно-розшукові дані, на основі яких ґрунтувалось рішення, потребують додаткової перевірки.

Основна відмінність перевірки від оцінки фактичних даних полягає в тому, що перевірка здійснюється як за допомогою практичних (оперативно-розшукових, слідчих і судових дій), так і логічним шляхом.

Перевірка фактичних даних, отриманих в результаті оперативно-розшукової діяльності, здійснюється шляхом співставлення легалізованої інформації з негласною, яка не може бути використана у кримінальному судочинстві (агентурні повідомлення, відомості спеціальних інформаційно-пошукових систем “Скорпіон”, “Оріон”, матеріали служби кримінального пошуку, оперативно-технічних підрозділів тощо). Результатом доказової перевірки є отримання даних, доповнюючих інформацію, що перевіряється, які виключають та пояснюють неповноту, суперечливість інформації, що перевіряється, необхідність проведення повторних оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій. Іншими словами, у зазначеній формі відбувається з’ясування змісту отриманої інформації, а через нього – уточнення і розвиток знання про факти і обставини, що мають значення для діяльності органу дізнання, слідчого у досудових стадіях.

Оцінка ж матеріалів оперативно-розшукової діяльності та їх джерел супроводжує кожен крок осіб і оперативних підрозділів по збиранню і перевірці доказової інформації та їх джерел. Як окремий самостійний елемент процесу виявлення, збору і фіксації фактичних даних в ОРД – оцінка – чітко проявляється тоді, коли необхідно прийняти (а у випадках, передбачених законодавством, і письмово обгрунтувати) рішення – проміжне, етапне або підсумкове для окремої стадії кримінального процесу або для всього провадження кримінальної справи від порушення до відновлення кримінальної справи за нововиявленими обставинами.

До змісту оцінки матеріалів, отриманих при здійсненні ОРД, входить встановлення їх достовірності, належності, допустимості та достатності для вирішення як окремих питань – порушення кримінальної справи, затримання підозрюваного тощо, так і оперативно-розшукового забезпечення розслідування злочину у стадії попереднього розслідування, а можливо і у стадії судового розгляду.

Достовірність оперативно-розшукових даних означає, що вони вірно й адекватно відображають матеріальні й нематеріальні сліди, що зафіксовані на відео-, кіно-, фотоплівці; результати розвідувального опитування громадян, візуального спостереження, прослуховування телефонних переговорів тощо.

Належність фактичних даних визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин скоєння злочину, його кваліфікації відповідно до норм кримінального закону (“забарвлення” справи оперативного обліку), а також інших обставин, що мають характер допоміжних або супутних по відношенню до розслідуваної кримінальної справи.

Допустимість даних визначається можливістю легалізувати, тобто надати законної сили джерелам їх отримання, умовам і способам одержання. Наприклад, виявлення знарядь вчинення злочину шляхом негласного оперативного огляду, в подальшому – процесуальне вилучення шляхом обшуку чи виїмки; встановлення осіб, які вчинили злочин, пред’явлення для впізнання потерпілому, встановлення особливих прикмет, а також слідів злочину, слідче або медичне освідування тощо.

Достатність фактичних даних визначається тоді, коли у сукупності вони уможливлюють встановлення всіх передбачених законом обставини оперативно-розшукового документування на тому рівні знання про них, який необхідний для прийняття правильного рішення про реалізацію або легалізацію оперативно-розшукових матеріалів.

Повнота оперативно-розшукових даних є достатньою тоді, коли оцінка відомостей, що наявні в них, здійснюється шляхом зіставлення цих відомостей зі змістом процесуальних джерел інформації – показань обвинуваченого, свідків, потерпілого, учасників очної ставки, впізнання тощо.