Реферат: Виникнення Ольвії. Поселенці

Вільна частина населення Ольвії була відносно однорідна в етничному і економічному відношеннях. На початку 4 ст. до н.е. росте майнове розшарування, посилюються соціально-економічні і правові протиріччя., в місті з"являється значана кількість рабів.

Особливо це ярко проявилося в останній треті 4 ст до н.е., коли у 331 р. до н.е. Ольвія була осаджена тридцятитясячною армією одного із полководців Македонського – Зопіріона.

В кінці 4 – 3 ст до н. е. Ольвія досягає найвищого за всю історію розквіту. Проводяться великі градобудівні роботи – перебудовуються і іноді переплановуються цілі райони, забудовується терасна частина міста, ведеться велике будівництво, як монументальне – культове і міське, так і приватне.. площа міста зібльшується до 50-55 гектарів. До кінці 4 сь до н.е. з метою укріплення грошового курсу Ольвія починає випускати золоті монети.

В останні десятиріччя 4 ст до н.е. Ольвія значно посилила зв"язки зі своєю минулою метрополією – Мілетом. Громадянам цих міст були представлені права ісополітії, тобто поселення Мілета користувалося в Ольвії всьома правами ольвіополітів так же , які ольвіополіти в Мілеті.

Розширилися і торгівельні зв"язки. Окрім Синопи і Геракліеі, з яким торгувала Ольвя, завязувалися добрі відношення із багатьма центрами, котрі в той час вишли на історичну арену у зв"язку із формуванням нових еліністичних держав, - з Пергамом, Родосом, Самосом, Косом, кнідом і іншими. Як і раніше, Ольвія ввозить олівкову олію, вино, коштовний парадний посуд, прикраси і т.ін. торгівельні зв"язки содіювали розвитку ремесел, особливо гончарного виробництва, сільського господарства, до деякого ступеню – рибальства (по епіграфічним даним, тут існував рибний ринок).

Паралельно з розвитком міста активизувалося життя на поселеннях сільського оточення. Відроджуються багато старих поселень, основуються нові, де теж застосовуються кам"яне будівництво, жилі дома за совїми особливостями наближаються до міського мешкання. Розквітає не тільки місто Ольвія, але й вся держава вцілому.

Занепад Ольвії

Намагаючись захистити себе від нових нападків кочівників,Ольвія зверталася за допомогою до Риму.у 2 ст.до н.е. тут було розміщено залогу римську.На початку 3 ст..місто включено до складу римської провінції Нижньої Мезії.Зовнішнім проявом римського впливу була поява зображення римського імператора Сетимія Севера(193-211 рр.) та членів імператорського дому на монетах Ольвії,встановлення на їх честь від імені ради і народу статуй тощо.

В середині 3 ст. Римляни залишили Ольвію.А ії знову розгромили кочові племена.

Зруйнованому і позбавленому зв’язків з місцевим населенням та з античним світом,місту не судилося відродитися.А на межі 4-5 ст.н.е.життя Ольвії повністю згасло.

Припинення життя Ольвійської держави співпало з важкою внутрішньою економічною та політичною кризою більшості античних держав Північного Причорномор’я.Спільною причиною цього занепаду була криза рабовласницького способу виробництва,зародження в його надрах нових,ранньофеодальних відносин.

На відміну від інших великих центрів античної культури,у Північному Причорномор’ї-Херсонеса і пантикапея(сучасні Севастополь і Керч),де життя продовжувалося і в післяантичні часи,Ольвія не пережила своєї епохи.

Стародавні будівлі дедалі більше вкривалися наносними шарами грунту.Сильні степові вітри засипали руїни міста пилом.І через 1000 років про існування квітучого міста ніщо не нагадувало.

Тільки в 16-18 ст. Руїни Ольвії привернули увагу турків,що тоді володіли узбережжям Чорного моря.Перетворивши рештки стародавнього міста на каменоломні,вони вивозили Ольвійський камінь на будівництво своїх фортець,зокрема Очакова,випалювали з нього вапно, виготовляли селітру.

Ольвия. Римский период

І – ІІІ сторіччя н.е. харктеризувалося для Ольвії експансією Римської імперії. Взагалі на протязі усьго І-го ст.н.е. ольвіополітам приходилось не одноразово вступати у військові конфлікти або ліквідовувати небезпеку дипломатичними засобами – задобрювання царів сусідніх племен різними поступками та подарунками. З посиленням експансії Римської імперії у Півнвчному Причорномор’ї ситуація поступово змінюється. Ольвія, розташована на важливих торгівельних та стратерічних шляхах, все більш привертала до себе увагу Риму. Саме тут проходила одна з ділянок шляху від Дунайської повінції до Малої Азії. Існує думка про те, що Ольвія виступила з боку римлян у їх війні 45 р.н.е проти Боспора, за що отримала ряд пільг.

Починаючи від часів імператора Траяна в Ольвії відмічається збільшення кількості римських монет, що свідчить про існування все більш тісних зв’язків з Римською імперією. За часів імператора Антоніна Піе (138-161рр.н.е.) в Ольівю були направлені війська з Нижньої Мезії для того щоб запобігти тавроскифську навалу. Ольвія втратила політичну незалежність з підпорядкуванням її наміснику Нижньої Мезії при імператорі Септимії Севері (193-211 рр.н.е.). Зовнішнім проявом римського впливу була поява зображення римського імператора та членів імператорського дому на монетах Ольвії, встановлення на їх честь від імені Ради та Народу статуй, присвячення їм нових будівель. В Ольвії був розповсюджений типовий для Риму та його провінцій червонолаковий та скляний посуд. В будівництві використовувалась обпалена цегла, для оздоблення – мармурові плити, відомо також і використання скла. Але в цілому і в побуті, і в будівництві головними були грецькі традиції попередніх часів.

Після входження Ольвії в середені 2 ст.н.е. до складу Римської провінції життя в місті стабілізувалося. Держава значно укріплюється. В цей час спостерігається підйом ремесел, сільського господарства, торгівлі. В місті виникла велика кількість ремесленних майстерень – гончарних, металургійних. Населення міста активно займалося також виноробством. На території частини міста, яка була покинута після гетської навали, споруджувалися виноробки, великі зерносховища, гончарні пічки. Виникають своєрідні ремесленно-господарські передмістя. Окрім перелічених споруд, тут знаходилися складські приміщення, загін для худоби. Слід відмітити, що в Ольвії на той час не спостерігається особливого розвитку рибальства та рибообробки. Важливу роль знову почала відігравати торгівля, особливо з районами Західного та Південного Причорномор’я. Просліджуються торгові зв’язки з малоазійськими та італійськими центрами. Про активні зв’язки Ольвії з великою кількістю інших великих античних міст свідчить декрет кінця ІІ- початку ІІІ ст.н.е. на честь ольвійського архонта Теокла, сина Сатира. Теокл виконував обов’язки жреця, багаточисленні інші доручення, у тому числі дипломатичні. Тут спостерігається натуралізація господарства. Значно зростає скученість забудови, погіршується техніка будівництва.

Населення Ольвії було різноманітним. Воно складалося з греків, скифів, сарматів, фракійців та інш. Відсоток римлян у складі населення Ольвії був незначним. Наявність римлян документально засвідчена лише серед воїнів гарнизону.

До сорокових років ІІІ ст.н.е.розквіт закінчується. Припиняється чеканка монет. Гинуть укріплені городища сільського округу. Держава не пережила двох готських навал в 40-ві та 60-ті роки ІІІ ст.н.е.

Список литературы

Крыжицкий С., Лейпунская Н. Ольвия - память тысячелетий. - О: Маяк, 1982. - 117 с.

Крыжицкий С.Д. Ольвия: Раскопки, история, культура.- Николаев:

Возможности Киммерии, 1997. - 192 c.