Реферат: Вітаміни та їх вплив на здоров’я людини
Вітамін В6 (піридоксин) забезпечує функцію серцевого м'яза, печінки, гемопоез, бере участь у білковому, жировому і мінеральному обміні. Його нестача виникає переважно при вагітності, тяжких захворюваннях, тривалих кишкових інфекціях, які супроводжуються дисбактеріозом, оскільки основне джерело піридоксину для організму – синтез вітаміну кишковою мікрофлорою. Добова доза вітаміну В6 1-2 мг.
Вітамін В12 (ціанокобаламін) впливає на нормобластичний тип кровотворення, беручи участь у синтезі тімідин-монофосфату, який входить до екпаду ДНК, активізує процеси регенерації, активізує обмін жирних кислот. При його нестачі в організмі накопичуються токсичні метилмалонова і пропененова кислоти, що спричиняє порушення синтезу мієліну.
Джерело вітаміну В12 — печінка, нирки, риба, яйця. Синтезується він також нормальною кишковою мікрофлорою, депонується у печінці. У зв'язку з цим екзогенний аліментарний авітаміноз В12 трапляється надзвичайно рідко (відомий під назвою псевдобірмерівська аліментарна анемія Люс—Вілла), виникає у людей, які не вживають м’яса.
Вітамін В15 (кальцій пангамат) відновлює дихальну активність тканин в умовах гіпоксії, попереджує розвиток жирової інфільтрації печінки, поліпшує ліпоїдний обмін.
Вітамін С (аскорбінова кислота) бере активну участь в окисно-відновних процесах, має неспецифічну загальнозміцнювальну дію, активізує діяльність внутрішньої секреції, підвищує адаптаційні властивості організму і його опірність до інфекцій, стимулює синтез калогену (завдяки чому прискорюються процеси регенерації, укріплюються капіляри), бере учать в обміні заліза, вуглеводів, посилює розпад холестерину. Вітамін С міститься у рослинах. Особливо багато його в лимонах, смородині, плодах шипшини, часнику, цибулі, хвої, капусті тощо. Мінімальна добова потреба у вітаміні С становить 50-100 мг.
Вітамін Р (рутин) є природним «захисником» аскорбінової кислоти в організмі, запобігає її надмірному окисленню, що забезпечує її біологічну активність. Водночас вітамін Р у присутності вітаміну С знижує проникність капілярів, тому їх часто застосовують у комплексі (препарат аскорутин).
Вітамін РР (нікотинова кислота) виявляє різнобічну дію на організм — нормалізує функції головного мозку, серцево-судинної системи, органів травлення, системи крові. Нікотинова кислота активізує вуглеводний, білковий і жировий обміни, дихальну активність, стимулює гемопоез і функцію ендокринних залоз. Нестача нікотинової кислоти спричинює розвиток пелагри. Вітамін РР міститься у яйцях, м'ясі, свіжих овочах, рибі.
Вітамін В9, В10, Ви (фолієва кислота та її різновиди) бере участь у синтезі білків, обміні холінів, є складником холінестерази. Активізується аскорбіновою кислотою і, в свою чергу, активізує ціанокобаламін, тому фолієву кислоту призначають у комбінації з останнім при анеміях. Поширена у природі, синтезується також кишковою флорою, тому екзогенний авітаміноз виникає рідко. У тканинах рослин і тварин фолієва кислота утримується в неактивному стані; активізується в шлунково-кишковому тракті під впливом особливого ензиму шлунка, відсутність якого і призводить до фолієвого гіпо- чи авітамінозу. При цьому розвивається анемія, виникають розлади травлення, гінгівіти, гіпотрофія, судома. Потреба організму у фолієвій кислоті 1—5 мг.
Вітамін Н (біотин) бере участь у жировому і вуглеводному обмінах. Клінічні прояви недостатності вітаміну Н частіше спостерігаються у дітей, які вживають в їжу велику кількість сирого яєчного білка, авідин якого зв'язує біотин. Виявляється хвороба дерматитом із лущінням шкіри, себореєю, атрофією сосочків язика (так званий географічний язик), пізніше виникають м'язовий біль, гіперестезії, зміни ходи. Добова доза біотину 10—25 мг.
2. Авітаміноз А
Нестача в їжі вітаміну А призводить до появи симптомокомплексу, який характеризується порушенням зору, змінами у шкірі і слизових оболонках, зниженням опірності до інфекцій.
Порушення зору виявляються зниженням темпової адаптації (пристосуванням зору до темноти), а далі розвивається «куряча сліпота» — гемералопія, коли різко погіршується зір у присмерковий і нічний час.
При прогресуванні вітамінної недостатності спостерігається ксерофтальмія (сухість ока) і кератомаляція (розм'якшення рогівки) внаслідок змін в епітелії та інфікування ока. З'являються численні ячмені. Шкіра стає сухою, нерівномірно пігментованою, лущиться, волосяні мішечки роговіють, волосся випадає, часто виникають фурункули.
Заміна циліндричного епітелію слизових оболонок на багатошаровий призводить до розвитку ринітів, фарингітів, трахеїтів, гастритів, колітів, циститів.
Лікування.
Насамперед призначають повноцінне харчування, їжа має бути багатою на вітамін А. До харчового раціону повинні входити яйця, вершкове масло, інші молочні продукти, печінка, рибні страви, а також фрукти та овочі, багаті на провітамін А — каротин (морква, абрикоси, перець тощо).
Із препаратів вітаміну А призначають ретинола ацетат всередину (до 10 000—100 000 МО на добу у три прийоми) або олійний розчин внутрішньом'язово (по 0,5—1,0 на добу). Приймають всередину концентрат вітаміну А, шипшинову або обліпихову олію. Для місцевого лікування також застосовують шипшинову чи обліпихову олію, каротин або каротолін.
Гіпервітаміноз А виявляється головним болем, сонливістю, порушенням зору (диплопією), серцевою слабістю. У таких випадках необхідно відмінити ретинол і призначити аргокальциферол (вітамін D2).
3. Авітаміноз В, (бері-бері)
Відсутність у їжі вітаміну В, спричиняє захворювання нервової системи, відоме під назвою бері-бері. Воно виникає частіше у людей, які мають хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту (ахілія, диспепсії, коліти, дизентерія, амебіаз) із порушенням всмоктування і тривалий час перебувають на щадній дієті. Гіпо- чи авітаміноз В, може розвинутися в алкоголіків, при виснажливих інфекційних захворюваннях (малярія).
Хвороба бері-бері перебігає у трьох формах: поліневротичній, кардіальній і набряковій, залежно від того, який симптомокомплекс переважає.
Першими проявами хвороби є зниження працездатності, кволість, дратівливість, нудота, легкі шлунково-кишкові розлади, схуднення. Далі виникає міокардіодистрофія, серцева слабість, набряки на ногах, знижується чутливість, порушується хода, розвивається параліч.
Лікування.
Призначають дієту, в яку входять продукти, багаті на вітамін В,: шпинат, капусту, помідори, лимони й апельсини, боби, горох, молоко і молочні продукти, яйця, м'ясо, пивні дріжджі (30—50 мл на день). У тяжких випадках призначають тіамін бромід у таблетках (0,01—0,02 г 3 рази на день) або в ін'єкціях (1 мл 3— 6% розчину) внутрішньом'язово.
4. Авітаміноз В2 (арибофлавіноз)
Хвороба виявляється ураженням слизових оболонок і шкіри, особливо слизової оболонки нижньої губи та кутиків рота, з утворенням тріщин, злущенням епітелію, рубцюванням, а також почервонінням слизової оболонки рота й язика, кон'юнктивітом, себорейною екземою шкіри. Водночас спостерігаються погіршення апетиту, зниження маси тіла, загальна слабість, головний біль, розлади травлення. Кількість рибофлавіну у сечі знижена (норма 0,5—0,8 мг на добу).
Лікування.
Призначають харчовий раціон, до якого входять м'ясомолочні продукти і дріжджі, а також рибофлавін у таблетках чи драже по 0,005—0,1 г. Крім цього, 0,01% розчин рибофлавіну застосовують як очні краплі при рибофлавінових кератитах та кон'юнктивітах.
5. Авітаміноз РР (пелагра)