Реферат: Внесок Вундта в нову психологію
Він закінчив лекцію точно в призначений час і, всі так само небагато сутулячись, гуркотів черевиками до виходу. І якби не цей дурний гуркіт, я залишився б у повному замилуванні.
У приватному житті Вундт був спокійною й невибагливою людиною, дні його проходили по строго заведеному порядку (виявлені в 1970 році щоденники його дружини Софи - ще один приклад появи раніше невідомих історичних даних - розповіли багато нового про особисте життя Вундта). З ранку Вундт працював над якою-небудь книгою або статтею, читав студентські роботи, редагував свій журнал. Опівдні він був присутній на іспитах в університеті або навідувався в лабораторію. Один зі студентів Вундта згадував, що його візити займали не більше 5-10 хвилин. Імовірно, незважаючи на свою непохитну віру в експериментальні дослідження, «сам він не був створений для роботи в лабораторії».
У другій половині дня Вундт прогулювався, подумки готуючись до майбутньої лекції, що звичайно починалася в 4 години пополудні. Вечорами в його родині музицировали, говорили про політика й - принаймні, у дні його молодості - про права студентської молоді й робітників. Фінансове становище сімейства дозволяло тримати в будинку слуг і влаштовувати прийоми.
Культурно-історична психологія
Заснувавши лабораторію й журнал, керуючи безліччю дослідницьких проектів, Вундт звернувся й до філософії. У період з 1880 по 1891 рік він писав роботи з етики, логіці, філософії. В 1880 і 1887 роках Вундт підготував друге й третє видання «Основ фізіологічної психології», продовжував писати статті для свого журналу.
Ще в першій своїй книзі по культурно-історичній або соціальній психології Вундт звернувся до теми, на дослідження якої пізніше направив весь свій багатогранний талант. Повернувшись до цього проекту, він створив 10-млосну працю за назвою «Психологія народів» (Volkerpsychologie), що видавався в 1900-1920 роках.
До культурно-історичної психології Вундт відніс вивчення різних стадій розвитку людських психічних процесів, які проявляються в об'єктивних продуктах культури - мові, мистецтві, міфології, соціальних підвалинах, законах, моралі. Величезне значення цієї праці для психології обумовлено не тільки актуальністю самого предмета дослідження: поява цієї роботи знаменує собою поділ нової психологічної науки на дві галузі - експериментальну й соціальну,
Вундт думав, що найпростіші психічні процеси - відчуття й сприйняття - можна й необхідно вивчати за допомогою лабораторних досліджень. Але він був упевнений, що експериментальний метод не годиться для вивчення психічних процесів вищого порядку - таких, як навченість і пам'ять, які пов'язані з мовою й іншими аспектами нашого культурного виховання. На думку Вундта, до вищої розумової діяльності можна застосувати тільки не експериментальні методи дослідження, які практикують в соціології, антропології, соціальній психології. Важливим є твердження Вундта про провідну ролі соціальних сил у розвитку пізнавальних процесів. Однак його судження про те, що ці процеси неможливо вивчати за допомогою експерименту, незабаром були спростовані.
Розвитку культурно-історичної психології Вундт присвятив 10 років, але вона не зробила істотного впливу на американську психологію. У статтях, опублікованих за 90 років в «Американському психологічному журналі», у всіх витримках з добутків Вундта на частку «Психології народів» доводиться всього 4 відсотки цитат. Для порівняння: на «Основи фізіологічної психології» робляться посилання в 61 відсотків випадків.
Вундт продовжував працювати без перерви до самої своєї смерті в 1920 році. Він вів дуже спокійне життя, і - так вуж розпорядилася доля - умер незабаром після завершення книги своїх спогадів. Підраховано, що в період з 1853 по 1920 роки Вундт написав більше 54 тисяч сторінок - тобто він писав по 2,2 сторінки щодня. Нарешті, збулася його дитяча мрія стати знаменитим письменником.
Дослідження досвіду свідомості
Психологія Вундта ґрунтувалася на експериментальних методах природничих наук - в основному, на методах фізіології. Вундт пристосував ці наукові методи до нової психології й проводив дослідження точно так само, як це робив будь-який натураліст. Таким чином, «дух часу», Zeitgeist, у фізіології й психології сприяв формуванню як предмета нової психології, так і методів психологічних наукових досліджень.
Предметом вивчення Вундта, якщо виразити це одним словом, була свідомість. Якщо ж говорити про це більш докладно, то слід зазначити, що в системі вченого знайшли відбиття всі теорії емпіризму, що одержали розвиток в XIX столітті. Вундт уважав, що свідомість – явище складне, і для його вивчення найкраще підходить метод аналізу. Він писав: «Першим кроком у вивченні якого-небудь явища повинне бути повний опис його тридцятимільйонних елементів».
На цьому, однак, подібність між емпірістами й Вундтом закінчується. Вундт був не згодний з ідеєю статичності елементів свідомості - так званих атомів мозку - які пасивно, у результаті якогось механічного процесу, з'єднуються один з одним. Він уважав, що свідомість грає набагато більше активну роль в організації власної структури. А виходить, вивчення тільки тридцятимільйонних, тільки змісту свідомості або його структури - лише початок у розумінні психологічних процесів.
Оскільки головна увага Вундт зосередив на здатності мозку до самоорганізації, він назвав свою систему волюнтаризм (від слова - вольовий акт, бажання). Інакше кажучи, волюнтаризм пояснює те, як сила волі робить мислення високоорганізованим. Вундт робив упор не на самих елементах, а на процесі їхньої активної організації або синтезу.
Але не слід забувати: хоча Вундт надавав важливого значення здатності мислячого розуму до активного синтезу своїх складених елементів, проте, в основі його теорії лежали саме елементи свідомості. Без цих елементів розуму нема чого було б організовувати.
Згідно Вундту, психологам в основному варто мати справа з безпосереднім досвідом суб'єкта. Опосередкований досвід забезпечує нас інформацією або знаннями, які не є тридцятилітніми безпосереднього переживання. Це звичайна форма використання вже наявного досвіду пізнання миру. Наприклад, ми дивимося на квітку й говоримо: «Він - червоний». Але в цьому твердженні мається на увазі, що в першу чергу наш інтерес звернений до самої квітки, про яке ми вже багато чого знаємо з попереднього життєвого досвіду, а не до безпосереднього, відверненого збагнення «червоності».
Безпосередній досвід візуального сприйняття не залежить від попереднього досвіду того, хто на нього дивиться, - у наведеному прикладі він залежить тільки від безпосереднього сприйняття червоної квітки. Таким чином, безпосередній досвід, по Вундту, очищений від усякого роду інтерпретацій.
Точно так само, коли ми описуємо почуття дискомфорту - допустимо, при зубному болі, - ми описуємо свій безпосередній досвід. Якщо ж хтось говорить: «У мене болять зуби» - мова йде вже про опосередкований досвід.
Вундт уважав більше важливим безпосередній досвід людини - наприклад, досвід сприйняття червоного кольору або дискомфорту - він говорив, що це форма активної організації розумом своїх тридцятимільйонних елементів. У своїх наукових дослідженнях учені-натуралісти розчленовують матеріальні об'єкти на структурні елементи. Вундт також мав намір розчленувати мислення на елементи або складові частини. Розробка російським хіміком Дмитром Менделєєвим періодичної таблиці хімічних елементів тільки зміцнила його у своєму намірі. Історики припускають, що Вундт уже почав працювати над розробкою «періодичної таблиці мислення».
Метод інтроспекції
Психологія Вундта - наука про досвід свідомості, отже, метод психології повинен включати спостереження за власною свідомістю. І людина здатна проводити такі спостереження, він може скористатися методом інтроспекції - перевірки стану власного мислення. У Вундта цей метод одержав назву внутрішня перцепція. Поняття інтроспекція - зовсім не відкриття Вундта; його появу зв'язують із ім'ям Сократа. Внесок Вундта полягає в проведенні експериментів і використанні в них строгих наукових методів. Правда, деякі вчені - критики Вундта - уважали, що тривалі експерименти самоспостереження викликають у його учасників серйозні щиросердечні захворювання.
Метод інтроспекції був запозичений психологами з фізики, у якій він застосовувався для досліджень світла й звуку, а також з фізіології, де він використовувався для вивчення органів почуттів. Так, для того, щоб одержати відомості про органи почуттів, дослідник використовував який-небудь подразник, а потім просив випробуваного описати отримані відчуття - приблизно так, як це робив Фехнер у своїй науковій праці. Порівнюючи вагу двох вантажів, випробувана тим самим аналізує власні відчуття, реєструючи переживання своєї свідомості. Якщо ж ви говорите: «Я голодний», виходить, ви вже внутрішньо проаналізували стан свого організму.
Експерименти по інтроспекції, або внутрішньої перцепції, проводилися Вундтом у лейпцігській лабораторії з найсуворішим дотриманням установлених їм же правил. От ці правила:
1) спостерігачі повинні вміти правильно визначати момент початку експерименту;
2) спостерігачі ніколи не повинні знижувати рівень своєї уваги;
3) експеримент повинен бути організований так, щоб його можна було провести кілька разів:
4) умови проведення експерименту повинні бути прийнятними для зміни й контролю за зміною факторів роздратування.
Остання умова виражає суть експериментального методу: варіабельність факторів роздратування й спостереження за виникаючими змінами у відчуттях випробуваного.