Реферат: Вплив наркотичних речовин на організм людини в умовах техногенного забрудненя території

Психічна залежність — це усвідомлювана або неусвідомлювана потреба у вживанні психоактивної речовини для зняття психічної напруги і досягнення стану психічного комфорту.

Фізична залежність — стан, при якому у відповідь на скасування наркотику (психоактивної речовини) розвивається абстинетний синдром. Виникає лише при наявності психічної залежності.

Абстинетний синдром — комплекс психопатологічних, вегетативних, неврологічних і соматичних розладів, що з'являються слідом за припиненням систематичного споживання наркотику (психоактивної речовини), причому постійними симптомами є психічний і фізичний дискомфорт і виражений потяг до споживаного наркотику (психоактивній речовині).

Синдром зміненої реактивності — симптомокомплекс, що включає зміну толерантності до наркотику (психоактивній речовині) і форми його вживання, картини сп'яніння (гострої інтоксикації), а також утрату захисних реакцій на інтоксикацію [4-5].

Толерантність — здатність переносити токсичні дози наркотику (психоактивної речовини), стійкість до наркотику. Підвищення толерантності виявляється в тім, що перші дози наркотику не викликають колишньої ейфорії, сп'яніння або іншого бажаного ефекту.

За даними ВОЗ, найбільшу небезпеку представляють інгаляційно споживані засоби побутової хімії, фенциклідин (психостимулятор), кокаїн, героїн, транквілізатори і маріхуана (гашиш).

Слід зазначити, що, завдяки досить ефективним заходам щодо контролю за застосуванням наркотиків у медичних установах, можливість їхнього надходження до незаконних споживачів зведена до мінімуму. Тому одержало широке поширення споживання саморобних препаратів, виготовлених або з природної сировини, або з лікарських засобів, що не мають наркотичної дії. Інший шлях наркотизації — це використання в підвищених дозах психотропних (психофармакологічних) лікарських засобів, широко застосовуваних як у психіатрії, так і в медицині взагалі. Нарешті, в останні роки особливою проблемою стали токсикоманії, що розвиваються в результаті прийому (переважно інгаляційного) засобів побутової хімії [15-17].

Нікотин

На жаль, дуже багато людей занадто прив'язані до куріння - незважаючи на ускладнення з боку дихальних органів і серцево-судинної системи, що виникають через паління, на шкоду, що наносить куряща вагітна жінка ще не народженим дітям. Паління - звичка, що потрапила до нас властиво не з Індії, а від американських індіанців, впливає на все населення, самокрутки, які потім через Росію потрапили в Скандинавію й стали популярними в період Першої світової війни. На початку двадцятого століття у Швеції існували сотні тютюнових фабрик. В 1915 році була утворена Шведська тютюнова монополія для контролю за виробництвом, торгівлею й збором тютюнового податку, що протягом багатьох років становив більше 10% державних доходів. Це було однієї з найважливіших причин визнання паління в суспільстві. Всі заперечення, засновані на шкоді тютюну для здоров'я, тоді затихали, не знайшовши підтримки. В 1946 році у Швеції курили приблизно половина чоловіків й 9% жінок. Потім, у результаті планомірних рекламних кампаній, коли сигарета видавалася за символ незалежності й рівноправності, значно збільшився відсоток курящих жінок. Якщо колись це була чисто чоловіча звичка, розповсюджена серед високоосвічених чоловіків, то на сьогоднішній день у Швеції більше курящих жінок (багато хто з них з низьким освітнім рівнем), чим чоловіків. Довгий час паління вважалося приватною справою кожного. Однак новітні дослідження про шкоду тютюну для здоров'я, високий тютюновий податок і пов'язана із цим висока ціна на тютюн, а також обмеження на паління в громадських місцях все-таки змінили наше відношення до тютюну, і сьогодні споживання тютюну в західних країнах зменшується. У середині 90-х років курящі становили приблизно чверть населення Швеції. Паління усе ще поширене (в основному у великих містах), головним чином - серед жінок середнього віку й іммігрантів. На жаль, багато шведських школярів, як і російські, починають курити в підлітковому віці - хлопчики й дівчата однаково часто, і згодом тільки одному з п'яти що закурили вдається відмовитися від тютюну [11].

Тютюн відноситься до роду Nіcotіana із сімейства Solanaceae. Види рослин, які здавна використався для виготовлення тютюнових виробів, - дійсний илиский тютюн, Nіcotіana tabacum, а також селянський та махорка, Nіcotіana rustіca. Інші види роду Nіcotіana освоюються в якості декоративних садових рослин. Однолітнє, досить примхлива рослина висотою до двох метрів, з великими листами й воронковидними белорожевими квітками, що видають сильний аромат. Оброблення тютюну - заняття досить складне. Сьогодні його вирощують більш ніж у ста країнах світу, в основному в країнах що розвиваються. Остання шведська плантація тютюну промислового виробництва розташовувалася в провінції Сконе, і була ліквідована в 1964 році. Щороку у світі виробляється приблизно 8 тонн тютюну. Найбільшими країнами-виробниками є Китай, США, Індія й Туреччина. У Росії щорічно продається близько 11 мільярдів пачок з яких 4 мільярди - імпортні. Американський тютюн Lіght Vіrgіnіa сушать у сараях, у той час, як азіатський тютюн сушать на сонці. У слаборозвинених країнах тютюн нерідко сушать поруч із відкритим вогнем. Після просушки тютюн складуют, сортують, змішують для одержання кінцевого продукту з характерним смаком. При виробництві нюхального тютюну використають вихідний матеріал більше низької якості. Тютюн для сигар вирощуються тільки в тропічних країнах. Листя просушують на повітрі, ферментують і кілька років витримують у тюках, перш ніж виготовляти з них сигари.

Основна діюча речовина тютюну називається нікотином. При палінні нікотин швидко всмоктується через легені й слизисту оболонку рота й протягом кількох секунд попадає в мозок, після чого в курця починає поліпшуватися настрій. Нікотин також збільшує частоту серцевих скорочень, розширює бронхи й викликає м'язову слабість. Одночасно частішає пульс, звужуються кровоносні ссудини, підвищується артеріальний тиск. При згорянні тютюну утворюються ще 4700 речовин, з яких не менш 43 є канцерогенними, тобто сприяють розвитку раку. Використання деяких із цих речовин у промисловості й сільському господарстві категорично заборонено, однак у тютюнових виробах, які відносяться до продуктів харчування, їхня присутність допускається. Нікотин - ефективний і доступний спосіб боротьби зі стресом, що допомагає курцеві легко знайти контроль над собою й своїми емоціями. Нікотин одночасно заспокоює й бадьорить. До нещастя, нікотин викликає не менш сильну залежність, чим героїн або кокаїн, - це можуть підтвердити мільйони курців в усьому світі. Період напіввиведення нікотину з організму становить дві година, тому більшість курців втрачають над собою контроль, якщо припиняється постійне надходження нікотину в організм. Залежність можна описати як гостре бажання вводити в організм через рівні проміжки часу ту або іншу речовину, у даному випадку нікотин. Із цим бажанням настільки важко впоратися, що навіть самі сміливі спроби кинути курити нерідко закінчуються невдачею - через пару місяців або навіть через кілька днів [6].

Алкоголь

Ще в древні часи скандинавські вікінги пили мед або пиво причому часто саме для того, щоб досягти стану сп'яніння, однак горілка була вперше завезена у Швецію тільки в шістнадцятому столітті шведськими солдатами, що поверталися додому з Росії. Двісті років потому, коли у Швеції стали вирощувати картоплю, навчилися виготовляти горілку з неї раніше для цього використовували зерно. В 1850 році відкрився перший державний магазин роздрібної торгівлі спиртними напоями. Через десять років вийшов закон про заборону на виготовлення самогону, і приблизно в той же час почав формуватись суспільний рух непитущих. Зловживання алкоголем значно знизилося. Нинішня політика шведського уряду відносно алкоголю визначена парламентом в 1994 році. У новому законі записано, що продаж горілки, вина й міцного пива повинна здійснюватися таким чином, щоб максимально знизити можливі негативні наслідки. Таким чином, ціль антиалкогольної політики скоротити споживання алкоголю й тим самим знизити рівень шкоди що наноситься ним [3].

Этанол, або етиловий спирт (алкоголь) безбарвна летуча легкозаймиста рідина з температурою кипіння 78,З має характерний запах і смак. Этиловий спирт використовується як засіб для підняття настрою, а також як розчинник, антифризу, як дезінфікуючий засіб.

Для одержання алкоголю можуть служити практично будь-які фрукти, ягоди або частини рослини, що містять цукор. Як у Швеції, так й у Росії з цією метою використовують також картоплю й злаки. При виготовленні алкогольних напоїв високої міцності этанол відокремлюють від маси, що перебродила, шляхом дистиляції. На етикетках всіх алкогольних напоїв указується об'ємний процентний вміст алкоголю. Об'ємний відсоток алкоголю це той, що займає алкоголь у відсотках до обсягу всього вмісту - наприклад, пивної пляшки. Ваговий відсоток показує, яку частину з ваги продукту становить алкоголь. Оскільки 1 літр алкоголю важить 790 грамів, об'ємний вміст завжди буде більше вагового. Деякі виробники пива, скориставшись цією обставиною, затверджують, що їхнє пиво містить тепер 3,5% алкоголю замість колишніх 2,8%. Насправді ж зміст алкоголю в пиві залишається таким же, яким було й раніше, але виражено воно тепер в об'ємних відсотках .

Каннабиса

Наркотик, виготовлений зі стебел і листків коноплі з невеликим додаванням квіток, називається марихуана ( мовою наркоманів "травичка", "сіно"). Смолиста ж речовина, зібрана із квітучих верхівок трави каннабиса, називається гашиш (анаша, банг), а мовою наркоманів "план", "дурь".

Найпоширеніший спосіб уживання коноплі – паління, але також уживають й усередину з їжею.

Гашиш складається зі смолистого матеріалу рослин конопель, богатого THC , що збирається, висушується, а потім здавлюється в різні форми, такі як пігулки, брикети або шари у вигляді печива. Потім ці шматочки розбиваються, кладуть у курильні трубки й викурюються. Середній Схід, Північна Африка, Пакистан/ Афганістан є основними постачальниками гашишу.

Термін "гашишнє масло" використовується наркоманами й наркоторговцами, але невірно вживається при його порівнянні з гашишем. Гашишнє масло виробляється за рахунок витяжки каннабіїдів з рослин разом з розчинниками. До зразків гашишного масла, що перебуває в обігу, можна віднести тягучу рідину, що за кольором буває бурштинової й доходить до темно-коричневої, і містить приблизно 15% THC. Говорячи про його психоактивном вплив, можна помітити, що крапля або дві ці рідини на сигарету рівні одній викуреній сигареті з марихуаною. ТГК (по-російському), THC (скорочення англійської назви) – тетрагидроканнабінол, це діюча складова частина гашишу й марихуани, що перебуває головним чином у верхівках квітів жіночих рослин коноплі [5].

Кокаїн

Кокаїн - це білий порошок, отриманний при екстракції листів рослини Eryhoxylum coca або просто з листів коки. Листи коки є найбільш древнім сильнодіючим стимулятором психіки, відомим людству [21-22].

З листів коки, які обробляються гасом і перетираються, виходить паста. При додаванні в цю пасту соляної кислоти, виходить сіль - гідрохлорид кокаїну (кокаїн HCL) . Ця сіль і продається на вулицях.

При вдиханні кокаїну через слизисту оболонку носа, наступає досить сильно виражене специфічне сп'яніння, тому це самий популярний способ прийому кокаїну.

На відміну від вдихання героїну, такий спосіб прийому кокаїну не виключає ні смертельних передозувань, ні специфічних психозів, пов'язаних з маренням переслідування й агресією.

Приблизно, в 1985-86 році був виявлений безпечний спосіб перетворити кокаїн у речовину, яку можна курити - кокаїн стали змішувати із цілком банальним харчовим лужним розчином і водою. Отриманий розчин висушували або випарювали. У результаті цього процесу утворяться тендітні, схожі на пелюстки, пластинки, які розламують на дрібні шматочки й курять.

Оброблений у такий спосіб кокаїн одержав грізну назву "крэк". Це слово походить від англійського "crack" - "тріск", тому що при горінні цієї речовини чітко чутно характерне потріскування.

При палінні "Крек" - кокаїну, кокаїн всмоктується всією величезною поверхнею кровоносних посудин легенів. Потрапивши в кров легенів кокаїн у кілька разів швидше, ніж при вдиханні через ніс, проникає в мозок людини. Період "кайфу" (сп'яніння), як правило, дуже короткий. У середньому через 20-30 хвилин з'являється потреба викурити наступну дозу. Швидкість виникнення психічної залежності при палінні крэка вище, ніж навіть при внутрішньовенному введенні кокаїну.

Крэк виявився речовиною безпечною у виробництві. Розведення солі з наступним випарюванням збільшило обсяг виробленої продукції, а отже, вартість кокаїну при продажі його у вигляді крэка знизилася в кілька разів.

Крім того, підвищилася сила дії наркотику, що дозволило торговцям продавати крэк маленькими порціями.

Опиати

Героїн – це хімічна речовина, яку одержують з опійного маку. Ця гарна, кольору крові квітка росте тільки в теплому і сухому кліматі. Квітколоже – макова коробочка, що залишається після того, як обпауть всі пелюстки, містить сироп – білу патоку, що і збирають ті, хто вирощує опійний мак. Коли патока висихає, вона перетворюється в коричневу речовину, що й називають опієм.

З опію фармацевти одержують велику кількість звичайних лікарських речовин. Багато які офіційно використовуються в медицині. Найбільш поширені похідні морфіну й кодеїну, які застосовуються як знеболюючі препарати. Цікаво, що героїн синтезується, фактично, з відходів (залишку) виробництва цих лікарських речовин.

Морфін [16], відкритий в 1803 році, все дев“ятнадцяте століття був широко розповсюджений як знеболюючий препарат. В 1874 році відомий британський хімік Олдер Райт одержав з відходів виробництва морфіну нову хімічну речовиу – диацетилморфин для того, щоб допомогти хворим, що постійно вживають морфін як знеболюючі ліки, поступово відвикнути від нього. Але відкриття Райта, як це часто буває, не помітили. Тільки в 1898 р. великий німецький фармаколог Генріх Дрейзер, що відкрив раніше аспірин, заново відкрив це з“єднання й помітив, що по знеболюючій дії воно в 10 разів сильніше самого морфію. З тієї пори героїн стали застосовувати, як знеболюючі ліки і... засіб від кашлю.