Реферат: Загальна характеристика Чорного моря
чорне море клімат течія
Чорне море - море між Європою та Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти). Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.
Об'єм води Чорного моря становить близько 547 000 км³. На нього впливають такі складові елементи:
- опади — 230 км³,
- стік континентальних вод — 310 км³,
- приплив з Азовського моря — 25 км³,
- втрата через випаровування з поверхні — 357 км³,
- витік через Босфор — 208 км³.
Клімат Чорного моря на більшій частині має субтропічні риси, з сухим і жарким літом та вологою зимою. Влітку над морем стоїть переважно безхмарна погода, що зумовлена Азорським максимумом, а взимку переважають дощі й тумани, що є наслідком проходження середземноморських і атлантичних циклонів.
Температура повітря змінюється з півночі на південь в лютому від -1, -З °С на півночі до +4, +8 °С на півдні та сході, в серпні від 4-24 до +28 °С відповідно. Море замерзає рідко.
Кількість опадів також різна. Над північно-західною частиною моря випадає близько 400 мм, а поблизу міста Батумі - до 2450 мм. Кількість днів зі снігопадом збільшується з північного заходу на південний схід від 5—8 до 25—30.
Вітри над морем протягом року дуже мінливі, проте переважають північно-східного, північно-західного, східного й південно-східного напрямків. Біля берегів України переважають вітри північних румбів. Сила їх у більшості випадків менша 5 м/с, проте чимало днів зі швидкістю 15 м/с та більше. У Новоросійську, Севастополі, Керчі, Туапсе, Поті й Батумі бувають вітри зі швидкістю 40 м/с.
З березня до жовтня вітер на узбережжях має яскраво виражений добовий напрямок, зумовлений неоднаковим нагріванням суходолу і моря. Такі вітри називаються бризами. Крім того, цей напрямок зумовлений орографічними причинами. На східному узбережжі — від Анапи до Туапсе та на Південному березі Криму при перевалюванні холодного повітря через гори в зимову пору виникають поривчасті штормові вітри під назвою бора. В Новоросійську за рік буває 46—48 днів із борою.
На схилах Кавказьких і Кримських гір, здебільшого в холодний період року, виникають теплі сильні вітри — фени. Дмуть вони від кількох годин до кількох днів.
Температура води на поверхні моря літньої пори істотно не відрізняється в різних його частинах і коливається в середньому в межах +21, 4-24,5 °С. Найтепліша вода все ж у південно-східній частині. Цікаво, що на глибині від 50 до 100 м вода охолоджується до +6,5, +8,5 °С і мало змінюється протягом року, а потім теплішає до +9 °С й більше на глибині 2000 м — тобто над поверхнею дна моря.За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80 м і нижній від 80 м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру — близько +9 °C.
Північна частина моря взимку надовго (Каркінітська затока на 132 дні) вкривається кригою товщиною до 60 см. Біля Одеси в суворі зими лід тримається до 100 днів, а біля Керчі - до 80 днів.
Історичні дані свідчать, що в 401, 660, 716 і 739 pp. море замерзало повністю. А в 755 р. і 763 р. замерзла навіть протока Дарданелли. Одначе бувають такі теплі зими, що море не замерзає навіть біля Одеси.
Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.
На Чорному морі є два види морських течій:
1.поверхневі, спричинені циклонними вітрами;
2.подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густини між двома суміжними морськими басейнами.
Поверхневі течії утворюють два замкнені кільця. Ширина західного кільця навпроти дельти Дунаю сягає близько 100 км; воно звужується на південь. Швидкість близько 0,5 км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км/год.
Подвійна течія в Босфорській протоці — це обмін вод між Чорним та Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря рухається як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2 м/с. Взамін солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120 м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія — це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода — верхньою течією назустріч з Азовського.
Середня солоність його 18 %о,а в пригирлових частинах - лише 2—3 %о. Через Босфор і Мармурове море обмінюються води Чорного й Середземного морів. Легша опріснена вода виноситься поверхневою течією, а важча солона приноситься глибинною.
Чорне море - єдине з усіх морів нашої планети, яке з глибини 120—200 м заражене сірководнем. Сірководень виділяється на дні моря під час розкладання органічних речовин, що містять сірку, та внаслідок життєдіяльності бактерій роду мікроспіра. В останні 10—15 років рівень сірководню почав підніматись. Най-вірогідніші причини цього - зросле забруднення вод моря або зменшення притоку прісної води. Тому все морське життя зосереджене у верхньому, багатому на кисень, шарі води.
Швидкість течій змінюється в різних частинах моря, на різній відстані від берега й на глибині переважно від 10—15 до 80— 90 см/с, а в Керченській протоці - до 130—140 см/с.
В морі часто виникають згінно-нагінні явища, спричинені тривалими, односпрямованими і сильними вітрами (понад 10 м/с). Рівень води біля Одеси іноді підіймається майже на 1 м або падає більше ніж на 1,5 м. Крім того, в морі проявляється одна з форм припливу — сейші, під час яких вода підіймається від кількох до 50—60 см з періодом відповідно від кількох хвилин до 12 годин. Звичайні ж припливи в різних частинах моря не перевищують 10 см.
Корисних копалин на дні моря відкрито поки що мало, бо їх пошуки розпочато не дуже давно. Проте в шельфовій зоні північно-західної частини Чорного моря вже відкрито досить велике Голіцинське родовище газу. Є ще кілька перспективних нафтогазоносних структур (як-от Зміїнівська, Штормова, Шмідтівська), але найбільші надії морські геологи покладають на газогідратні поклади, що залягають у намулистому осаді. 3 1м3 кристаликів газогідрату можна одержати 200 м3 газу. А всього запаси газу оцінюються в 20—30 трлн м3.
З перспектив рудних корисних копалин найбільшої уваги заслуговують прояви залізомарганцевих конкрецій, що залягають на глибині 80—140 м південніше півострова Тарханкут. Залягають вони на поверхні намулистого дна, містячи 18 % марганцю і 52 % заліза. У відкладах піщаних кіс і пляжів від дельти Дунаю до Каркінітської затоки трапляються концентрації ільменітових і цирконієвих розсипів. Є вони і в пісках Одеської, Чурюмської та Бакальської банок. В акваторії моря відкрито великі запаси будівельних пісків, поширених уздовж берегів від Дністровського лиману до Каркінітської затоки та біля берегів Криму (а надто в районі Керчі). За попередніми підрахунками, запаси пісків становлять понад 12 млрд м3.