Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної аби фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями контролю є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців випуску бракованої продукції через порушення технології виробництва та інші негативні явища, що є першопричиною збитків.

У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль грунтується на взаємній заінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами.[8] В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу, підприємство має можливість вибору кваліфікованого незалежного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а держава - забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності і як наслідок - правильністю оподаткування. не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно необхідною продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до державною бюджету.

ІІ. Інформаційне забезпечення аудиту

Інформація - це відомості про події, процеси, які відбуваються у господарській діяльності людей, природі, суспільстві. Інформація є об'єктом збереження, передавання і перетворення для використання в будь-якій сфері людської діяльності. Розрізняють інформацію звукову, текстову, цифрову та ін.

Повідомлення - форма подання інформації. Кожна інформація має свої форми подання, які полягають у зміні будь-якої величини: висоти і частоти коливань звуку, інтервалу між імпульсами тощо. Ця змінна величина називається сигналом, тобто носієм інформації.

Завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників контрольно-аудиторського процесу про стан підконтрольних об'єктів, функціонування їх і відповідності нормативно-правовим актам та законодавству у господарському механізмі підприємств. Крім того, інформаційне забезпечення є засобом комунікації аудиторів і ревізорів з питань, що стосуються їхньої професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення господарського механізму ускладнюється відповідно до зростання суспільного виробництва в умовах ринкових відносин та прискорення науково-технічного прогресу. Передусім збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підприємств, концернів, корпорацій, спільних підприємств, яка містить дані для дослідження ревізією й аудитом. Зростання обсягів інформації ускладнює організацію і методику проведення ревізії й аудиту фінансово-господарської діяльності.

Економічна інформація - це сукупність відомостей, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність.

Виходячи із завдань інформаційного забезпечення і ролі в контрольно-аудиторському процесі, в основу його класифікації покладено професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації та зміст інформаційного забезпечення (рис.1).

Інформаційне забезпечення
Професійна інформаційна комунікація		Пізнавальність інформації		Зміст інформаційного забезпечення
Робоча		Нова		Законодавче
Інформаційна пряма		Релевантна		Планово-нормативно-
Інформаційна непряма		довідкове
Інформаційна		Договірне
опосередкована		Технологічне
Організаційно-управлінське
Фактографічне

Рис.1. Класифікація інформаційного забезпечення фіна н сово-господарс ь кого контролю й аудиту [9]

Професійна інформаційна комунікація грунтується на контактах працівників, зайнятих у контрольно-аудиторському процесі.

Розрізняють такі види професійної інформаційної комунікації працівників контролю;

-робочу - між членами ревізійної бригади при здійсненні контрольних функцій;

-інформаційну пряму - дослідження інформації про стан підконтрольних об'єктів та поведінки їх у динамічних процесах виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств;

-інформаційну непряму - вивчення нормативно-правових актів, які регулюють поведінку підконтрольних об'єктів, методичних вказівок та інструкцій щодо виконання контрольно-аудиторських процедур, службове листування тощо;

-інформаційну опосередковану - вивчення даних про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств однієї галузі та зіставлення їх із даними підконтрольного підприємства, спеціальної літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

В інформаційному контакті економісти-контролери, аудитори використовують принципи інформатики - науки, яка вивчає будову і загальні властивості інформації, закономірності її створення, перетворення, передавання і використання у різних сферах діяльності людини. Усі види інформації, зафіксованої на матеріальних носіях (папері, перфокартках, перфострічках, магнітних носіях та ін.), інформатика розглядає як документи, які розрізняють за змістом і особливостями узагальнення інформації.

Щодо фінансово-господарського контролю інформація - це сукупність будь-яких відомостей про стан і зміни об'єктів контролю або відповідності Їх нормативно-правовим актам. Для цілей інформування дані про об'єкт контролю перетворюються в інформаційні сукупності, які характеризують відхилення цих об'єктів від параметрів, передбачених законодавством, плановими завданнями, договорами, інструкціями та положеннями, затвердженими державними і господарськими органами управління.

За ступенем пізнавальності інформацію у контрольно-аудиторському процесі поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого рішення або обгрунтовує причину недоліків, виявлених аудитом (наприклад, результати інвентаризації цінностей, факторного аналізу виконання плану виробництва і реалізації продукції, проведених аудитом), і релевантну, що раніше була у аналогах, тобто прототипі (звітності про виробничу і фінансово-господарську діяльність підконтрольного підприємства).[10] Описання прототипу повинно стосуватися лише тієї частини підконтрольних об'єктів, у якій виявлено недоліки у функціонуванні їх, використанні або збереженні. Тому в акті ревізії чи аудиту висвітлення цих об'єктів на основі релевантної інформації має бути не стільки вичерпаним, скільки достатнім для доказу істини. Так, наприклад, немає потреби в акті ревізії чи аудиту описувати докладно результати виконання плану виробництва і реалізації всієї продукції підприємства за контрольований період, оскільки звітність щодо неї є в організації, яка призначила аудит. Слід висвітлити причини невиконання плану з окремих видів продукції на основі даних, які є у бухгалтерській звітності, встановити осіб, відповідальних за недоліки у діяльності підприємства. Таким чином, нова інформація, створена у процесі проведення ревізії й аудиту, та релевантна, яка є в планах економічного і соціального розвитку підприємства, бухгалтерській і статистичній звітності, однаковою мірою є об'єктом ревізії і використовується в контрольно-аудиторському процесі.

За змістом інформаційне забезпечення фінансово-господарського контролю й аудиту поділяють на законодавче, планове і нормативно-довідкове, договірне, технологічне, організаційно-управлінське і фактографічне.[11]

Законодавче - сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки. Законодавство - це діяльність вищих органів державної влади щодо видання законів. В Україні законодавство здійснюється винятково Верховною Радою України.[12]

Законодавче забезпечення включає також законодавчі акти з питань громадського, трудового, кримінального й адміністративного права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській діяльності контрольованого підприємства.

Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає виконавча влада на виконання чинного законодавства. До таких актів належать Укази Президента України, постанови і розпорядження уряду України з питань економічного і соціального розвитку держави.

Планове і нормативно-довідкове - сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального розвитку контрольованого підприємства; норми і нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: утворення фондів економічного стимулювання, цільових витрат та ін., розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування та ін.

Планово-нормативні дані розробляють безпосередньо на контрольованому підприємстві в межах наданих йому прав Законом України про підприємства і затверджених норм і нормативів.[13] Крім того, вони є в різних нормативних актах (інструкції, положення, методичні вказівки), які видаються державними і господарськими органами управління (Мінфіном, Держкомстатом України, банками, комітетами) з планування, обліку, звітності, контролю, статистики та ін.

Договірне - господарські угоди, контракти з суб'єктами підприємницької діяльності, складені контрольованим підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини, товарів, реалізацію продукції тощо.

Технологічне - технічна документація з технології виробництва продукції, робіт і послуг, міжнародні та національні стандарти, технічні умови якості продукції, галузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші, які використовуються на контрольованому підприємстві.

Організаційно-управлінське - складається із структури контрольованого підприємства, його юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і організаційно-розпорядчих документів, затверджених вищестоящою організацією, а також накази, розпорядження, службове листування з питань виробничої і фінансово-господарської діяльності. Крім того, сюди відносять організаційно-розпорядчі документи, які видає керівництво ревізованого підприємства (штатний розклад, накази і розпорядження), службове листування ;і питань його діяльності.