Реферат: Загальні відомості про музику

Концерт — великий твір для солюючого інструмента у супроводі оркестру, звичайно побудований у формі сонати. В концерті часто зустрічається вставний номер віртуозного характеру, побудований на основному тематичному матеріалі концерту, який соліст виконує без супроводу оркестру; цей номер називається каденцією. Кращими концертами, що найчастіше виконуються, є фортепіанні концерти Чайковського, Paxманінова, Бетховена, Шопена; скрипкові — Чайковського, Глазунова, Бетховена, Мендельсона. Серед концертів радянських композиторів виділяються твори Хачатуряна і Косенка.

Квартет, тріо і квінтет — великі інструментальні твори у сонатній формі. Найзвичайніший склад їх такий: квартет — дві скрипки, альт і віолончель; тріо — фортепіано, скрипка і віолончель; квінтет — склад квартету з додатком фортепіано. Бувають і духові ансамблі, наприклад, квартет флейти, гобоя, кларнета і фагота.

Як інструментальна, так і вокальна музика дуже різноманітні за жанрами, тобто за видами і типами. Поряд з такими великими творами, як опера, балет, симфонія, соната, концерт, увертюра, квартет, існують невеликі твори, зокрема такі, як ноктюрни, баркароли, прелюдії, романси і пісні, а також танцювальні форми вальса, мазурки, полонеза, менуета, екосеза.

Ноктюрн (від слова «ніч, нічний») пишеться здебільшого в тричастинній формі. Перша і третя частини ноктюрна більш спокійні, задушевні, середня частина, як контраст, — бурхлива, схвильована, напружена; третя частина звичайно повторює першу у зміненому вигляді.

Прелюдія — ІІе звичайно невеликий твір. Саме слово прелюдія означає вступ. Колись прелюдія обов'язково переаувала більшій формі, але з XIX ст. вона стає самостійною п'єсою, здебільшого ліричного змісту (наприклад, прелюдії Шопена, Рахма-нінова, Скрябіна, Лядова, Кабалевського, Ревуцького).

Е т ю д — п'єса, основним завданням якої є розвиток певного технічного прийому у виконанні. Етюди, в яких технічний прийом не є метою, а засобом вираження певного ідейного, емоціонального або програмно-образотворчого змісту, набувають значеная художнього твору. Особливо визначаються етюди Шопена, Ліста, Паганіні, Рахманінова, Скрябіна, Косенка.

Скерцо (у перекладі означає «жарт») — твір здебільшого легкого, жвавого характеру; звичайно пишеться у тричастинній формі. Скерцо часто використовується як частина сонатної форми — в симфоніях, сонатах, квартетах і т. п. Як самостійні твори, вони бувають і більш складні як за змістом, так і за формою (наприклад, «Скерцо» Шопена).

Танцювальна форма дуже поширена в музиці. Часто п'єси, які називаються танцями і мають танцювальний характер, не призначені для того, щоб під них танцювали, а є самостійними художніми творами.

Вальс походить від народного австрійського танцю — «Лендлера». Розмір вальса тричастковий, темпи бувають повільні і швидкі. З початку XIX ст. вальс стає найулюбленішим салонним танцем. Завдяки простому і невимушеному характерові руху він швидко витісняє манерний менует. В російській музиці вальс набув великого поширення у вокальній та інструментальній музиці: в симфонічній, оперній і камерній музиці.

Глінки, Чайковського, Глазунова, а також у музиці радянських композиторів.

Мазурка — танець польського походження, побудований також у тричастковому розмірі, але легкий, швидкий і стрімкий, з підкреслюванням частки, здебільшого другої.

Полонез — старовинний польський урочистий танець— хід. Він характерний акордовим складом у тричастковому розмірі з обов'язковим дробленням чвертей в акомпанементі.

Особливо велику художню цінність мають мазурки і полонези Шопена, Глінки, Чайковського і Скрябіна.

Полька — швидкий танець чеського походження в дво-частковому розмірі. До польки близький екосез — старовинний шотландський танець, легкий і швидкий, також двочасткового розміру.

Менует — французький танець, повільний, плавний з низькими поклонами і присіданнями, побудований в двочастко-вому розмірі. Гавот — такого ж походження, але за характером своїм швидкий, енергійний, розмір — двочастковий.

Марші за своїм складом дуже різноманітні — військові, урочисті, фантастичні, траурні і т. ін. Пишуться марші у дво-частковому і чотиричастковому розмірах.

Написана для одного або кількох інструментів музика називається камерною. Прикладом такої музики є сонати, тріо, квартети. Камерній музиці протиставиться музика, написана для великого складу виконавців, а саме: симфонічна, оперна і хорова.

В галузі вокальної музики ми розрізняємо твори малих і великих форм. Пісні, романси, серенади, баркароли, колискові — це невеликі вокальні твори.

Баркарола — пісня на воді, в човні. Музичний супровід звичайно передає похитування човна, рух води.

Серенада — хвалебна, здебільшого любовна пісня, що виконується звичайно під акомпанемент гітари, тому досі в серенадах супровід фортепіано часто наслідує звучання гітари.

Елегія — ліричний твір сумного, задумливого характеру.

Опера, ораторія — великі музично-драматичні твори, в яких усі дійові особи співають у супроводі оркестру. Основними вокальними формами, опери є речитативи, арії, ансамблі і хори. Опера пишеться на спеціально складений текст у вигляді п'єси — лібретто.

Арія — одна з найважливіших оперних форм, в якій дійові особи виражають свої думки, почуття і переживання. Звичайно арія побудована у великій тричастковій формі з речитативом. Як на приклад вкажемо на арію князя у другій картині третьої дії опери «Русалка» Даргомижського. Невеликі арії часто називаються арієтами.

Речитатив — це спосіб музичного викладу, близький до розмовної мови. Тут нема єдиної плавної мелодії, яка є обов'язковою для оперної арії.

Аріозо — це невелика, проста і стисла за формою арія, що не має широкого мелодичного розвитку. Як на приклад вкажемо на аріозо Ленського «Я люблю вас» з першої дії опери «Євгеній Онєгін» Чайковського.

Велике місце в опері посідають хори і масові сцени. Бувають в опері і танцювальні номери.

На початку опери звичайно виконується увертюра, яка побудована здебільшого на основних темах опери. Увертюра часто пишеться у формі сонатного алегро. В деяких операх замість великої увертюри буває невеликий вступ, найчастіше пов'язаний з основними образами. Це ми можемо простежити на операх «Євгеній Онєгін» Чайковського, «Снігуронька» Римського-'Кор-сакова і «Травіата» Верді.

Увертюра може бути і самостійним твором програмного змісту, пов'язаним з конкретним сюжетом. Такі увертюри «Ромео і Джульетта» Чайковського і «Егмонт» Бетховена.

Балет — музично-драматичний твір, в якому весь сюжет передається рухом дійових осіб під музику в супроводі оркестру. Як на приклад цього роду творів можна вказати на балети «Спляча красуня», «Лебедине озеро» і «Щелкунчик» Чайковського, «Золушка» Прокоф'єва, «Червоний мак» Глієра, «Гайяне» Хачатуряна, «Лілея» Данькевича.