Реферат: Зміст і методика обчислення кошторису виробництва
Приклад. Обсяг товарної продукції ц минулому році становив 10200 тис. г.о., а витрати на 1 г.о. — 0,9 г.о. У плановому році передбачено збільшити обсяг виробництва на 10%. Внаслідок впровадження нової техніки буде зекономлено 148 тис. г.о. Умовно-постійні витрати в минулому році 2500 тис. г. о„ у зв'язку із зростанням обсягу виробництва вони збільшаться на 4%. За таких умов плановий обсяг товарної продукції складе
Пт = 10200 • 1,1 = 11220 тис. г.о.,
а собівартість товарної продукції за рівнем витрат минулого року
Ст.р= 11220 • 0,9 = 10098 тис. г.о.
Відносна економія умовно-постійних витрат внаслідок зростання обсягу виробництва
WСу.п = 2500 • (4 - 10)/100 = -150тис. г.о.
Собівартість товарної продукції
Ст= 10098 - (148+150) = 9800 тис. г.о.
Представляє певний інтерес загальний рівень витрат на одиницю обсягу товарної продукції, тобто на 1 г.о., і його динаміка. У нашому випадку планові витрати на 1 г-о складуть 0,87 г.о. ( ) і знизяться порівняно з минулим роком на 3,3% (). Показник витрат на 1 г.о. товарної продукції досить поширений Проте треба мати на увазі, що він об'єктивно характеризує динаміку витрат тільки при незмінних цінах і структурі випуску продукції. В інших випадках він скоріше є модифікацією показника рентабельності, ніж витрат.
Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:
Ср = Ст + (Сс.п - Сс.к) + (Св.п + Св.к),
Де Ср — собівартість реалізованої продукції;
Сс.п, Сс.к — собівартість залишків товарної продукції на на початок і кінець розрахункового періоду;
Св.п, Св.к —- собівартість залишків відвантаженої , і.:ції на початок і кінець розрахункового періоду, яка перейшла у власність покупця.
Так, припустимо, якщо виробнича собівартість залишків продукції на початок розрахункового періоду відповідно на складі та відвантаженої без зміни її власника 200 і 100 тис. г.о., а на кінець — 248 та 150 тис. г.о., то повна собівартість реалізованої продукції