Реферат: Значення наземного середовища в житті людини
3. Синантропні види - види які пристосувались до існування виключно в поселеннях людини. Типовим прикладом є гризуни (сірий пацюк, миша хатня), деякі комахи (мурашки, таргани). В процесі сумісної з людиною еволюції у них виробились певні особливі риси поведінки, які дозволяють їм витримувати жорсткий тиск з боку людини, і досягати значної чисельності.
Будь - який живий організм може бути носієм різних збудників хвороб, або їх переносником. Довготривала адаптація до співіснування з людиною синантропних видів призвела до того, що людина не може позбутися їх, не зважаючи на те, що діяльність цих організмів суттєво впливає на наше життя: псування осель, їжі, осередки різних хвороб. Така стійкість до жорсткого тиску з боку людини (застосування фізичних, хімічних, біологічних засобів боротьби) пов’язана з закріпленням в процесі еволюції певних пристосувальних рис на морфофізіологічному та поведінковому рівнях у видів, що співіснують з людиною тривалий час. Наприклад, неофобія у щурів, легке засвоювання тримірного простору у мишей, більша стійкість до окремих хімічних засобів боротьби у тарганів. Особливість такого складу фауни в поселеннях людини призводить до поширення деяких видів зоонозів(ехінококоз, туляремія), геогельмінтозів.
Особливе місце в біотичних зв’язках людини займають свійські тварини. Їх значний вклад в існування людини, наявність певних спільних збудників хвороб і самих хвороб зумовлює постійний нагляд з боку ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служби.
Науковцями доведено, що збіднене біорізноманіття урбоекосистем само по собі може бути стресогенним фактором, який людина намагається зняти за допомогою домашніх улюбленців: собак, кішок, птахів.
2.4 Основні паразити людини та їх вплив на хазяїна
Особливе місце у взаємозв’язках людини з іншими тваринами займає паразитизм. Паразитизм – це форма антагоністичного співіснування організмів, що відносяться до різних видів, при яких один організм (паразит) використовує інший організм (хазяїна) в якості середовища існування, джерела їжі, існуючи за рахунок нього, чим шкодить хазяїну, але не настільки, аби призвести до смерті останнього. Паразити можуть бути облігатними (постійними) та факультативними (тимчасовими), а також ендопаразитами та ектопаразитами. На протязі еволюції у паразитів спостерігається спрощення будови з розвитком значної плодючості та інших особливостей, що дозволяють знаходити хазяїна та існувати в ньому. В природі практично всі організми вражені різними паразитами. З тварин паразитичний спосіб життя ведуть переважно найпростіші, черви, членистоногі.
Вплив паразитів на людину різноманітний. Перш за все це механічне подразнення (аскариди, ціп’яки можуть викликати кишкову непрохідність), виділення токсинів та продуктів життєдіяльності в тіло хазяїна. Ряд паразитів сприяє проникненню в організм людини хвороботворних мікроорганізмів. Патогенна дія гельмінтів може проявлятися в вигляді алергічних реакцій враженого організму, призводити до порушення регулюючих систем хазяїна, впливати на нейрогуморальну систему.
Зараження людини може відбуватись класичними шляхами потрапляння в організм : через дихальні шляхи, травний тракт, контактно, трансмісивно. Серед Найпростіших поширені як внутрішньоклітинні так і міжклітинні паразити. Наприклад, дизентерійна амеба вражає слизову оболонку тонкого кишечнику людини, малярійний плазмодій – еритроцити, трипаносома - спинний мозок, лейшманія - шкіру. Деякі найпростіші передаються статевим шляхом – трихомонади, сприяючи розвитку запальних процесів статевих шляхів і знижуючи репродуктивну функцію людини. Лямблії можуть закупорювати жовчні протоки. Цікаво, що в популяціях людей спостерігаються певні адаптації до співіснування в осередках тих чи інших паразитів. Наприклад, в деяких популяціях людей Тропічної Африки генетично закріплена серповидноклітинна анемія, яка підвищує стійкість до захворювання малярією. Завдяки досягненню медицини людина може запобігати дії паразитів, постійно контролюючи себе, свійських тварин на наявність паразитів за допомогою аналізів, проводячи профілактичні засоби.
2.5 Антропонозні захворювання. Зоонозні захворювання. Трансмісивні та природноосередкові хвороби
Захворювання, збудники яких вражають тільки організм людини називаються антропонозами. Захворювання, збудники яких вражають організм людини або тварин називаються зоонозами. Джерелом збудників захворювань є домашні та дикі тварини. Більшості зоонозних захворювань властива природна осередковість. Вчення про природно-осередкові хвороби було розроблено видатним радянським вченим – паразитологом Е.Н Павловським. Природно-осередковими захворюваннями є хвороби, пов’язані з комплексом природних умов і обумовлені наявністю 3-х груп організмів: а) збудників хвороби, б) хазяїв збудників, в) переносників збудників. Збудники природно - осередкових хвороб є ланкою природних біоценозів. Коли людина потрапляє в такі біоценози, то стає однією з ланок циркуляції збудника і починає хворіти. Особливе місце серед таких хвороб займають трансмісивні. Трансмісивні хвороби – це хвороби в яких збудник попадає безпосередньо в кров хазяїна через укуси кровосисних комах. Більшість природно-осередкових хвороб передається трансмісивно і обмежена ареалом існування переносників збудників хвороби, або їх проміжних хазяїв. Незважаючи на сучасні досягнення людства в природі є такі території, які людина так і не змогла використати саме через наявність природно-осередкових хвороб: наприклад, деякі райони Африки є резервуаром сонної хвороби, тропічні джунглі–осередками тропічної лихоманки, малярії, ліси Далекого Сходу –кліщового енцефаліту, і які є тим біотичним чинником, що стримує географічне поширення людини в цих районах. На Черкащині в змішаних лісах поширені кліщі, які можуть бути переносниками збудників небезпечних хвороб, і тому при перебуванні в лісі треба дотримуватися правил особистої безпеки: захисний одяг, періодичні огляди себе та товаришів на предмет наявності кліщів.
2.6 Вплив мікроорганізмів на людину. Інфекційні захворювання. Поняття про особливо небезпечні захворювання
Зв’язки людини з мікроорганізмами досить різноманітні. Деякі з мікроорганізмів є природними облігатними сімбіонтами людини (наприклад, кишкова паличка), що забезпечують процеси перетравлення рослинної їжі. Їх знищення може викликати порушення діяльності травної системи і розлади травлення. Застосування антибіотиків при лікуванні хвороб часто призводить до знищення корисних мікроорганізмів людини, і як наслідок до розвитку дисбактеріозу. Завдяки досягненням мікробіології в багатьох галузях народного господарства використовуються різноманітні мікроорганізми (харчова, медична промисловості).
Віруси і більшість бактерій є паразитами. Захворювання, які вони викликають називаються інфекційними. Інфекційні захворювання займають важливе місце в житті сучасної людини. Це пов’язано з багатьма факторами біології хвороботворних мікроорганізмів: швидкістю поширення і легкістю проникнення в організм людини, здатності швидко пристосовуватися до дії лікарських препаратів, утворенню нових форм завдяки мутаціям. З’являються нові вірусні хвороби (атипічна пневмонія, спід). Завдяки транспортним потокам та пасажирським пересуванням деякі інфекційні хвороби з локальних осередків швидко поширюються в інші регіони, викликаючи епідемії серед населення.
Серед інфекційних хвороб особливе місце займають особливо небезпечні захворювання. До них відносяться інфекційні хвороби, які швидко поширюються, легко проникають і швидко вражають організм людини і призводять до її смерті. До особливо небезпечних захворювань відносять віспу, чуму, холеру, сибірську виразку, лихоманку Ебола і ряд інших.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що деякі з інфекційних хвороб, яких, як вважалось, людство вже позбулося, знов набувають актуальності. Так, наприклад, сучасна епідемія туберкульозу. Вона спостерігається не тільки в соціально - неблагополучних країнах СНД, але серед розвинутих країн Європи. Як доводять дослідження, паличка Коха, впродовж тривалої боротьби з нею набула особливої стійкості і традиційні методи лікування туберкульозу не завжди приносять успіх. Якщо раніше, лікування туберкульозу проводилось одним лікувальним препаратом на протязі півроку, то зараз необхідно п’ять лікарських препаратів, а саме лікування триває два роки. Висока здатність до мутацій хвороботворних мікроорганізмів не дає самому організму людини виробити стійкий імунітет і залишає загрозу виникнення епідемій серед населення в урбанізованих екосистемах дуже актуальною.
Серед вчених існує думка, що поява значної кількості нових інфекційних хвороб останнім часом пов’язана з швидким втручанням людини в екосистеми тропічного лісу, і відповідно, включенням в природні осередки хвороб, які людині раніше не були відомі. Інші вважають, що це наслідок роботи бактеріологічних наукових лабораторій, коли людина не завжди може передбачити наслідки створення нових мікроорганізмів для військових завдань.
2.7 Роль пандемій на історію розвитку та розселення людства
Епідемія – це інфекційне захворювання, що за короткий час вражає значну кількість людей. Наприклад, епідемії грипу. Епідемії, що поширюються на кілька географічних регіонів, або навіть материків отримали назву пандемій. Історія людства тісно пов’язана з пандеміями особливо небезпечних хвороб: віспи, чуми, холери. Пандемії на початку зародження цивілізації були потужним фактором природної регуляції чисельності людства, особливо в урбоекосистемах. В історію людства відомий вклад несли пандемії чуми. Чумна паличка циркулює в крові гризунів, переносником збудника є блохи, тобто це типове природно - осередкове захворювання. Батьківщина - Азія. Маршрут першої пандемії чуми захватив весь цивілізований стародавній світ, вона панувала близько 50 років, і за цей час загинуло біля 100 мільйонів людей. Особливих втрат зазнала Візантійська імперія, в якій вимерла половина населення, що прискорило її занепад. Друга епідемія чуми суттєво вплинула на розвиток середньовічної Європи (Х-ХІ ст.), забравши приблизно 75 мільйонів людей. Третя пандемія чуми виникла в кінці ХІХ ст. Тоді чуму поширювали корабельні щури, що призвело до виникнення епідемій більше ніж у 100 портах Світу. Лише в останні роки ХІХ ст. вчені знайшли збудника та шляхи поширення цієї хвороби. І все ж навіть в ХХ ст. великі епідемії чуми реєструвались в Індії, де в період 1898-1963 р. від чуми померло понад 12 млн. людей.
Цікаво, що більшість природно-осередкових хвороб поширена в тих географічних районах Світу, де найбільш оптимальні умови існування(незначні коливання температури, слабко виражені сезонні зміни, середня вологість повітря) для організмів. Саме в цих районах відбувалось формування локальних поселень людей: відомі осередки стародавніх цивілізацій: Месопотамія, Індія, Єгипет, Китай. Виникнення значної скупченості людей і поширення інфекцій повітряно - крапельним шляхом, або через воду провокувало періодичні спалахи епідемій, а висока смертність природним шляхом стримувала різке зростання чисельності людських популяцій.
В ХХ ст. завдяки досягненням медицини загроза виникнення пандемій була ліквідована . Розуміння шляхів поширення інфекційних хвороб викликало появу сурових законів карантинної служби, постійний санітарно-епідеміологічний нагляд за природними осередками хвороб. Саме завдяки цьому була швидко локалізована епідемія атипічної пневмонії в Південно-Східній Азії наприкінці ХХ ст. І все одно загроза появи та поширення нових інфекційних хвороб не виключена.
2.8 Вплив рослин на людину. Рослини - фітонциди
Значення рослин в житті людини надзвичайно важливе і різноманітне. Саме завдяки першій зеленій революції первісна людина перейшла до осідлого способу життя. Екологічне, біологічне, сільськогосподарське, медичне і інші значення рослин висвітлено в багатьох підручниках. Розглянемо, як самі рослини використовують штучні біоценози і, відповідно, яких змін зазнає рослинність урбоекосистем. Як і серед тварин, так і серед рослин є види, що на протязі історичного часу пересуваються разом за людиною, легко адаптуючись до спрощених умов існування в поселеннях людини. Особливе місце серед цих рослин займають бур’яни. Це рослини, які мають високу плодючість, легко поширюються вегетативно, переважно анемофільні. Вони швидко витісняють місцеву рослинність, спрощуючи рослинне біорізноманіття. Бур’яни, як правило, більш стійкіші до забруднення довкілля різними хімічними сполуками, до нестачі води, родючості грунту. В одних випадках такі переселення корисні людині, в інших - це може становити небезпеку для її життя. До таких видів відносяться рослини–алергени. Відомо, що пилок більшості вітрозапильних рослин є потужним алергеном, і здатен викликати небезпечні патологічні стани людини. До таких рослин відноситься амброзія американська, яка агресивно витісняє місцеві види.
В зв’язку з особливостями житлового інтер’єру сучасної людини виявилося, що деякі кімнатні рослини впливають на мікроклімат приміщень, очищуючи повітря. З другої половини ХХ ст. дослідженнями вчених було доведено, що рослинні аромати здатні впливати на дихання, збудливість м’язів, нервову систему, мозкові біоритми. Вживання гострих та пряних страв в їжу може стимулювати репродуктивні функції людини. Деякі рослини є прекрасними релаксантами, їх перебування в кімнаті стабілізує стан здоров’я людини, сприяє відновленню сил. Багато кімнатних рослин вирощується завдяки своїм фітонцидним властивостям. Фітонциди - це речовини, що виділяються рослинами і мають бактерицидні властивості. Більш ніж 100 видів кімнатних рослин проявляють фітонцидну активність.
Останнім часом з’явився певний напрям в оформлені інтер’єрів житла людини – фітодизайн. Академік А.М.Гродзинський запропонував називати фітодизайном введення рослин в ергономічні системи (замкнені комплекси: людина-машина-середовище). Рослини, правильно підібрані і розміщені, не тільки створюють комфорт, але й сприяють психологічний релаксації, що особливо важливо в житті сучасної людини , багатому на різні стресові ситуації.
2.9 Вплив грибів на людину. Природні антибіотики
Гриби відносять до окремого царства, оскільки за своїми особливостями будови та життєдіяльності вони займають проміжне місце серед рослин і тварин. За способом живлення більшість грибів є сапрофітами, або паразитами, невелика кількість - сімбіонти. Швидке поширення спорами, невибагливість до умов існування, інтенсивність росту зумовлюють надзвичайну географічну поширеність грибів. До складу грибів входять білки, що за своєю будовою та властивостями подібні до білків тварин і тому людина часто використовує в своєму раціоні їстівні гриби. Завдяки всмоктуванню поживних речовин з грунту , гриби часто містять значні концентрації отруйних речовин, важких металів, радіонуклідів і при вживанні можуть викликати тяжкі от?