Шпаргалка: Переклад реалій
Не answered the telephone. Він зняв трубку.
Для відношень між оригіналом і перекладом характерні : 1) неспівставність лексичного складу і синтаксичної організації 2) неможливість зв'язати лексику і структуру оригіналу і перекладу відношеннями семантичного перефразування чи синтаксичної трансформації 3) збереження в перекладі мети комунікації 4) збереження в перекладі вказівки на ту ж саму ситуацію
3-й тип еквівалентності. Scrubbing makes me bad tempered. Від миття підлоги в мене псується настрій.
Особливості: 1) відсутність паралелізму лексичного складу і синтаксичної структури 2) неможливість зв'язати структури оригіналу і перекладу відношеннями синтаксичної трансформації 3) збереження в перекладі мети комунікації і ідентифікації тієї ж ситуації, що й в оригіналі 4) збереження в перекладі загальних понять, за допомогою яких здійснюється описання ситуації в оригіналі, і збереження способу описання ситуації.
4-й рівень
One thing troubled me along the first - the immense interest which people took in me.
Одне турбувало мене спочатку - та незвичайна зацікавленість, з якою всі до мене відносились.
Характерні: 1) значний, хоч і неповний паралелізм лексичного складу - для більшості слів можна підшукувати слова з близьким змістом. 2) використання в перекладі синтаксичних структур, аналогічних структурам оригіналу чи зв'язаними з ними відношеннями синтаксичної варіації, що забезпечує максимальну передачу в перекладі значення синтаксичних структур оригіналу
3) збереження в перекладі всіх 3-х частин змісту оригіналу - мети комунікації, ідентифікації тієї ж ситуації, загальних (спільних) понять способу списання ситуації
5-й рівень - максимальна ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу .
І saw him at the theatre. Я бачив його в театрі. Характерні: 1) високий рівень паралелізму в структурній організації тексту 2) максимальна співвіднесеність лексичного складу 3) збереження в перекладі всіх основних частин змісту оригіналу.
Принцип художньої творчості в перекладі
Кожний справді поетичний твір-ідейно-художня структура, цілісне явище.
Перекласти поетичний твір - не означає передати засобами іншої мови образи вихоплені окремо, ритміко-інтонаційні нюанси (хай навіть досить тонкі).
Осмислюючи переклад, як ідейно-художню структуру, і необхідність комплексного підходу до нього, слід зупинитися ще на одному вагомому питанні: взаємовідношеннях загального і окремого (часткового). Під окремим мається на увазі конкретний твір, що перекладається, а під загальним -творчість його автора.
Слово - першооснова твору, найбільш насичений і богатий змістовним компонент. Саме трудністю є вибір необхідного слова-еквівалента. Перекладач зважує всі різні лексичні можливості, синоніми і нарешті відбирає слово (рідше 2-3), які можуть в повній мірі відтворити значення оригіналу.
При цьому перекладач проходить різні шляхи вибору:
1) Орієнтування на контекст. Підшукується відповідний еквівалент. Кожне слово у творі зв'язане з усім твором, з його особливостями, з історією його написання, часто з особистістю автора. В рамках одного абзацу ( вузький контекст) і всього даного твору ( широкий контекст) потрібно охопити думку в цілому. Перекладач повинен знати, що відбувається за межами тексту, вміти читати так званий підтекст. Перекладати потрібно так, щоб зберігалася творча задумка і почерк автора, те, про що автор сказав прямо і т. д.
2) Принцип слідування відношенню автора до описуваної ситуації, описуваного предмета. Вибір слова між позитивним і негативним значенням.
3) Принцип слідування загальній стилістичній направленості твору і індивідуальному стилю автора. Необхідність вибору слова з синонимічного ряду у відповідності зі стилем автора. Велику увагу слід звернути на індивідуальний стиль автора.
4) Принцип відповідності прийнятої автором інтенсивності . Наприклад, ряд прикметників означають позитивну якість: в рос.: великолепный, дивный., в укр.: розкішний, дивний., в англ.: magnificent, fair .
5) Принцип орієнтування на основний словниковий фонд мови. Орієнтування на те, що ввійшло в "золотий фонд" мови. І лише в особливих випадках брати лексику з особливих діалектів, місцевого наріччя (сленга).
6) Принцип вибору слова, найбільше відображаючого ту реальну дійсність, яку мав на увазі автор. Перекладач повинен розуміти, що він перекладає думку автора, що відноситься до певного устрою життя, певної епохи. Так що мало знати вузький і широкий контекст, треба знати ще ту конкретну дійсність, про яку пише автор.
7) Принцип використання стійких і напівстійких фразеологічних сполучень. До стійких та напівстійких фразеологічних сполучень відносяться фразеологічні зрощення, а також і граматичні сполучення.
Предмет перекладознавства
Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження багатьох наук. В рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні та інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладознавчої діяльності в тій чи іншій країні або країнах. В залежності від предмету дослідження можна виділити психологічне перекладознавство (психологію перекладу), літеретурне перекладознавство (теорію літературного та художнього перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство і т. ін.
Керівна роль в сучасному перекладознавстві належить лінгвістичному перекладознавству (лінгвістиці перекладу), що вивчає переклад як лінгвістичне явище. Теоретичну частину лінгвістики перекладу становить лінгвістична теорія перекладу. В теорії перекладу (тобто лінгвістичній теорій перекладу) розрізняють "загальну теорію перекладу", часткову теорію перекладу і спеціальну теорію перекладу.
Часткова теорія перекладу вивчає лінгвістичні аспекти перекладу з однієї мови на іншу.
Спеціальна теорія перекладу розкриває особливості процесу- перекладу текстів різних типів і жанрів.