Сочинение: Перемога аполлонівської гармонійності над діонісійською пристрасністю у "Пісні двадцять четвертій – Викуп Гекторового тіла" поеми Гомера "Іліада"

Любого бачити сина...”

Тут він викликає жалість і співчуття у вбивці його сина, тим самим примусивши Ахілла випустити на волю його глибоко заховані світлі почуття, стриманість. Пріам, кинувшись до Ахілла, обійняв його коліна і цілуючи руки, молив про помилування синового тіла. Думка про безпомічного батька просто розривала душу Ахілла, а сльози Пріама змусили і його заплакати. Вони обоє ридали нестримно: один – за сином, інший – за батьком та другом. І сльози ці ніби змивали всю лють та ненависть Ахілла, все темне, що тримало цього воїна у цілковитій владі протягом тривалого часу, що примушувало його паплюжити пам’ять героїв, забирати у них життя та знеславлювати їх. Аполлонівське начало асоціюється зі світлом, гармонійною красою, порядком, злагодою між душею і тілом, знанням та розумом. Ми бачимо, як тяжко далося Ахіллові це почуття, цей перехід від діонісійського під покровительство до Аполлона.

Отже, абсолютно ясно видно, що одвічна боротьба темного та світлого, доброго та негативного, гнітючого та легкого і у Гомера знаходить своє віддзеркалення. Гармонія перемогла в душі Ахілла шляхом тиску на сімейні почуття та зобов’язання до свого батька. Взагалі, у греків було особливе відношення до сім’ї та родини. Вони могли навіть не задумуючись піти на війну, на вірну смерть за першим же покликом. Можливо, ворог, з яким вони воювали, не вдіяв нічого конкретно комусь, але скривдив його родича, хай навіть і далекого, помста не примусить себе довго чекати. Як і Ахілл утримувався від війни проти Трої, аж доки його не закликають воювати іменем родини.

Точно так само подіяли на нього і молитви старого Пріама. Троянський цар виявив його найболючіше місце, можливо, навмисне, можливо, несвідомо. Сімейна вірність та відповідальність виявилися значно сильнішими, ніж ірраціоналізм та шаленість діонісізму.

Тож, навіть найзапекліший воїн, месник, убивця може розтанути, заплакати, поспівчувати та зрозуміти звичайні людські нещастя та почуття, якщо знайти вірний шлях до його серця, свідомості та десь глибоко захованому, але все ж присутньому, духу аполлонівської гармонійності.