Сочинение: Стратегія комплексної модернізації українського суспільства

У другій половині XX ст. ліберальний капіталізм і державний соціалізм вичерпали себе як дві форми існування індустріального суспільства. Ліберальний капіталізм соціалі­зувався і трансформувався, застосувавши державне регулювання. Відбувся його перехід до постіндустріального суспільства. Державний соціалізм не був модерні­зований відповідно до світових тенденцій і вимог часу та зазнав поразки.

Основа зародження постіндустріального сус­пільства - структурно-тех­нологічна революція, що стала можливою завдяки різкому піднесенню еко­номічного значення інте­лекту і знань. Інтелекту­альний, психологічний, соціально-етичний потен­ціал людини, її духовність перетворюються на голов­ний виробничий ресурс, основне джерело багат­ства. Суспільство стає еко­номічно зацікавленим у розвитку людської особи­стості. Людина потребує комфортних умов і здоро­вого дозвілля. Зростання значення людини як твор­ця духовних і матеріальних цінностей висуває на перший план у постіндустріаль-ному суспільстві соціальні галузі: сфери послуг та відпочинку, освіту, охорону здоров'я, ЗМІ тощо. Вкладення капіталу в людей підвищує якість та продуктивність праці. Культура і духовність стають базою цивілізаційного розвитку. Передові нації, розуміючи наслідки індустріальної експлуатації природи, здійснюють перехід до сталого розвитку, шукаючи гармонію з природою (тобто, задовольняючи свої по­треби, не ставлять під загрозу майбутні покоління). Але перехід до сталого роз­витку супроводжується ситуацією, коли більшість держав опинилася за межами економічного і соціального прогресу, в зоні бідності (рис. 2), тобто перехід окре­мих країн здійснюється певною мірою за рахунок інших, менш розвинених. Тако­го сценарію Україна має уникати.

Світ добробуту (25-30 країн)	Світ бідності (інші країни)
високі організація і продуктивність праці раціональне і доцільне (універсальне) управління монопольне володіння передовими знаннями і технологією неринкові методи конкуренції, доступ до "доходної каси" світової економіки	низький рівень організації праці і непродуктивне використання ресурсів неефективне, нераціональне управління постачання на світовий ринок сировини і простих виробів рентна плата за інтелектуальну власність (диспаритет світових цін)

Рис. 2. Геоекономічна структура сучасного світу

З погляду національних інтересів для України є неприйнятною політика За­ходу, спрямована на захоплення ринків збуту, пошук дешевих енергоресурсів, на­в'язування екологічно небезпечних виробництв. Без формування в масовій свідо­мості українців адекватного мислення, зорієнтованого на духовне відродження, захист національних інтересів, подолання глобальної нерівності в якості життя про утвердження в Україні соціально орієнтованої інноваційної моделі економіки як передумови сталого розвитку взагалі не може бути й мови.

За цих обставин варто стимулювати процес пробудження національної са­мосвідомості, спроможності до самоствердження, який розпочався в Україні в кінці 2004 р. Вибори Президента України спровокували вихід цього процесу на соціальну поверхню, але глибинна причина його появи в іншому - суспільство втомилося від політичних ігор, від неправди та несправедливості і прагне змін. Сьогодні важли­во й надалі підтримувати ці прагнення.

Головним інструментом остаточного подолання інерції сус­пільної деградації є активізація суспільних і державних зусиль у напрямі вироб­лення довгострокової стратегії розвитку України. Потрібно об'єднати людей та наявні ресурси для переходу до нової моделі ринкових та демократичних перетво­рень, підвищити відповідальність представників різних політичних сил і держа­ви, реально розмежувати владу і власність.

Інтелектуальний рівень українського суспільства є значно вищим за рівень ре­форм, що здійснювалися за рекомендаціями консультантів із Заходу. Нав'язана Україні двополюсна модель (антиреформатори, традиціоналісти, з одного боку, орієнтовані на Захід, реформатори - з другого боку) є небезпечною. Обидва шляхи є хибними, не відпо­відають сучасним тенденціям і відкидають Україну на узбіччя цивілізації (рис. 3).

У секторі III патріотичні реформатори виступають за політичну реформу, зміну господарської моделі, інтенсивну ротацію еліти у сфері управління, за мо­дернізацію всього нашого життя, і одночасно збереження суверенітету, власної ідентичності, за вірність українським європейським кореням, опору на власні сили (традиціоналізм + модернізація без вестернізації).

На наш погляд, цей політичний напрям, що грунтується на принципах випе­реджальної модернізації з урахуванням національних особливостей і традицій, є саме тим третім шляхом для України, який веде до свободи, справедливості і доб­робуту.

Модернізована європейська держава українського народу

Націонал-демократи, лівоцентристи, солідаристи {перехід через зміну впади)

Президент, правоцентристи {перехід із "старою" владою)

Антиреформатори (традиціоналізм, сильна соціальна політика) Комуністи, соціалісти

Псевдореформатори (космополітична псевдовестернізація, слабка соціальна політика) Проросіпські політичні утворення

ІІІ

ІІ

І

0

Рис. 3. Конфігурація політичних сил в Україні напередодні президентських виборів (2004 р.)

Це шлях національного самоствердження громадянсько-правового суспіль­ства, який дасть змогу сконсолідувати кращі сили як консервативного (націонал-комуністи, соціалісти), так і реформаторського табору (ліберали, націонал-демок­рати, солідаристи, "зелені"). Третьому шляху властивий соціальний і економічний плюралізм та співпраця різних політичних сил. Головне, що їх має об'єднувати -державницька позиція, модернізація економіки, сильна соціальна політика, со­ціальне партнерство, громадянська солідарність і співпраця. За такої розстановки і взаємодії політичних сил Україна має потенціал для того, щоб здійснити модер-нізаційний прорив у майбутнє (рис. 4).

Отже, стратегічна перспектива України - це її розвиток на основі природно­го синтезу базових засад європейської цивілізації: західноєвропейського лібераліз­му, російського колективізму і американського індивідуалізму. Поєднання цих трьох елементів у доктрині модернізації українського суспільства з національною істо­ричною спадщиною відкриває перспективи створення в Україні модерної євро­пейської держави.

Майбутня модернізована європейська держава Україна

· ефективна форма правління та адміністративно-територіальна реформа; · оновлення державного апарату, армії, спецслужб; · створення та запровадження універсального механізму управління (який забезпечує доцільну організацію праці в поєднанні з особистою зацікавленістю людей), · державне інвестування в науку, освіту, медицину, охорону природи, мистецтво; · гуманізація всіх сфер життя суспільства; · перехід до консенсусної (неконфліктної) політики; · чітка робота державних і недержавних пенсійних фондів, благодійних організацій, допомога інвалідам і пенсіонерам; · створення національного інвестиційного клімату, стабільних "правил гри" для транснаціонального капіталу; · комплексна випереджальна модернізація економіки, технологічне переоснащення виробництв; · зміна існуючої моделі господарювання на інноваційну; · нова структура виробничого комплексу; · державна підтримка національного бізнесу і людського капіталу, застосування енерго- і ресурсно-ефективних технологій; · реформування систем управління галузями та виробництвами, розвиток інформаційних та наукових послуг; · Опора на власні сили, збереження національної ідентичності

Реформаторські сили (поєднання

ідей українського консерватизму,

націоналізму, солідаризму)