Учебное пособие: Населення в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу 3

Повсякденний хімічний контроль.

Прогнозування зон можливою хімічного зараження.

Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження СДОР.

Тимчасову евакуацію з районів, яким загрожує небезпека.

Хімічну розвідку району аварії.

Пошук і надання медичної допомоги постраждалим.

Локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.

Об'єм і порядок здійснення заходів щодо захисту багато в чому залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів щодо захисту й інших чинників.

Оскільки при аваріях і руйнаціях об'єктів із СДОР існує, небезпека раптовї поразки особового складу, від командирів і штабів вимагається постійне знання хімічної обстановки в пунктах дислокації частіш і підрозділів. Для її оцінки дуже важливо заздалегідь проводити прогнозування. При цьому враховуються положення хімічних підприємств і складів щодо пункту дислокації, номенклатура отруйних речовин, що тут виготовляються або зберігаються. їх токсичні і фізико-хімічні властивості. Обов'язково беруться до уваги дані багаторічних метеорологічних і кліматичних спостережень (троянда вітрів, середні температури зимового і літньою періодів), особливості рельєфу місцєіїосіі. Все це і) комплексі буде сприяти вмілому і правильному захисту від СДОР.

Захист населення від епідемій

Епідемія - масове поширення інфекційного захворювання серед людей у якійсь місцевості, країні, значно перевищуючого звичайний рівень захворюваності.

Епізоотія - широке поширення інфекційної хвороби тваринами, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності па даній території.

Епіфітотія - те ж, тільки серед рослин.

Пандемія - епідемія, що охоплює значну частину населення країни, груп країн, континентів.

Уявлення про заразність таких хвороб як чума, холера, віспа, а також припущення про живу природ, заразного початку, що передається від хворого до здорового, існувало ще в древніх народів. Епідемія чуми 1347-1352 р. відома в історії під назвою “Чорна смерть”, ще більше зміцнила таке уявлення.

Чума - одне з найбільш грізних інфекційних захворювань, смертельне при відсутності лікування в більш ніж 90% випадків, з'явилося в Єгипті в IV столітті до нашої ери. Аж до XIV століття епідемії чуми виникали на всіх континентах з інтервалом, приблизно.100 років. Число жертв щораз досягало декількох десятків тисяч. На Русі перша епідемія чуми зафіксована в Києві в 1090 році.

Пандемия чуми, що якісно відрізнялася від колишніх, уразила Європу, Азію й Африку в середині XIV століття. Вона прийшла з Індокитаю, де від неї померло 50 млн. чоловік. Перші випадки в Європі відзначені в Марсельському порту в грудні 1347 року. Хвороба просувалася уздовж торгових шляхів і досягала швидкості 1000 км у рік. У однієї тільки Європі її жертвами стали біля 25 млн. чоловік. Доводяться дані, що вимерла 4-я частина населення Землі, тобто біля 300 млн. чоловік. Пандемія закінчилася в Росії наприкінці 1351 року.

Поширення чуми стримувалося підвищенням рівня гігієни й енергійних заходів у портах.

При епідемії гріту (іспанки) 1918-1920 р. в західній Європі померли понад 20 млн. чоловік - майже стільки ж, скільки загинуло в І світову війну.

На поширення інфекційної хвороби впливають наступні чинники:

Умови життя людей.

Імунітет (несприйнятливість до інфекційних захворювань).

Рівень загальної санітарної культури населення.

Рівень лікувально-профілактичної і санітарно-профілактичної роботи, спрямованої на попередження поширення інфекційних хвороб серед населення.

Час року, погодні умови й ін. чинники.

Основними специфічними властивостями мікробів-збудників інфекційних захворювань є:

Спроможність передаватися від хворого до здорового й таким чином поширюватися серед людей і викликати масові захворювання.

Наявність схованого (інкубаційного) періоду.

Складність виявлення в зовнішньому середовищі, трудність і тривалість процесу діагностики захворювання.