Дипломная работа: Аналіз відпроцювання елементів дресирування для для захисно-караульної служби (ЗКС)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Матеріали та основні методи досліджень

Розділ 2. Огляд літератури

Розділ 3. Характеристика кінологічного центру

Розділ 4. Аналіз технології відпрацьовування елементів дресирування собак для захисно-караульної служби (ЗКС)

4.1 Розвиток у собаки недовіри й злості

4.2 Приучення собаки до затримки людини

4.3 Приучення собаки до охорони людини

4.4 Приучення собаки до конвоювання людини

4.5 Приучення собаки до захисту дресирувальника.

4.6 Приучення собаки до охорони речей

4.7 Приучення собаки до вибірки речі.

4.8 Привчання собаки до обшуку місцевості

4.9 Приучення собаки до обшуку приміщень

Розділ 5. Охорона праці, техніка безпеки при обслуговуванні собак

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність досліджень. Дресирувати - значить привчати тварин до виконання різних дій за бажанням людини. Тому дресирувальник повинен знати можливості тварини, яку навчає, її внутрішню організацію (будову) і фізичний стан.

Дресирування собак дозволяє використовувати їх для господарських, спортивних, військових цілей. Розрізняють дресирування собак мисливських, службових і циркових. Для полювання дресирують лайок, гончих, хортиць, норных, лягавих, спанієлів. У службовому собаківництві для вартовий, сторожовий, вівчарський, пошуковій, їздовий, санітарної й ін. спеціальних служб дресирують вівчарок, лайок (їздових і оленегінних) і в невеликій кількості колі, ердельтер'єрів, доберман-пінчерів, боксерів.

Дресирування собак включає 4 етапи:

1) підготовчий (з моменту відбиття від матері до 8 - 9-міс віку), коли щеня привчають до прізвиська, безвідмовному підходу до хазяїна, до заборонної команди, ходінню на повідці;

2) загальний курс (загальна слухняність) - навчання молодого собаки виконанню команд, що дозволяють управляти твариною в будь-яких умовах;

3) спеціальний курс - розвиток уроджених і виховання умовних рефлексів і навичок, необхідних для службового використання собаки;

4) тренування - закріплення й розвиток потрібних рефлексів і навичок, нагромадження в собаки досвіду роботи в ускладнених умовах.

Дресируванням досягають дуже високої досконалості в діях собаки, "незвичайного" для її природного стану. А із цього необхідно, щоб в процесі навчання в організмі тварини повинне відбутися глибока зміна нервової регуляції й чисто фізичного стану. Тут же помітимо, що не усякий організм здатний на такі зміни й настільки глибоку перебудову внутрішньої організації. При цьому саме собою зрозуміло, що шанси на успіх у навчанні будуть тим менше, чим більше порушень у сформованій методиці й техніці навчання допустить дресирувальник. В остаточному підсумку, ми бажаємо шляхом послідовного впливу на організм тварини різними подразниками виробити в собаки бажані відповідні реакції й загальмувати непотрібні. Процес закріплення певних навичок у собак вважають закінченим, коли твердо встановиться зв'язок між командою й виконуваною дією собаки (умовний рефлекс) і відпрацьований необхідна чіткість і безвідмовність у діях.

У процесі дресирування собак застосовують різні подразники, які, як і рефлекси, діляться на безумовні й умовні.

Команди підрозділяються на основні й допоміжні. До основного ставляться такі, на які в собак виробляють основну навичку. Допоміжні команди використовуються тільки для утворення додаткового умовного рефлексу.

Практичні заняття по дресируванню собак проводяться в різних умовах місцевості, у різну пору року й доби. Зовнішні умови, у яких проводяться заняття, по-різному впливають на хід дресирування і її результати.

Жара й холод є сильним відволіканням, що впливає на фізіологічний стан. Вони знижують зацікавленість до проведених занять. При високій температурі повітря собака швидко стомлюється й стає непрацездатною. Дуже низька температура взимку також негативно позначається на роботі собаки - вона настільки важко переносить холод, що найчастіше відмовляється відповідати на сигнали дресирувальника.