Дипломная работа: Автоматизація накладної, видаткового касового ордера та платіжної відомості

Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матері­алів відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікацій-собівартості дає найточніші результати, якщо є пев-їість, що собівартість ідентифікується правильно.

За неперервної системи обліку він забезпечує опера-авне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак метод потребує значних витрат на складський облік, тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (судно- і авіабудуванні), в торгівлі дорогими ін­дивідуально визначеними товарами.

Метод середньозваженої собівартості .

Для визна­чення собівартості цим методом треба обчислити серед­ньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів (залишку на початок звітного періоду і придба­них протягом цього періоду запасів) поділити на кіль­кість одиниць цих запасів.

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО).

Використання цього методу ґрунтуєть­ся на припущенні, що одиниці запасів, які надійшлипершими, і вибувають першими (ГІЕО: Рігзі Іп — Рігві Оиі). Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображають вартість запасів, наявних на по­чаток звітного періоду, відтак — тих, що надійшли пер­шими протягом звітного періоду, і т. д. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображаєть­ся фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних пер­шими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.

Метод собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО). Використання цього методу ґрунтуєть­ся їіа припущенні, що виробничі запаси відпускають у виробництво в послідовності, зворотній до їх надходжен­ня ІІа підприємство (зарахування на бухгалтерському обліку), тобто запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за часом надходження запасів .

Метод нормативних витрат.

Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Норма витрат— максимально допустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці про­дукції встановленої якості.

Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за сту­пенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загально­му вигляді норми витрат визначають як суму чистої вартості продукції для виробу і величини відходів виробництва та інших витрат.

Метод ціни продажу.

Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей методзастосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне вит­рачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).

Переоцінка виробничих запасів

Запаси в бухгалтерському обліку та звітності відоб­ражають, як уже зазначалося, за найменшою з двох оці­нок — первісною вартістю або чистою вартістю реаліза­ції. За чистою вартістю реалізації — якщо на дату Балансу їхня ціна знизилася або ?